№ 61858614, 29.09.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 вересня 2016 р. Справа № 802/1192/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Волощук А.М.,

представника позивача Охрімовського Я.В.,

представників відповідача Широкого С.В., Шоломицького О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

до державного підприємства "Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 86)"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2016 року Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з державного підприємства "Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 86)" (далі - ДП "Підприємство Вінницької виправної колонії (№ 86)") податкового боргу в сумі 297 461 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що станом на 08.08.2016 року за відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість в сумі 297 461 грн., яка виникла внаслідок несплати самостійно задекларованих сум податку за період з вересня 2015 року по липень 2016 року. Сума податкового боргу є узгодженою, а відтак підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов та додаткових письмових поясненнях (а.с. 70-73, 89-97). Посилаються на те, що підприємство здійснило сплату узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначених у податкових деклараціях за період з 18.09.2015 року по 19.07.2016 року на суму 275 200 грн. Різниця між задекларованими зобов'язаннями і сплаченою сумою становить лише 22 261 грн. В той же час податковий орган безпідставно спрямував сплачені кошти на погашення податкових зобов'язань минулих періодів, при цьому нараховуючи пеню невідомого походження. Також просять врахувати, що до позовної заяви позивачем додано податкову вимогу від 18.03.2014 року № 1522-25 на суму 22 880,26 грн. Однак, на думку представників відповідача, ця вимога немає жодного відношення до предмета спору, оскільки вказана у ній сума була повністю погашена наприкінці 2014 року. Отже, у разі виникнення нового податкового боргу Вінницька ОДПІ була зобов'язана надіслати підприємству іншу вимогу, а не керуватися вимогою від 18.03.2014 року № 1522-25.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Так, ДП "Підприємство Вінницької виправної колонії (№ 86)" як юридична особа зареєстроване Вінницьким міським управлінням юстиції 19.02.1996 року (ідентифікаційний код 08679617) та взяте на податковий облік 08.04.1996 року за № 1/1223 (а.с. 6).

Як встановлено судом, за вказаним підприємством рахується непогашений податковий борг з ПДВ в сумі 297 461 грн., який виник внаслідок несплати сум податку, самостійно визначених у податкових деклараціях від 18.09.2015 року № 9194321390 в сумі 13 304 грн., від 19.10.2015 року № 9214361459 в сумі 946 грн., уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 01.09.2015 року № 9222491911 в сумі 2 грн., податкових деклараціях від 18.11.2015 року № 9235722822 в сумі 46 630 грн., від 19.01.2016 року № 9273606044 в сумі 50 610 грн., від 17.02.2016 року № 9018622121 в сумі 79 779 грн., від 17.03.2016 року № 9037722463 в сумі 24 840 грн., від 20.04.2016 року № 9060786511 в сумі 28 260 грн., від 18.05.2016 року № 9080429710 в сумі 15 529 грн., від 17.06.2016 року в сумі 910495863 в сумі 11 363 грн. та від 19.07.2016 року № 9124523041 в сумі 26 140 грн. (а.с. 30-45).

Позивач стверджує, що в силу положень чинного податкового законодавства вищевказаний податковий борг ДП "Підприємство Вінницької виправної колонії (№ 86)" вважається узгодженим, а отже підлягає стягненню з відповідача, враховуючи його бездіяльність щодо самостійної сплати узгоджених грошових зобов'язань.

Надаючи оцінку правомірності звернення суб'єкта владних повноважень з вимогами про стягнення спірної заборгованості, суд керується такими мотивами.

Згідно із ст. 67 Конституції України, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України відповідач, як платник податків, зобов'язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим борговм визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідач стверджує, що сплату узгоджених грошових зобов'язань з ПДВ, зазначених у податкових деклараціях за період з 18.09.2015 року по 19.07.2016 року, проведено ним на підставі платіжних доручень № 1941 від 11.12.2015 року, № 1269 від 17.09.2015 року, № 1285 від 16.10.2015 року, № 77 від 02.02.2016 року, № 149 від 24.02.2016 року, № 402 від 12.04.2016 року, № 647 від 23.06.2016 року, № 727 від 25.07.2016 року (а.с. 75-82), всього на загальну суму 275 200 грн. Отже, заборгованість зі сплати узгоджених грошових зобов'язань з податку на додану вартість за вказаний період мала б становити 22 261 грн.

Проте судом встановлено, що кошти підприємства, сплачені за період з вересня 2015 року по квітень 2016 року, зараховувались податковим органом в рахунок погашення податкового боргу ДП "Підприємство Вінницької виправної колонії (№ 86)" минулого періоду, що виник внаслідок закінчення терміну відстрочки виконання судового рішення.

Так, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.07.2012 року у справі № 2-а-3924/10/0270 задоволено заяву ДП "Підприємство Вінницької виправної колонії (№ 86)" та відстрочено виконання постанови суду від 11.11.2010 року в адміністративній справі № 2-а-3924/10/0270 за позовом Державної податкової інспекції у м. Вінниці до державного підприємства Вінницької виправної колонії № 86 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області про стягнення податкового боргу в сумі 779 128, 30 грн. строком на три роки (а.с. 93-96).

Разом з тим, оскільки підприємство не погасило вказану заборгованість протягом цього строку, починаючи з 01.08.2015 року таку заборгованість (за вирухуванням фактично сплачених сум) було відображено в його обліковій картці з ПДВ як недоїмку (а.с. 136-137).

Надалі, лише 28.03.2016 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-3924/10/0270 задоволено заяву ДП "Підприємство Вінницької виправної колонії (№ 86)" та повторно відстрочено виконання постанови суду від 11.11.2010 року у справі № 2-а-3924/10/0270 строком на два роки (а.с. 97-99).

Тому в період з серпня 2015 року по квітень 2016 року проведені відповідачем сплати в рахунок своїх зобов'язань з податку на додану вартість спрямовувались контролюючим органом на погашення існуючої заборгованості за цим видом податків з нарахуванням пені за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання.

Водночас суд зауважує, що нарахована Вінницькою ОДПІ пеня за вказаний період не є предметом спору у цій адміністративній справі.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 32.1, 32.2 ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі відстрочки та розстрочки.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

В силу положень п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України". Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника, податковий та індивідуальний податковий номер платника та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету. Порядок формування та надсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 200-1.7 ст. 200-1 ПК України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

З огляду на те, що ДП "Підприємство Вінницької виправної колонії (№ 86)" не було проведено сплату податкової заборгованості, визначеної постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.11.2010 року в адміністративній справі № 2-а-3924/10/0270 в сумі 779 128, 30 грн. у повному обсязі, чого не заперечує і відповідач, а також беручи до уваги те, що за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року строк сплати такого податкового боргу не був змінений (відстрочений), на переконання суду, податковим органом правомірно відображено такий податковий борг в обліковій картці платника податків та у відповідності з вимогами п. 87.9 ст. 87 ПК України здійснено зарахування коштів, сплачених підприємством до бюджету у цей період, в рахунок погашення саме вказаного податкового боргу.

Як наслідок, у ДП "Підприємство Вінницької виправної колонії (№ 86)" виник податковий борг зі сплати узгоджених грошових зобов'язань, самостійно визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з вересня 2015 року по липень 2016 року на загальну суму 297 461 грн.

Водночас доводи відповідача про те, що кошти, зараховані на його рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, можуть перераховуватись виключно в рахунок погашення грошових зобов'язань за звітний період, є безпідставними, оскільки в силу положень п. 87.1 ст. 87, п. 200-1.7 ст. 200-1 ПК України відповідні кошти також можуть бути використані на погашення податкового боргу з ПДВ.

Крім того, відповідач посилається на те, що Вінницькою ОДПІ не виконано вимог закону в частині направлення підприємству податкової вимоги про сплату узгоджених грошових зобов'язань з податнку на додану вартість на підставі поданих декларацій за період з 18.09.2015 року по 19.07.2016 року.

Однак суд зауважує, що згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 46), 16.04.2014 року представнику ДП "Підприємство Вінницької виправної колонії (№ 86)" було вручено податкову вимогу Вінницької ОДПІ № 1533-25 від 18.03.2014 року на загальну суму боргу в розмірі 22 800,26 грн., в тому числі заборгованість зі сплати ПДВ в сумі 22 841,61 грн.

В подальшому сума податкового боргу відповідача змінювалась, але повністю не була погашена і залишається не погашеною до цього часу, адже за підприємством рахується значний (у понад 1 млн. грн.) податковий борг, стягнутий за рішеннями судів в адміністративних справах № 2-а-3924/10/0270, № 2а/0270/3739/11 та № 2а/0270/3306/12.

Водночас факт відстрочення або розстрочення присуджених сум не змінює їх правової природи як податкового боргу та не свідчить про те, що визначене у пункті 59.1 статті 59 ПК України правило надсилання податкової вимоги в цьому разі не застосовується.

Відтак, на думку суду, підстав для направлення відповідачу нової податкової вимоги на суму узгодженого податкового боргу в розмірі 297 461 грн. немає.

Згідно з пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган вправі звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що позовні вимоги Вінницької ОДПІ є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з ДП "Підприємство Вінницької виправної колонії (№ 86)" податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 297461 грн.

В силу положень ч. 4 ст. 94 КАС України сплачений позивачем судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Підприємство Вінницької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 86)" (ідентифікаційний код 08679617) податковий борг з податку на додану вартість в сумі 297 461 грн. (двісті дев'яносто сім тисяч чотириста шістдесят одна гривня 00 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович