Решение № 61852286, 06.10.2016, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"06" жовтня 2016 р.

Ленінський районний суд м.Харкова

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06 жовтня 2016р. Справа 642/3769/16 Провадження №2/642/354/16

Суд у складі: Головуючого судді Євтіфієв В.М.;

Секретаря Пшенічної Т.М.;

За відсутності позивача ОСОБА_1, за участю представника позивача ОСОБА_2 відсутності відповідача Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури», який заяви про розгляд справи за їх відсутності;

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури», про стягнення заробітний плати, середнього заробітку, компенсації відхідну допомогу при звільненні, -

ВСТАНОВИВ

Позивач у мотивування вимог вказав, з 15.01.1988 року перебував у трудові відносини з Державним підприємством «Харківський завод електроапаратури) (юридична адреса м. Харків, вул. Лозівська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 14308262 ) на посаді регулювальник РЄА та приладів пятого розряду.

03.09.2010 року Національним космічним агентством видано Наказ №277 «Про ліквідацію державного підприємству Харківський завод електроапаратури», на підставі зазначеного наказу було створено ліквідаційну комісію, якою відповідно до чинного законодавства з 08.092010 року розпочато процедуру ліквідації ДП «Харківський завод електроапаратури».

Наказом по підприємству № 201 від 15.11.2010 року позивач був звільнений, у зв'язку з ліквідацією підприємства згідно із п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В супереч вимогам закону в день звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок по заробітної платні.

В обґрунтування правової позиції позивач наводить розрахунок заборгованості.

Таким чином позивач вимагає:

- стягнути з ДП «Харківський завод електроапаратури» на користь відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 23021 грн. 23 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 158804 грн., допомогу при звільненні у сумі 2780 грн.

Відповідач в наданих запереченнях вказав:

Державне підприємство «Харківський завод електроапаратури» повідомляє, що заборгованості по заробітній платі перед позивачем ОСОБА_1 не має.

ОСОБА_1 15.11.2010 р. був звільнений з підприємства з звязку з ліквідацією та на даний час не являється його робітником. ДП «Харківський завод електроапаратури» знаходиться в процесі ліквідації згідно наказу НКАУ № 277 від 03.09.2010 р. Керівним органом є ліквідаційна комісія.

Складено та визначено реєстр кредиторів, де кредиторська заборгованість перед колишніми працівниками включена до другої черги реєстру. ОСОБА_1 з кредиторською заборгованістю 23021,23 грн. знаходиться у другій черзі. Погашення кредиторської заборгованості здійснюється ліквідаційною комісією згідно положень ЦК та ГК України перед усіма кредиторами черги пропорційно від суми кредиторських вимог.

У звязку з тим, що ОСОБА_1 не має трудових відносин з ліквидуємим підприємством, не має заборгованості по заробітної платі є кредитором другої черги в задоволенні позивних вимог - відмовити.

Представник позивача на позові наполягав. В поясненні вказав обставини викладені в мотивуванні позовних вимог.

Дослідивши і оцінивши в сукупності докази матеріалів справи, судом встановлені наступні факти та обставини:

Судом встановлено, що з 15.01.1988 року позивач перебував у трудові відносинах з Державним підприємством «Харківський завод електроапаратури» (юридична адреса м. Харків, вул. Лозівська, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 14308262 ) на посаді регулювальник РЄА та приладів пятого розряду, що свідчить копія трудової книжки.

03.09.2010 року Національним космічним агентством видано Наказ №277 «Про ліквідацію державного підприємства «Харківський завод електроапаратури», на підставі зазначеного наказу було створено ліквідаційну комісію, якою відповідно до чинного законодавства з 08.092010 року розпочато процедуру ліквідації ДП «Харківський завод електроапаратури».

Наказом по підприємству №201 від 15.11.2010 року позивач був звільнений, у зв'язку з ліквідацією підприємства згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

В супереч вимогам закону в день звільнення з позивачем не було проведено повний розрахунок по заробітної платні, що свідчить довідка від 01.05.2013 року сума заборгованості складає 23021 грн. 23 коп.

Як зазначає відповідач та визнає позивач, підприємство перебуває у стадії ліквідації, управління майном якого здійснює ліквідаційна комісія.

Статтею 112 ЦК України визначено:

1. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності.

В своїх запереченнях та заяви відповідач визнає про наявність заборгованості перед позивачем по заробітної платні в заявленому розмірі яка віднесена до вимог кредиторів другої черги.

Позивачем суду не надано доказів щодо порушення прав позивача відповідно до встановленого порядку задоволення вимог кредиторів.

Статтею 3 ч.1 ЦПК України визначено:. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, права позивача щодо невиплати заборгованості по заробітної платні суд вважає не порушеними, т.я. при ліквідації юридичної особи встановлений певний порядок задоволення вимог кредиторів, відповідно до якого ліквідаційна комісія проводить виплату кредиторам. Отже, позивач як кредитор перебуває в черги встановленою ліквідаційною комісією, а тому позивачем не доведено суду, що з боку відповідача порушено означений порядок.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, доведеним факт порушенням відповідачем вимог ст.116 КЗпП України.

Статтями 116, 117 КЗпП України визначено: При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Постанови КМУ від 08.02.1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» розрахунок середньої заробітної плати провадиться за останні два календарних місяця по числу відпрацьованих робочих днів в розрахунковому періоді.

П.8 ч.IV вказаного Порядку: - нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем наведено розрахунок середньої заробітної плати, який на час розгляду справи відповідачем не спростовано.

Отже, 1369 х 124=158804 грн.(Де 1369 днів - час затримки. 124 грн. - середньоденна заробітна плата).

Крім того, п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року, визначено, що «установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності».

Отже в діях відповідача є вина в частини несвоєчасної виплати заробітної плати, а тому в даної частині вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги щодо стягнення вихідної допомогу при звільненні на підставі вимог, статті 44 КЗпП України якою передбачено, так «при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі ке менше середнього місячного заробітку».

Вимогами статті 179 ч.1 ЦПК України визначено:. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 58 ЦПК України визначено:

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Вимогами ст..59 ч.2 ЦПК України визначено:

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України визначено, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З аналізу вказаних норм закону, вимоги позивача щодо стягнення вихідної допомоги мають бути підтверджені відомостями відповідача, щодо невиплати вказаної допомоги, та розрахунок допомоги має бути здійснено, щодо заробітної плати позивача на день звільнення.

Отже посилання представника позивача на відомості органів статистики як доказ не виплати вихідної допомоги суперечать означеним нормам закону та не можуть бути прийняти в обґрунтування правової позиції в частині доказування позовних вимог.

Керуючись ст. 3,10, 11, 57, 84 п.1, 88 п.1.2, 169, 174, 212-215, 218, ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури», про стягнення заробітний плати, середнього заробітку, компенсації відхідну допомогу при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Харківський завод електроапаратури» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 158804 грн., стягнути судовий збір 1588 грн.04 коп, а всього стягнути 160392(сто шістдесят тисяч триста девяносто два)грн. 04 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня його проголошення або отримання копії рішення особами, які беруть участь у справі але не були присутні у судовому засіданні.

Суддя: В.М.Євтіфієв