№ 61820479, 15.09.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 р. м. Вінниця

Справа № 802/1091/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,

представників позивача: Шевченко М.А., Бойка О.В.,

представника відповідача: Сінгаєвська О.М.,

представника третьої особи: Остачинська І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Бджільнянський спиртовий завод" до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна фінансова інспекція України у Вінницькій області про визнання дій неправомірними, скасування постанови, зняття арешту з рахунків,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Бджільнянський спиртовий завод" ( далі - ДП "Бджільнянський спиртовий завод", позивач ) з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ( далі - відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна фінансова інспекція України у Вінницькій області ( третя особа ) про визнання дій неправомірними, скасування постанови, зняття арешту з рахунків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.07.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сігнаєвською О.М. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №39903768, до складу якого входить виконавчий лист №802/2864/15-а, виданий 16.11.2015 Вінницьким окружним адміністративним про стягнення коштів з ДП "Бджільнянський спиртовий завод" до Державного бюджету України, та наказу Господарського суду Вінницької області №902/1246/15 від 22.02.2016 про стягнення коштів з ДП "Бджільнянський спиртовий завод" на користь ТОВ "Транс-Сервіс 1", прийнято постанову ВП №34239593 від 12.07.2016, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках позивача.

Позивач вважає вищевказану постанову державного виконавця протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки накладаючи арешт на кошти боржника, державний виконавець не взяв до уваги обставини, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, у відповідності до положення п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", та не врахував, що стосовно ДП "Бджільнянський спиртовий завод" ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.10.2010 порушено провадження у справі № 15/109-10 про банкрутство та здійснюється провадження у відповідності до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013), норми якого забороняють в такому випадку здійснення примусових заходів щодо стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

За наведених обставин позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом в якому просить:

1. Визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та скасувати винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області постанову ВП № 34239593 від 12.07.2016 про арешт коштів боржника по зведеному виконавчому провадженню № 39903768 до складу якого входить виконавчий лист № 802/2864/15-а, виданий 16.11.2015 Вінницьким окружним адміністративним судом про стягнення коштів з ДП "Бджільнянський спиртовий завод" на користь ДФІ у Вінницькій області.

2. Зняти арешт на кошти, накладений постановою ВП № 34239593 від 12.07.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, що містяться на рахунках:

- р/р 26001010832394 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023;

- р/р 26002310747921,260073107479 в ВФ ОУАТ "Ощадбанк", МФО 302076;

- р/р 26007279471002, 26008279471001, 26045060123190 в ВФ КБ "Приват Банк", МФО 302689;

- р/р 26008010043090, 26059000143090 в АТ "Укрексімбанк". МФО 322313; 380805;

- р/р/ 26004411187, 26002411446 в АТ "Райффайзен банк Аваль" у м. Києві , МФО р/р 26002411446 в АБ "Укргазбанк", МФО 320478.

3. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкликати з банківських установ постанову про арешт коштів боржника, на які було накладено арешт.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надавши суду письмові заперечення (а.с.167-169), в яких вказала, що дії державного виконавця та спірна постанова про арешт коштів боржника прийняті у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Представник третьої особи в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила, зазначивши, що оскаржувана постанова про арешт коштів боржника від 12.07.2016 стосуються стягнення з ДП "Бджільнянський спиртовий завод" на користь ДФІ у Вінницькій області поточної заборгованості, на яку дія мораторію не розповсюджується, тому виконавчий лист № 802/2864/15-а, виданий 16.11.2015 Вінницьким окружним адміністративним судом, підлягає примусовому виконанню у спосіб та в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 29.10.2010 в справі № 15/109-10 порушено провадження в справі про банкрутство ДП "Бджільнянський спиртовий завод" (а.с. 12).

Пунктом 5 вищенаведеного судового рішення введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП "Бджільнянський спиртовий завод", у зв'язку з чим заборонено органам стягнення та органам державної виконавчої служби здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Поряд з цим, 16.11.2015 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 802/2864/15-а про стягнення з ДП « Бджільнянський спиртовий завод» на користь Державного бюджету України коштів в сумі 413394,00 грн. ( а.с. 51 ), який 13.01.2016 року пред'явлений ДФІ у Вінницькій області до примусового виконання ( а.с. 52).

19.01.2016 року головним державним виконавцем відділу ДВС Теплицького РУЮ винесено постанову ВП №49808282 про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом ( а.с. 53 ).

12.07.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Сігнаєвською О.М. прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП №34239593 у зведеному виконавчому провадженні № 39903768, до складу якого входить виконавчий лист № 802/2864/15-а, виданий 16.11.2015 Вінницьким окружним адміністративним судом про стягнення коштів з ДП "Бджільнянський спиртовий завод", якою накладено арешт на кошти ДП "Бджільнянський спиртовий завод", що містяться на рахунках: р/р 26001010832394 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023; р/р 26002310747921, 260073107479 в ВФ ОУАТ "Ощадбанк", МФО 302076; р/р 26007279471002, 26008279471001, 26045060123190 в ВФ ПАТ КБ "Приват Банк", МФО 302689; р/р 26008010043090, 26008010043090, 26008010043090, 26059000143090 в АТ "Укрексімбанк", МФО 322313; р/р 26004411187, 26002411446 в АТ "Райффайзен банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805; р/р 26002411446 в АБ "Укргазбанк", у межах суми 637310,47 грн. ( а.с. 9 ).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон України № 606-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 8 вищеназваного Закону, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 11 Закону України № 606-XIV, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У відповідності до положень ч. 1-3 ст. 57 Закону України № 606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України № 606-XIV на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

В свою чергу, судом встановлено, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 29.10.2010 порушено провадження у справі № 15/109-10 про банкрутство, а ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.12.2010 введено процедуру розпорядження майном боржника ДП "Бджілянський спиртовий завод" та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого ( а.с. 70 ).

Правовідносини, що виникли у справах про банкрутство, регулюються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п.1 (1) Прикінцевих та перехідних положень чинного Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», положення цього Закону застосовуються судами під час розгляду справи про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до вимог частин другої статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній до 19.01.2013), встановлено, що цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013) передбачено, що відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб-підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Отже, чинним законодавством встановлено заборону здійснення банкрутства державних підприємств, приватизація яких заборонена законом, шляхом введення ліквідаційної процедури до виключення їх у встановленому порядку із переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2014 року у справі №04/05/10-01-14-05-08/4129).

Тобто, єдиною процедурою, яка може бути застосована до боржника - державного підприємства, яке не підлягає приватизації, є розпорядження майном або мирова угода.

Судом встановлено, що ДП "Бджілянський спиртовий завод" не виключено з переліку об'єктів, котрі не підлягають приватизації.

Також встановлено, що оскільки справа № 15/109-10 про банкрутство ДП "Бджілянський спиртовий завод" перебуває на стадії розпорядження майном, провадження розпочато до набрання чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 19.01.2013, ліквідаційна процедура не проводиться, то в даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013.

В контексті наведеного, суд зазначає про помилковість посилань представника відповідача, а також представника ДФС України у Вінницькій області на необхідність застосування до спірних правовідносин норм чинної редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка дійсно не передбачає заборони задоволення вимог поточних кредиторів внаслідок введення мораторію.

Враховуючи юридичне становище ДП "Бджілянський спиртовий завод", введення мораторію за правилами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013 має більш широке застосування.

Згідно з ст. 1 Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013, процедура розпорядження майном боржника являє собою систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження і ефективного використання майнових активів боржника.

Суд зазначає, що накладення арештів на всі рахунки боржника фактично унеможливлює здійснення ним поточної фінансово-господарської діяльності та має наслідком нарощування заборгованості перед кредиторами (в т.ч. по заробітній платі, з податків, зборів (обов'язкових платежів), що в подальшому може унеможливити вихід підприємства з банкрутства.

В силу ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, хоча мораторій за правилами Закону про банкрутство у попередній редакції водиться відносно вимог конкурсних кредиторів, однак правові наслідки його введення забороняють стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства незалежно від строків виникнення заборгованості до (конкурсні вимоги) або після порушення провадження у справі про банкрутство (поточні вимоги).

Відповідно до п.41 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" дія мораторію поширюється на вимоги кредиторів незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами.

Відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) до порушення провадження у справі про банкрутство, які до ліквідаційної маси не включаються і на них не поширюються заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів. Тому не підлягає зупиненню лише виконавче провадження, яке знаходиться на зазначеній стадії і здійснюється за виконавчими документами.

Положення ч.6 ст.12 Закону про банкрутство також передбачають вичерпний перелік кредиторських вимог, на які не поширюється дія мораторію (виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону).

Отже, вимоги поточних кредиторів не віднесені до категорії кредиторських вимог на які не поширюється дія мораторію за правилами законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, кредитор може набути статусу поточного виключно шляхом визнання його таким господарським судом, термін розгляду заяв поточних кредиторів розпочинає свій перебіг після введення ліквідаційної процедури.

При цьому відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, є підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Відтак протиправним є вчинення заходів примусового стягнення, зокрема, накладення арешту на рахунки боржника.

Тобто, не зважаючи на пряму заборону нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013 здійснювати органам державної виконавчої служби виконавчі дії щодо примусового стягнення з боржника заборгованості, державним виконавцем протиправно накладено арешт на грошові кошти ДП "Бджілянський спиртовий завод".

Відповідних висновків також дійшов Господарський суд Вінницької області в ухвалі №902/1246/15 від 09.09.2016, якою задовольнив скаргу ДП "Бджілянський спиртовий завод" про визнання протиправною та скасування постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвської О.М. від 12.07.2016 ВП № 34239593 про арешт коштів боржника в зведеному виконавчому провадженні № 39903768, в частині виконання в рамках зведеного виконавчого провадження Наказу Господарського суду Вінницької області від 22.06.2016 у справі №902/1246/15, у межах суми, яка стягнута згідно судового рішення (165 842,79 грн.).

Враховуючи, що з моменту порушення справи про банкрутство щодо боржника діє спеціальний режим і в регулюванні правовідносин норми Закону про банкрутство мають пріоритет перед іншим законодавством, суд приходить до висновку про задоволення даного адміністративного позову в частині скасування оскаржуваної постанови ВП № 34239593 від 12.07.2016 про арешт коштів боржника в зведеному виконавчому провадженні № 39903768, в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках боржника ДП "Бджільнянський спиртовий завод", в межах суми стягнення коштів на підставі виконавчого листа № 802/2864/15-а, виданого 16.11.2015 Вінницьким окружним адміністративним судом про стягнення з ДП "Бджільнянський спиртовий завод" на користь Державного бюджету України коштів в сумі 413394,00 грн., що матиме наслідком зняття арешту з рахунків боржника з метою надання останньому можливості погашення заборгованості, на яку відповідно до ст.ст. 1, 12 Закону про банкрутство не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Що стосується позовних вимог щодо зняття арешту з коштів, накладених оскаржуваною постановою та зобов'язання відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкликати з банківських установ постанову про арешт коштів боржника, на які було накладено арешт, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з частинами 1, 2 ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача коштів;

5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Поряд з цим, необхідно зазначити, що статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цими приписами Основного Закону України втілено загальновідому формулу обмеження дискреційних повноважень органів державної влади (дозволено лише те, що передбачено законом), тобто органи одних гілок державної влади не вправі перебирати на себе функції і повноваження інших гілок влади.

Зважаючи на вказаний конституційний принцип, суд не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення та давати вказівки, які свідчили б про вирішення питань, які належить до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Також, як встановлено нормами Закону України № 606, державний виконавець самостійно приймає відповідне рішення про накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження, а також зняття арешту з майна. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного виконавця, пов'язану з проведенням виконавчих дій, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

З цього слідує, що зняття арешту з майна є дискреційним повноваженням державного виконавця, яке проводиться у відповідності до норм Закону України № 606 від 21.04.1999.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зняття арешту з коштів, накладених оскаржуваною постановою, та зобов'язання відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкликати з банківських установ постанову про арешт коштів боржника носять передчасний характер, оскільки стосуються процесу безпосереднього виконання державним виконавцем судового рішення про скасування оскаржуваної постанови.

В силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що задоволення адміністративного позову в частині скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника є достатнім засобом відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд, згідно ст. 86 зазначеного Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвською О.М. постанову ВП № 34239593 від 12.07.2016 про арешт коштів боржника в зведеному виконавчому провадженні № 39903768 в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках боржника ДП «Бджільнянський спиртовий завод», в межах суми стягнення коштів на підставі виконавчого листа № 802/2864/15-а, виданого 16.11.2015 Вінницьким окружним адміністративним судом про стягнення з ДП «Бджільнянський спиртовий завод» на користь Державного бюджету України коштів в сумі 413394,00 грн., з урахуванням постанови, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Сінгаєвською О.М., про виправлення описки від 12.09.2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна