№ 61812478, 27.09.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 вересня 2016 р. Справа № 802/785/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Мельника В.С.,

представників позивача: Желіховського В.М., Обіхода П.П.,

представника відповідача: Островерха Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Мур"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «МУР» (далі - ТОВ «МУР», позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2015 року № 0001252202.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Мастер-Вектор» за період з 01.01.2014 року по 30.11.2014 року, відповідачем було складено акт від 25.02.2015 року №496/2202/32169057, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001252202 про збільшення товариству грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 1194951 грн.

Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки, зокрема щодо непроведення господарських операцій з контрагентом - TOB «Мастер-Вектор», та, відповідно, і з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із вимогою його скасування.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, за обставин, що викладені у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог позивача заперечив з посиланням на обґрунтованість висновків перевірки, що відображенні у акті №496/2202/32169057 від 25.02.2015 року, а тому у задоволені позову просив відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що в період з 12.02.2015 року по 18.02.2015 року старшим державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Гончаровою Л.П., згідно наказу Вінницької ОДПІ від 12.02.2015 року № 455, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Житомирській області від 18.12.2014 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «МУР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «Мастер-Вектор» за період з 01.01.2014 року по 30.11.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.02.2015 року № 496/2202/32169057 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «МУР» п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого останнім завищено суми податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження суми податку, яка підлягає сплаті та перерахуванню до Державного бюджету України, на 796634,00 грн.

Не погоджуючись з порушеннями встановленими в акті перевірки, позивач 03.03.2015 року подав до Вінницької ОДПІ письмові заперечення.

За результатами розгляду письмових заперечень ТОВ «МУР», Вінницькою ОДПІ надано відповідь від 11.03.2015 року № 6936/10/02-28-22-02, у якій було зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки від 25.02.2015 року № 496/2202/32169057, залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

16 березня 2015 року, на підставі висновків акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001252202, яким збільшено ТОВ «МУР» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 796634,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 398317,00 грн.

В адміністративному порядку рішення контролюючого органу не оскаржувалось. Однак, ТОВ «МУР» вважає, що висновки старшого державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Гончарової Л.П., викладені в акті, які стали підставою для формування податкового повідомлення-рішення, є надуманими, не відповідають існуючим фактам та діючому законодавству, зокрема з питань оподаткування. Натомість ТОВ «МУР» діяло в рамках правового поля, а тому задекларовані показники податку на додану вартість не можуть підлягати добровільному коригуванню з боку Вінницької ОДПІ, через що винесене податкове повідомлення-рішення є протиправним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, тому оскаржило його суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року заявлений позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 16.03.2015 року № 0001252202.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Вінницькою ОДПІ подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року, Вінницька ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2016 року касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13.05.2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, що оскаржуються, та враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, що викладені в ухвалі від 08.06.2016 року за наслідками попереднього перегляду даної справи, суд зважає на таке.

Згідно п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, в силу положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тому предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у первинних документах.

Так, суд встановив, що в ході перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Мастер Вектор», у зв'язку з чим не визнає сформований позивачем за наслідками таких операцій податковий кредит в сумі 796634 грн.

Проте, такий висновок відповідача свого належного підтвердження в ході судового розгляду справи не знайшов.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Мастер-Вектор» укладено договори підряду на виконання проектно-кошторисної документації:

№ 22/2 від 10.03.2014 року, згідно умов якого, ТОВ «Мастер-Вектор» (Виконавець) зобов`язується розробити за завданням ТОВ «МУР» (Замовника) проектно-кошторисну документацію на розширення елеватора ТОВ «Агроград В» по вул. Лебединського, 11 в м. Вінниці, а ТОВ «МУР» (Замовник), в свою чергу, зобов`язується прийняти та сплатити вартість цих робіт у відповідності з умовами цього договору;

№ 24/1 від 01.04.2014 року, згідно умов якого, ТОВ «Мастер-Вектор» (Виконавець) зобов`язується розробити за завданням ТОВ «МУР» (Замовника) проектно-кошторисну документацію на будівництво об`єкту «Будівництво підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 10 т/год за адресою: вул. Київська, 1-Г, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область», а ТОВ «МУР» (Замовник), в свою чергу, зобов`язується прийняти та сплатити вартість цих робіт у відповідності з умовами цього договору;

№ 27/2 від 24.04.2014 року, згідно умов якого, ТОВ «Мастер-Вектор» (Виконавець) зобов`язується розробити за завданням ТОВ «МУР» (Замовника) проектно-кошторисну документацію на будівництво об`єкту «Підприємство з виробництва комбікормів за адресою: вул. Ватутіна, 40, с. Хролин, Шепетівський район, Хмельницька область», а ТОВ «МУР» (Замовник), в свою чергу, зобов`язується прийняти та сплатити вартість цих робіт у відповідності з умовами цього договору.

В подальшому, на підтвердження розроблення проектно-кошторисної документації, між позивачем та ТОВ «Мастер-Вектор» підписані акти здачі-прийняття робіт по вищевказаним договорам, та ТОВ «Мастер-Вектор» виписано на ім`я позивача податкові накладні.

Також, між позивачем та ТОВ «Мастер-Вектор» укладено договори підряду:

№ 31/1 від 29.05.2014 року, згідно умов якого, ТОВ «МУР» (Генпідрядник) доручає, а ТОВ «Мастер-Вектор» (Субпідрядник) зобов`язується на свій ризик з застосуванням своїх матеріалів та комплектуючих, своїми засобами виконати згідно діючих норм роботи на об`єкті: «Реконструкція з прибудовою приміщень кафе в багатоквартирному житловому будинку по вул. К.Маркса, 4 в м. Вінниці в фірмовий магазин», в об`ємі, передбаченому кошторисною документацією, а ТОВ «МУР» (Генпідрядник) зобов`язується прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи згідно умов договору;

№32/1 від 30.05.2014р., згідно умов якого, ТОВ «МУР» (Генпідрядник) доручає, ТОВ «Мастер-Вектор» (Субпідрядник) зобов'язується на свій ризик із застосуванням своїх матеріалів та комплектуючих, своїми засобами виконати згідно діючих норм роботи на об'єкті: «Реконструкція авто прийому на 2 проїзди (літ. №5 згідно інвентаризаційної справи №181 Жмеринської КП «ВООБТІ» зареєстрованої за номером №114) ТОВ «Хліб Жмеринщини», в об'ємі, передбаченому кошторисною документацією, а Генпідрядник (ТОВ «МУР») зобов'язується прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи згідно умов цього договору;

№27/1 від 23.04.2014р., згідно умов якого, ТОВ «МУР» (Замовник) доручає, ТОВ «Мастер-Вектор» (Підрядник) зобов`язується на свій ризик із застосуванням своїх матеріалів та комплектуючих, своїми засобами виконати згідно діючих норм та правил будівельні роботи на об'єкті будівництва: «Підприємство з виробництва комбікормів продуктивністю 30 т/год за адресою: вул. Дерев`янка, 2, м. Умань, Черкаська обл.» в об'ємі, передбаченому договірною ціною, а Замовник (ТОВ «МУР») зобов'язується прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи згідно умов цього договору.

Додатковою угодою №1 до Договору підряду №27/1 від 23.04.2014р. сторони домовились збільшити суму Договору, зокрема загальну вартість робіт, інші умови договору залишились без змін;

№38/1 від 12.06.2014р., згідно умов якого, ТОВ «МУР» (Генпідрядник) доручає, ТОВ «Мастер-Вектор» (Субпідрядник) зобов`язується на свій ризик із застосуванням своїх матеріалів та комплектуючих, своїми засобами виконати згідно діючих норм роботи на об'єкті: «Капітальний ремонт дошкільного навчального закладу №19 по вул. Малиновського, 21 в м. Вінниці», в об'ємі, передбаченому кошторисною документацією, а Генпідрядник (ТОВ «МУР») зобов'язується прийняти та оплатити виконані Субпідрядником роботи згідно умов цього договору;

№30 від 05.05.2014р., згідно умов якого, ТОВ «МУР» (Замовник) доручає, ТОВ «Мастер-Вектор» (Підрядник) зобов`язується на свій ризик із застосуванням своїх матеріалів та комплектуючих, своїми засобами виконати згідно діючих норм та правил будівельні роботи на об'єкті будівництва: «Підприємство з виробництва комбікормів продуктивністю 10 т/год за адресою: вул. Київська, 1Г, с. Корделівка, Калинівського району, Вінницької області» в об'ємі, передбаченому договірною ціною, а Замовник (ТОВ «МУР») зобов'язується прийняти та оплатити виконані Підрядником роботи згідно умов цього договору. Додатковою угодою №1 до даного договору від 13.10.2014р. зменшено суму договору, інші умови договору було залишено без змін.

На підтвердження виконання будівельних робіт за вищевказаними договорами представником позивача було надано довідки про вартість виконаних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, локальні кошториси, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису.

Факт передачі матеріалів від ТОВ «МУР» на адресу ТОВ «Мастер-Вектор» також підтверджується локальними кошторисами на будівельні роботи.

У свою чергу ТОВ «Мастер Вектор» виписало податкові накладні (том 2, а.с.151-226) за фактом виконання договору підряду, укладеного із ТОВ «МУР».

Таким чином, реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Мастер Вектор» підтверджується усіма первинними документами.

Разом із тим, в акті перевірки позивача від 25.02.2015 року податковим ревізором-інспектором наводиться перелік усіх зазначених вище первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції між ТОВ «МУР» та ТОВ «Мастер Вектор», однак робиться висновок про те, що у ТОВ «Мастер Вектор» відсутній персонал, відсутня сплати у бюджет податків із заробітної плати та доходів по фізичних особах - робітниках-будівельниках, монтажниках, водіях ТОВ «Мастер-Вектор», що свідчить про відсутність трудових ресурсів та неможливість здійснення самих субпідрядних робіт, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій.

Як видно із акта перевірки, підставами такого висновку є службова записку від 20.02.2015 року №278/7/07/07/04 Оперативного управління Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, у якій зазначено, що співробітниками відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області проводяться заходи по відпрацюванню фінансово-господарської діяльності ТОВ «МУР». В ході відпрацювання встановлено, що ТОВ «МУР» в період 2014 року здійснювало взаєморозрахунки з сумнівним суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Мастер Вектор». Поряд з цим встановлено, що ТОВ «Мастер Вектор» фактично за адресою реєстрації не знаходиться, у підприємства відсутні виробничі потужності, основні засоби та наймані працівники, керівник, головний бухгалтер та засновник рахується службовою особою п'яти СПД, що знаходяться та зареєстровані у різних регіонах на території України та мають не основний стан (том 1, а.с.60).

Крім того, до Вінницької ОДПІ надійшла постанова слідчого СУ ФР ГУ Міндоходів у Житомирській області від 18.12.2014 року про призначення позапланової виїзної документарної перевірки ТОВ «МУР», у якій, серед іншого, зазначено, що ТОВ «Мастер Вектор» за місцем реєстрації фактично не знаходиться, засновником, директором, бухгалтером рахується 1 особа, кількість найманих працівників на підприємстві - 1, у підприємства відсутні основні засоби та виробничі потужності, тобто має усі ознаки «ризикового». Вбачається, що діяльність в т.ч. ТОВ «Мастер Вектор» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності контрагентами і є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Зокрема, Вищий адміністративний суд України скасовуючи попередні судові рішення першої та апеляційної інстанції по даній справі та направляючи її на новий розгляд вказав на необхідність дослідження: факту залучення підрядних робіт у задекларованих обсягах, встановлення наявності у ТОВ «Мастер Вектор» витрат, супутніх звичайній господарській діяльності (виплата заробітної плати, придбання витратних і будівельних матеріалів, оренди необхідної спеціалізованої техніки), якими силами та засобами виконувались спірні роботи, хто виступав їх конкретним виконавцем, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об'єктів будівництва та які економічні причини зумовили позивача за наявності власних ресурсів замовити виконання робіт у ТОВ «Мастер Вектор», у якого відсутні необхідні умови для провадження діяльності у сфері будівництва.

Враховуючи, що вказані висновки згідно ч. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими для врахування при новому розгляді справи, суд, повно та всебічно перевіривши зазначені обставини, вважає за необхідне зазначити таке.

Із матеріалів справи слідує, що ТОВ «Мастер Вектор» зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 39040496) та станом на дату розгляду даної справи не перебуває у процесі припинення, підтвердженням чого є відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, як видно із даних реєстру платників податку на додану вартість, ТОВ «Мастер Вектор» має індивідуальний податковий номер 390404910136, було зареєстроване платником податку на додану вартість 31.01.2014 року.

Таким чином, на момент вчинення господарської операції із позивачем ТОВ «Мастер Вектор» перебувало в стані платника податку на додану вартість, що надавало йому право видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Окрім цього, вищезазначена господарська операція також знайшла своє відображення в інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Мастер Вектор» отриманої із АС «Податковий блок».

Поряд із цим, надаючи оцінку посиланням відповідача на постанову слідчого про відсутність ТОВ «Мастер Вектор» за податковою адресою, то суд зауважує, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється господарська операція.

В даному випадку, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Встановлюючи наявність господарської мети ТОВ «МУР» із господарської операції з ТОВ «Мастер Вектор», у судовому засіданні представник позивача зауважив, що залучення субпідрядника у 2014 році було досить необхідне, у зв'язку із значними замовленням, які отримало ТОВ «МУР». Так, до матеріалів справи позивачем долучені додаткові докази, а саме: договір підряду №15-02/14, згідно якого ТОВ «МУР» розробило проектну документацію по об'єкту «Розширення елеватора ТОВ «Агроград В» по вул. Лебединського, 11 в м. Вінниця», договір підряду №135-0813, згідно якого ТОВ «МУР» розробило кошторисно-проектну документацію по об'єкту «Підприємство з виробництва комбікормів за адресою вул. Ватутіна, 40 в с.Хролин Шепетівського району Хмельницької області, договір підряду №47-0114, згідно якого ТОВ «МУР» розробило кошторисно-проектну документацію по об'єкту «Будівництво підприємства з виробництва комбікормів продуктивністю 10 т/год за адресою: вул. Київська, 1-Г, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область». Для виконання певних складових проекту ТОВ «МУР» залучив субпідрядну організацію - ТОВ «Мастер Вектор» (том 6, а.с.19-59).

Також, як пояснив у судовому засідання представник позивача та вбачається із матеріалів справи, при здійсненні господарських робіт кожен раз на будівництві був присутній представник ТОВ «МУР», який і керував процесом. Для проведення робіт, які ТОВ «МУР» замовило у ТОВ «Мастер Вектор», не потрібно було залучення спеціальної техніки, яким чином залучались до роботи працівники позивач не перевіряв, оскільки робота виконувалась вчасно та у відповідності до умов договору.

Крім того, з метою встановлення реальності господарської операції ТОВ «МУР» із ТОВ «Мастер Вектор» та перевірки доводів відповідача, викладених в акті перевірки, судом задоволено клопотання представника відповідача та викликано у судове засідання в якості свідка уповноваженого представника ТОВ «Мастер Вектор». Однак, останній у судове засідання не з'явився, оскільки до суду повернувся конверт із відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на наведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентом. Також укладені правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується усіма первинними документами.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту позивача.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини підтверджував у справах «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік), «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» (2010 рік), зазначаючи, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, наданих позивачем під час перевірки, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та висновку про безтоварність.

Натомість, відповідач не надав належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також представник відповідача не навів обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, суд зазначає, що на підставі направлення від 12.02.2015 року, на виконання постанови старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Житомирській області від 18.12.2014 року, яка винесена в рамках кримінального провадження №32014060000000081, Вінницькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка господарської діяльності ТОВ «МУР» із ТОВ «Мастер Вектор». Даною перевіркою встановлено порушення вимог податкового законодавства та 16.03.2015 року винесено податкове повідомлення-рішення.

26.02.2015 року Богунським районним судом м. Житомира винесено обвинувальний вирок у кримінальному провадженні №32014060000000081 (том 5, а.с.230-242), однак у даному вироку відсутні будь-які посилання стосовно протиправних дій ТОВ «МУР» чи ТОВ «Мастер Вектор».

З огляду на викладене суд вважає, що висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарської операції із ТОВ «Мастер Вектор» є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому в силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 року № 0001252202 є протиправним та підлягає скасуванню, а відтак заявлений адміністративний позов належить задовольнити.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, а саме відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0001252202 від 16.03.2015 року Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мур" (код ЄДРПОУ 32169057) сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39476158).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна