Постановление суда № 61700936, 27.09.2016, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"27" вересня 2016 р. Справа № 907/509/16

Суддя господарського суду Мокану В.В.

розглянувши заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз" № 7К042-СК-3097-0916 від 12.09.2016 (вх. № 02.5.1-14/11750/16 від 12.09.2016) про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66 - 67 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачеві - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в межах суми 692796,20 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач по справі - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз" в порядку ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України звернувся із заявою про забезпечення його позову до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про стягнення суми 692796,20 грн. компенсації вартості природного газу.

Необхідність застосування таких заходів забезпечення позову заявник обґрунтовує посиланням на надані представником відповідача в судовому засіданні 09.09.2016 пояснення щодо намірів відповідача не виконувати рішення суду та здійснити відчуження майна. Зазначає, що в порядку ст. 32 ГПК України вказані пояснення представника відповідача є належними та допустимими доказами, що підтверджують наявність фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування заходів забезпечення позову у даній справі. Стверджує про співрозмірність та адекватність до позовних вимог, обраного позивачем виду забезпечення позову, з огляду на предмет та суму позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь - якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За змістом зазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог

заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

За позицією Верховного Суду України, викладеною у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оцінюючи наведені у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставини, на які посилається позивач в її обґрунтування, суд дійшов висновку про можливість існування небезпеки в заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до прийняття рішення у даній справі, у зв'язку з чим вважає за потрібне вжити заходів до забезпечення позову з урахуванням наступного.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у даній справі є наявність чи відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування позивачеві суми 692796,20 грн. вартості природного газу внаслідок його несанкціонованого відбору.

Тобто, реальна можливість відновлення порушених прав і інтересів позивача у випадку задоволення позову у даній справі обумовлена наявністю у відповідача коштів, достатніх для сплати спірної суми 692796,20 грн. вартості газу.

Таким чином, обґрунтованими є посилання позивача, зроблені на підставі наданих представником відповідача в судовому засіданні 09.09.2016 пояснень, зафіксованих і у протоколі судового засідання, на те, що відповідач за час вирішення спору за відсутності у нього коштів, необхідних для покриття спірної суми, може відчужити належне йому майно, що унеможливить досягнення мети звернення з даним позовом до суду - захисту порушених прав і інтересів ПАТ «Закарпатгаз» шляхом стягнення суми 692796,20 грн. вартості природного газу внаслідок його несанкціонованого відбору.

З огляду на викладене, враховуючи майновий характер позовних вимог, з метою запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, а також враховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може фактично унеможливити захист порушених прав і обов'язків в обраний позивачем при зверненні з даним позовом до суду спосіб, суд вважає доцільним застосувати заходи забезпечення позову. Однак, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача може мати наслідком повне припинення господарської діяльності

відповідача, що суперечить позиції, викладеній у п. 3 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 6 «Про деякі питання застосування заходів до забезпечення позову».

За таких обставин доцільним є застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві вчиняти дії по відчуженню належного йому майна, а саме, житлового будинку з вбудованим кафе та готелем, розташованого в АДРЕСА_1.

При цьому, стосовно сплаченого позивачем за подання даної заяви про забезпечення позову судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. При цьому, за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів або забезпечення позову, встановлена ставка судового збору, у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено, що з 1 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1387 грн. гривень на місяць.

Тобто, позивач за подання даної заяви про забезпечення позову повинен був сплатити суму 689 грн. (0,5 ставки 1387 грн.) судового збору.

Проте, як вбачається з долученого позивачем до матеріалів заяви про забезпечення позову платіжного доручення № 1518 від 15.07.2016, за подання вказаної заяви ним сплачено суму 1378 грн. судового збору, тобто, позивачем здійснено переплату судового збору на 689 грн.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 7 «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За наведених обставин, з врахуванням заяви позивача про повернення суми 689 грн. надмірно сплаченого судового збору, викладеної в прохальній частині заяви про забезпечення позову, позивачу належить повернути з державного бюджету суму 689 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз" № 7К042-СК-3097-0916 від 12.09.2016 (вх. № 02.5.1-14/11750/16 від 12.09.2016) про забезпечення позову у справі № 907/509/16 в порядку ст.ст. 66 - 67 Господарського процесуального кодексу України задоволити частково.

2. Заборонити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідн. код НОМЕР_1) вчиняти дії по відчуженню належного йому житлового будинку з вбудованим кафе і готелем, розташованого в АДРЕСА_1.

3.Повернути позивачеві публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз" (88015, м. Ужгород, вул. Погорєлова, 2, код ЄДРПОУ 05448610) із державного бюджету суму переплаченого судового збору в розмірі 689 грн., сплаченого згідно платіжного доручення № 1518 від 15.07.2016.

4. Ухвала набирає законної сили з дня її винесення.

5. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законодавством України порядку.

Суддя В.В. Мокану