Решение № 61697443, 28.09.2016, Приморський районний суд м. Одеси

С права № 522/18564/15-ц

Провадження № 2/522/245/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року Приморський районний суд міста ОСОБА_1

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Главстройсервис», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Главстройсервис», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики № 1 від 01.02.2007 р. у загальному розмірі 629532,50 грн. (з яких : заборгованість за основним боргом з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за час прострочення 525907,50 грн., пеня 103625,00 грн.), посилаючись на невиконання відповідачами своїх зобовязань за цим договором щодо повернення суми позики у розмірі, строки і на умовах визначених цим договором (а.с.2-3, 22-23).

Представник позивача ОСОБА_1 просив розглянути справу за його відсутності і за відсутності позивача та задовольнити позов, про що подав адресовану суду свою письмову заяву, яка приєднана судом до матеріалів справи.

Направлені судом судова повістка відповідачу ТОВ «Главстройсервис», за останньою відомою судові адресою його місцезнаходження, були повернуті судові з помітками пошти про те, що відповідач не зявляється на пошту для отримання судових повісток за залишеними для нього повідомленнями пошти.

Відповідач ОСОБА_3 просив розглянути справу за його відсутності, про що подав адресовану суду свою письмову заяву, в тексті якої вказав, що проти задоволення позову не заперечує (а.с.65).

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Судом установлено, що 01 лютого 2007 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Главстройсервіс» було укладено договір позики № 1, а також між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки.

Пункт 1.1. вказаного договору позики передбачає, що позикодавець передає позичальнику у власність готівкові кошти у розмірі 200000,00 грн., а позичальник зобовязується повернути позику по закінченню строку дії позики.

Відповідно до п. 1.1., 2.1., 3.1., 3.2. згаданого договору поруки, поручитель зобовязується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобовязань ТОВ «Главстройсервіс» перед ОСОБА_2 в розмірі 200000,00 грн. Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобовязання у повному обсязі.

Пункт 2.1. договору позики № 1 від 01.01.2007 р. передбачає, що позика надається шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок позичальника : НОМЕР_1 в ООД «ОСОБА_5 ОСОБА_4» м. Одеса, МФО 328351.

За приписами ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Проте позивач не надав суду доказів на підтвердження передання ним ТОВ «Главстройсервіс» визначеної укладеним між ними договором позики № 1 від 01.02.2007 року суми грошових коштів, зокрема шляхом винесення грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Главстойсервіс» відповідно до п.2.1. цього договору, як це передбачає ст. 60 ЦПК України.

Крім того, позивач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів стосовно того, що 31.12. 2007 р. між ним і відповідачем ТОВ «Главстройсервіс» було укладено додаткову угоду до договору позики № 1 від 01.02.2007 р., відповідно до умов якої до договору позики були внесені зміни щодо строку та суми зобовязання, та визначено строк виконання зобовязання моментом предявлення вимоги, а суму загальною сумою всіх платежів, зарахованих на рахунок ТОВ «Главстройсервіс» на момент предявлення вимоги.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що у задоволенні позову позивача слід відмовити за його недоведеністю.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Главстройсервис», ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.А. Ільченко

28.09.2016