Постановление суда № 61688348, 28.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 вересня 2016 року м. Київ К/800/13363/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши клопотання Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про зупинення виконання постанови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 4 грудня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

В подальшому, 26 вересня 2016 року до суду надійшло клопотання Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - УПФУ) про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, ухвалених у цій справі, якими позов задоволено частково, зокрема, зобов'язано відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком згідно Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

В обґрунтування свого клопотання заявник посилається на те, що позивач не одержувала пенсію у відповідності до Закону № 1058-IV і не зверталась за її призначенням, а відтак висновки судів щодо відновлення виплати такої суперечить вимогами законодавства і не узгоджується з обставинами справи.

Також, УПФУ просило про задоволення вищевказаного клопотання з підстав явної, на його думку, невідповідності законодавству висновків судів, викладених в оскаржуваних рішеннях, а також з огляду на неможливість здійснення повороту виконання таких судових рішень.

Разом з тим, за приписами пункту 6 частини 1 статті 215 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач в процесі підготовки справи до касаційного розгляду вирішує, окрім іншого, питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються.

Інших положень щодо порядку розгляду питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються Кодекс адміністративного судочинства України не містить, а тому, для здійснення розгляду цього питання, вирішальне значення має правильне тлумачення пункту 6 частини 1 статті 215 Кодексу адміністративного судочинства України.

Для з'ясування змісту наведеної процесуальної норми права і правильного її застосування, необхідно скористатись одразу декількома способами тлумачення правових норм, визначеними юридичною наукою, зокрема, граматичним, теологічним, логічним і функціональним.

Комплексне застосування наведених способів тлумачення правових норм, визначеними юридичною наукою, дає підстави для розуміння пункту 6 частини 1 статті 215 Кодексу адміністративного судочинства України таким чином, що суддя - доповідач може вирішити питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються як з власної ініціативи, так і за клопотанням особи, яка подала касаційну скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому він може керуватися такими критеріями: очевидність порушень, які можливо допустили суди нижчих інстанцій та висока ймовірність істотних наслідків таких порушень; неможливість повернути виконання судових рішень у разі, якщо вони будуть скасовані, тощо.

Отже, розгляд суддею - доповідачем питання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень має на меті не допустити порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, як особи, що подала касаційну скаргу, так і інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням судових рішень, про касаційний перегляд яких просить скаржник, а також попередити заподіяння майнової чи іншої шкоди внаслідок виконання судових рішень, у разі наявності об'єктивних підстав, які викликають сумніви щодо їх законності.

У даному випадку, заявник не зазначив обставин, які б відповідали вищеназваним критеріям, а доводи, вказані ним в обґрунтування свого клопотання про зупинення оскаржуваних судових рішень, не свідчать про наявність підстав для його задоволення, оскільки законність рішень судів і правильність застосування ними норм матеріального і дотримання норм процесуального права є предметом перевірки під час здійснення касаційного розгляду справи.

Окрім цього, питання щодо зупинення виконання судових рішень, ухвалених по суті позовних вимог у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій вже було предметом розгляду за клопотанням скаржника ідентичному даному, в задоволенні якого відмовлено ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2016 року.

Інших доводів та обставин, які б свідчили про наявність підстав для зупинення виконання судових рішень, ухвалених у цій справі скаржник не навів, а відтак у задоволенні даного клопотання необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтею 215 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про зупинення виконання постанови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 4 грудня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2016 року, ухвалених у цій справі, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М.І. Мойсюк