№ 6157496, 10.06.2009, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-10767/08/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: - Хлюстіна Ю.М.

суддів: - Аракелян М.М.

- Балан Я.В.

при секретарі судового засідання: Кривоносовій І.Є.

за участю сторін:

від позивача представник - ОСОБА_1 (по довіреності)

від відповідачів Головного Контрольно-ревізійного

управління України та Контрольно-ревізійного

управління в Одеській області

представник - Петракова О.В. (по довіреності)

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги

на предмет спору Томашевської Л.В.

представник - Вязанкіна А.О. (по довіреності)

від третьої особи Іскри І.І. представник - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійногоуправління в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу Головного контрольно-ревізійного управління України № 818-0 від 03.10.2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області, поновлення на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області ОСОБА_1, стягнення з Контрольно-ревізійного управління в Одеській областіна користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з розміру середньоденної заробітної плати та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідача Головного Контрольно-ревізійного управління України Томашевської Л.В. до Головного Контрольно-ревізійного управління України про визнання дій Головного Контрольно-ревізійного управління України щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області за прогули без поважних причин 1 вересня, 2 та 3 жовтня 2008 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, правомірними, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Головного Контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійногоуправління в Одеській області про визнання незаконним та скасування наказу Головного контрольно-ревізійного управління України № 818-0 від 03.10.2008 рокупро звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області, поновлення на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області ОСОБА_1, стягнення з Контрольно-ревізійного управління в Одеській областіна користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з розміру середньоденної заробітної плати та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідача Головного контрольно-ревізійного управління України Томашевської Л.В. до Головного контрольно-ревізійного управління України про визнання дійГоловного контрольно-ревізійного управління України щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області за прогули без поважних причин 1 вересня, 2 та 3 жовтня 2008 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, правомірними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі, пояснивши наступне.

3 жовтня 2008 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогул) відповідно до наказу № 818-0 від 03.10.2008 року у зв'язку з відсутністю на роботі 1 вересня, 2 та 3 жовтня 2008 року. Позивач вважає наведений наказ незаконним та таким, що винесений з порушенням норм законодавства, оскільки у період з 16 вересня 2008 року до 14 жовтня 2008 року Він знаходився на лікарняному, що підтверджується лікарняним листком серії АБГ № 990962. Тобто йогобуло звільнено у період тимчасової непрацездатності. Як передбачено у п. 17 Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» чітко визначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, навіть якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність. Про те, що Він знаходився на лікарняному і знаходився у лікарні з правостороннім запаленням легенів Він повідомив начальника відділу кадрів Закірову Т.І. та попросив її повідомити про це виконуючого обов'язки начальника КРУ в Одеській області Томашевську Л.В. і керівництво Головного КРУ України, що і було зроблено нею. Після видужання, 15.10.2008р. ним було направлено листка непрацездатності до Контрольно-ревізійного управління в Одеській області, який прийнято 15.10.2008р., про що свідчить відповідна відмітка. Однак, ні яких дій по скасуванню наказу № 818-0 від 03.10.2008 року про моє звільнення не було зроблено.

Крім того, відповідачем порушена процедура звільнення, встановлена діючим законодавством України. Головним КРУ України не було зроблено жодної дії, передбаченої у ст. 149 КЗпП України. Також не прийнято до уваги, що, ОСОБА_1 з 1980 року на протязі 13 років працював у Контрольно-ревізійному управлінні в Одеській області починаючи з простого спеціаліста до заступника начальника. Позивач вважає, що в його діях відсутні жодні передбачені законом «Про державну службу» підстави для припинення державної служби або застосування дисциплінарного стягнення у відношенні нього. Крім порушення вимог трудового законодавства України, Головним КРУ України також порушений порядок звільнення депутатів місцевих рад.

Позивач є депутатом Одеської міської ради V скликання (посвідчення № 51), про що було відомо відповідачам. Згідно з частиною 3 статті 33 вказаного Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в прядку встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду. Однак, будь яких повідомлень Головним КРУ України до Одеської міської ради не направлялось, чим знову було порушено процедуру звільнення мене з посади начальника КРУ в Одеській області.

Наказ № 818-0 від 03.10.2008 року є також незаконним, з приводу того, що підстави звільнення зазначені в наказі не відповідають законові.

В наказі про звільнення позивача з займаної посади в якості підстави для звільнення зазначено відсутність його на роботі без поважних причин 1 вересня, 2 та 3 жовтня 2008 року.

Як зазначено у п.4 ст. 40 КЗпП України прогулом визнається відсутність працівника на роботі, як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Причини його відсутності у зазначені дні на робочому місті є поважними та такими, які не можуть бути підставами для звільнення з займаної посади. По-перше, відсутність позивача на роботі 1 вересня 2008 року не може бути підставою для звільнення, оскільки з 1 по 30 вересня 2008 року Він перебував у відпустці відповідно до п. 7 ст. 25 Закону України «Про відпустки». В даному випадку, Він скористався відпусткою з 1 вересня 2008 року, так як Голова Головного Контрольно-ревізійного управління України Сивульський М.І. погодив йому відпустку, про що свідчить його резолюція «Згоден». Оскільки Головним КРУ України була погоджена його відпустка з 01 вересня 2008 року, тому його відсутність на роботі в зазначений день не може вважатись прогулом. Також позивач є депутатом Одеської міської ради V скликання (посвідчення № 51) та на виконання своїх депутатських повноважень, 1 вересня 2008 року приймав участь у засіданні бюджетної комісії, що підтверджується протоколом засідання комісії, а також відповіддю Одеської міської ради №168/1-и від 24.04.2009р. На цьому засіданні бюджетної комісії Він був присутній з 10:00 до 13:00 годин та з 14:00 до 16:30 годин, тобто увесь робочий день - 1 вересня 2008 року.

2 та 3 жовтня 2008 року позивач дійсно був відсутній на роботі, але це не може бути підставою для звільнення, оскільки Він був тимчасово непрацездатним у зв'язку з хворобою та знаходився на лікарняному. 16 вересня 2008 року Він потрапив до лікарні з правостороннім запаленням легенів, це підтверджується лікарняним листком серії АБГ № 990962. З цього документу випливає, що Він перебував на лікуванні аж до 14 жовтня 2008 року. При цьому мені було призначено стаціонарний режим лікування, тобто весь цей час з 16 вересня по 14 жовтня Він знаходився у лікарні та ніяк не міг бути присутнім на роботі.

Отже, позивач вважає, що 1 вересня, 2 та 3 жовтня Він був відсутній на роботі з поважних причин (перебування у відпустці, на засіданні депутатської комісії та на лікарняному), та відсутність його у зазначені дні аж ніяк не можна вважати прогулом без поважних причин, а тим паче звільняти його за пунктом 4 статті 40 КЗпП України. Однак, в порушення вимог діючого законодавства, 03.09.2008 року Головне КРУ України було винесено наказ № 818-0, яким його звільнено з посади начальника Контрольно - ревізійного управління в Одеській області за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогул) у зв'язку з відсутністю на роботі 1 вересня, 2 та 3 жовтня 2008 року.

Представник відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору першого заступника голови Головного Контрольно-ревізійного управління України у судове засідання не зявився.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідача Головного контрольно-ревізійного управління України Томашевська Л.В. звернулась до суду з позовом до Головного контрольно-ревізійного управління України про визнння дійГоловного контрольно-ревізійного управління України щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області за прогули без поважних причин 1 вересня, 2 та 3 жовтня 2008 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, правомірними.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Томашевської Л.В. у судовому засіданні позовні вимоги Томашевської Л.В. підтримала та просила її позов задовольнити.

Представник відповідачів та представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Томашевської Л.В., у судовому засіданні пояснили наступне.

01.09.2008 pоку, 02.10.2008 року та 03.10.2008 pоку начальник КРУ в Одеській області ОСОБА_1 був відсутній на роботі, про що було складено відповідні акти відсутності на роботі КРУ в Одеській області від 01.09.2008 року №15/1, від 02.10.2008 року № 21 та від 03.10.2008 р. №22. Враховуючи те, що наказом КРУ в Одеській області від 02.09.2008 року № 184-в начальнику КРУ в Одеській області надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 30 календарних днів з 02.09.2008 р. по 01.10.2008 року, 1-го вересня 2008 року начальник КРУ в Одеській області ОСОБА_1 повинен був знаходитися на роботі. Однак, порушуючи норми законодавства Україну про працю, ОСОБА_1 був відсутній на роботі 01.09.2008 р. В ході судового засідання по даній справі стало відомо, що ОСОБА_1 є депутатом Одеської міської ради.

Однак, будь-яких відомостей щодо того, що ОСОБА_1 є депутатом Одеської міської ради (копії посвідчень, відповідної інформації в автобіографії, особовій картці тощо) ані в особовій справі ОСОБА_1 в Головному контрольно-ревізійному управлінні України, ані в особовій справі ОСОБА_1 в контрольно-ревізійному управлінні в Одеській області немає у зв'язку із ненаданням ОСОБА_1 відповідних документів при прийомі на роботу в органи ДКРС. Крім того, про той факт, що ОСОБА_1 є депутатом місцевої ради та 01.09.2009 року він буде брати участь в засіданні постійної комісії Одеської міської ради, ним не було повідомлено Головне контрольно-ревізійне управління України для призначення на цей день виконуючого обов'язки начальника КРУ в Одеській області. Також, середній заробіток за 01.09.2008 року ОСОБА_1 за рахунок коштів місцевого бюджету м. Одеси не було відшкодовано, як цього вимагає діюче законодавство України. Таким чином, про те, що ОСОБА_1 є депутатом місцевої ради не було відомо КРУ в Одеській області та Головному КРУ України, зокрема, й при звільненні ОСОБА_1 з займаної посади, а отже, в повідомленні Одеської міської ради про звільнення ОСОБА_1 не було необхідності. І відсутність ОСОБА_1 на роботі у зв'язку із виконанням ним своїх депутатських повноважень на засіданні постійної комісії Одеської міської ради 01.09.2008 року без повідомлення органу управління Головного КРУ України - є саме прогулом, та не може вважатися поважною причиною відсутності на роботі 01.09.2008 року.

Представник позивача проти задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Томашевської Л.В. заперечувала та просила в задоволенні позовних вимог Томашевській Л.В. відмовити, мотивуючи це тим, що згідно ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. З цієї норми Кодексу вбачається, що кожен може звернутися у разі порушення свої прав, свобод та інтересів до суду. Згідно викладених обставин, обгрунтувань та самої вимоги не відомо які саме права, свободи та інтереси Томашевської Л.В. начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області, відповідач - Головне контрольно-ревізійне управління України порушило, і який саме спір існує між цими сторонами. Як визначено у ч. 3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи не вчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Також у ч. 4 ст. 105 КАС України визначено, що позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин. Таким чином, і вищезазначена норма Кодексу свідчить про те, що судом захищаються порушені права, свободи та інтереси особи. У позовній вимозі Томашевська Л.В. просить визнати правомірними дії Головного КРУ України, тобто вона сама підтверджує, що її права, свободи та інтереси не порушені, тому відсутні вимоги в понятті ст. 105 КАС України. Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Як вбачається з адміністративного позову ні яких доказів, що підтверджують вимогу Томашевської Л.В. суду не надано та не доведено.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів та представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Томашевської Л.В., а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійного управління України в Одеській області підлягає задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні позовутретьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідача Головного контрольно-ревізійного управління України Томашевської Л.В.потрібно відмовити з наступних підстав.

Судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 3 жовтня 2008 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (за прогул) у зв'язку з відсутністю на роботі 1 вересня, 2 та 3 жовтня 2008 року, що підтверджується копією наказу № 818-0 від 03.10.2008 року, виданого виконуючим обовязки голови Головного Контрольно-ревізійного управління України Іскрою І.І. (аркуш справи 6).

Відповідно до частини 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також в період перебування цього працівника у відпустці.

Під час розгляду справи по суті, судом встановлено, що у період з 16 вересня 2008 року до 14 жовтня 2008 року позивач знаходився на лікарняному, що підтверджується лікарняним листком серії АБГ № 990962 (аркуш справи 14), тобто суд приходить до висновку, що позивача було звільнено у період тимчасової непрацездатності.

Як передбачено п. 17 Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, навіть якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність.

Судом встановлено, що про те, що позивач знаходився на лікарняному і знаходився у лікарні з правостороннім запаленням легенів Він повідомив начальника відділу кадрів Закірову Т.І. та попросив її повідомити про це виконуючого обов'язки начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області Томашевську Л.В. та керівництво Головного Контрольно-ревізійного управління України.

Також судом встановлено, що після видужання, 15.10.2008 року позивачем було направлено листка непрацездатності до Контрольно-ревізійного управління в Одеській області, який прийнято 15.10.2008 року, про що свідчить відповідна відмітка (аркуш справи 34).

Як вбачається з копії наказу № 818-0 від 03.10.2008 року про звільнення ОСОБА_1, підставами для звільнення позивача з займаної посади зазначено відсутність ОСОБА_1 на роботі без поважних причин 1 вересня, 2 та 3 жовтня 2008 року.

Згідно з п.4 ст. 40 Кодексу законів про працю України, прогулом визнається відсутність працівника на роботі, як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Судом встановлено, що з 1 по 30 вересня 2008 року позивач перебував у відпустці відповідно до п. 7 ст. 25 Закону України «Про відпустки».

В судовому засіданні встановлено, що позивач скористався відпусткою з 1 вересня 2008 року, так як голова Головного Контрольно-ревізійного управління України Сивульський М.І. погодив йому відпустку, про що свідчить його резолюція «Згоден» на заяві позивача про надання йому відпустки без збереження заробітної плати з 1 вересня 2008 року на 30 календарних днів (аркуш справи 74).

Суд вважає, що оскільки Головним КРУ України була погоджена відпустка позивача з 01 вересня 2008 року, тому його відсутність на роботі в зазначений день не може вважатись прогулом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з 1 по 30 вересня 2008 року позивач перебував у відпустці на законних підставах, тому його відсутність 01 вересня 2008 року не є прогулом без поважних причин та не може бути підставою для звільнення.

Крім того, судом встановлено, що позивач є депутатом Одеської міської ради V скликання, що підтверджується копією посвідчення № 51(аркуш справи 75) та увійшов до складу постійної комісії по плануванню, бюджету та фінансам, що підтверджується копією рішення Одеської міської ради №013-У від 27.06.2006 року (аркуші справи 149-154), у звязку з чим, на виконання своїх депутатських повноважень, 1 вересня 2008 року приймав участь у засіданні постійної комісії по плануванню, бюджету та фінансам, що підтверджується протоколом засідання комісії від 01.09.2008 року (аркуші справи 42-43), а також листом-відповіддю за підписом голови постійної комісії по плануванню, бюджету та фінансам Одеської міської ради Гончарук О.В. №168/1-и від 24.04.2009 року (аркуш справи 130).

Відповідно до положень частини 1 статті 32 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на час сесії чи засідання постійних комісій місцевої ради, а також для здійснення депутатських повноважень в інших передбачених законом випадках депутат місцевої ради звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків.

Судом встановлено, що на засіданні бюджетної комісії позивач був присутній 1 вересня 2008 року з 10:00 до 13:00 годин та з 14:00 до 16:30 годин, тобто увесь робочий день. Встановлені обставини підтверджується листом - відповіддю голови комісії Гончарук О.В. № 1332/2-и від 23.04.2009 року (аркуш справи 125) на запит суду від 15.04.2009 року (аркуш справи 115), відповідним протоколом засідання постійної комісії з планування, бюджету та фінансів від 01.09.2008 року (аркуші справи 42-43) та листом голови комісії Гончарук О.В. № 168/1-и від 24.04.2009 року (аркуш справи 130).

Таким чином, суд вважає, що встановлені вище обставини є також поважною причиною, з якої позивач не міг бути присутнім на роботі 01 вересня 2008 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач цілком правомірно та з поважних причин не вийшов у вказаний день на роботу, а зазначення в наказі головного Контрольно-ревізійного управління України його відсутності без поважних причин на роботі в зазначений день, є безпідставним та незаконним, у звязку з чим, суд вважає, що відсутність позивача 01 вересня 2008 року не є прогулом без поважних причин та не може бути підставою для звільнення.

Також суд вважає, що відсутність позивачана роботі 2 та 3 жовтня 2008 року не є прогулом без поважних причин та не може бути підставою для звільнення, оскільки позивач був тимчасово непрацездатним у зв'язку з хворобою та знаходився на лікарняному.

Як судом встановлено, 16 вересня 2008 року позивач потрапив до лікарні з правостороннім запаленням легенів, це підтверджується лікарняним листком серії АБГ № 990962 (аркуш справи 14) та випискою з історії хвороби № 7842 (аркуші справи 12-13).

Як вбачається з копії листка непрацездатності, позивач перебував на лікуванні до 14 жовтня 2008 року. При цьому позивачу було призначено стаціонарний режим лікування, тобто, суд приходить до висновку, що у період з 16 вересня по 14 жовтня 2008 року позивач знаходився на лікарняному та не міг бути присутнім на роботі.

На підставі встановлених фактів, суд дійшов висновку, що 1 вересня, 2 та 3 жовтня позивач був відсутній на роботі з поважних причин (перебування у відпустці, на засіданні депутатської комісії та на лікарняному), а отже відсутність позивача у зазначені дні не можна вважати прогулом без поважних причин та може бути підставою для звільнення позивача за пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 149 Кодексу законів про працю України, до застосування дисциплінарних стягнень власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Також при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Проте, судом встановлено, що Головним Контрольно-ревізійним управлінням України не було зроблено жодної дії, передбаченої ст. 149 Кодексу законів про працю України.

Також не прийнято до уваги, що позивач, ОСОБА_1 з 1980 року на протязі 13 років працював у Контрольно-ревізійному управлінні в Одеській області починаючи з простого спеціаліста до заступника начальника, що підтверджується копією особової картки позивача (аркуші справи 158-161).

Також, яка вбачається з копії особової карки, позивач дуже великий час працював у податкових органах на посадах: заступника начальника ДПІ в Одеській області - начальника управління податкових розслідувань; начальника ДПІ міста Одеса; начальника спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з ВПП в Одеській області.

Також, як судом встановлено, позивач як депутат Одеської міської ради V скликання увійшов до складу постійної комісії по плануванню, бюджету та фінансам, що підтверджується копією рішення Одеської міської ради №013-У від 27.06.2006 року (аркуші справи 149-154). За вагомий особистий внесок у розвиток ринкової інфраструктури та підприємництва в України, активну участь у реалізації проектів в економічній та гуманітарній сферах, багаторічну громадську діяльність мені, Указом Президента України від 26.11.2008р. № 1086/2008, було присвоєно почесне звання «Заслужений економіст України», що підтверджується копією посвідчення № 1204(аркуш справи 148).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну службу» підставами припинення державної служби є: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог передбачених ст. 16 Закону України «Про державну службу»; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на державній службі; відмови від прийняття або порушення Присяги; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених ст. 13 Закону України «Про державну службу».

Статтею 14 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державних службовців за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Суд вважає, що вдіях позивача відсутні жодні передбачені законом підстави для припинення державної служби або застосування дисциплінарного стягнення у відношенні нього.

Як вже судом встановлено, позивач є депутатом Одеської міської ради V скликання, що підтверджується копією посвідчення № 51 (аркуш справи 75).

Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в прядку встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.

Проте, судом встановлено, що будь-яких повідомлень Головним Контрольно-ревізійним управлінням України до Одеської міської ради не направлялось, у звязку чим, суд вважає, знову було порушено процедуру звільнення позивача з посади начальника Контрольно-ревізійного управління України в Одеській області.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідачів та представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Томашевської Л.В., що про той факт, що ОСОБА_1 є депутатом місцевої ради не було відомо КРУ в Одеський області та головному КРУ України, зокрема, й при звільненні позивача з займаної посади, а стало лише відомо про дані обставини в ході судового розгляду даної справи, у звязку з чим в повідомленні Одеської міської ради про звільнення ОСОБА_1, не було необхідності, оскільки відповідно до вимог ст. 149 Кодексу законів про працю України, до застосування дисциплінарних стягнень власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. У звязку з чим суд допускає, що якби позивачу було запропоновано надати пояснення по факту його відсутності у зазначені дні на робочому місці, позивач обовязково би зазначив про на дані обставини.

Проте, як судом встановлено, позивачу не було запропоновано надати жодних письмових пояснень щодо його відсутності у зазначені дні на робочому місці, як того передбачає ст. 149 Кодексу законів про працю України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що крімпорушення вимог трудового законодавства України, Головним КРУ України також порушений порядок звільнення депутатів місцевих рад.

Відповідно до ст. 235 Кодексу Законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом , який розглядає трудовий спір.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у звязку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата.

Відповідно до п. 3 вказаного порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається з довідки Контрольно-ревізійного управління в Одеській області від 29.05.2009 року № 15-25-28-14/4199-2009 (аркуш справи 155), середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 136,58 грн., з чим погодилась у судовому засіданні представник позивача.

Відповідно до статті 235 Кодексу Законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

На підставі викладеного, з метою захисту прав та свобод позивача, суд вважає за необхідне, середній заробіток за час вимушеного прогулустягнути станом на дату винесення судом рішення, тобто починаючи з дня звільнення 3 жовтня 2008 року по 10 червня 2009 року включно, враховуючи, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 136 грн. 58 коп.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, суд вважає, що відповідачі Головне Контрольно-ревізійне управління України та Контрольно-ревізійне управління в Одеській області, заперечуючи проти позову, не надала суду належних доказів в підтвердження правомірності та грунтовності винесення оскаржуваного позивачем наказу Головного Контрольно-ревізійне управління України № 818-0 від 03.10.2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

На підставі вищевикладеного, зурахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, підтверджені доказами, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі, у звязку з чим, відповідно в задоволенні позовутретьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідача Головного контрольно-ревізійного управління України Томашевської Л.В. потрібно відмовити.

З урахуванням приписів ст. 256 КАС України постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати йому заробітної плати у межах стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись Кодексом законів про працю України, Законом України «Про державну службу», ст.ст. 2, 4, 9, 71, 158 -163, 256 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Головного Контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійногоуправління в Одеській області у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Контрольно-ревізійного управління України ( 04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 4, код ЄДРПОУ 20015950) № 818-0 від 03.10.2008 рокупро звільнення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області(65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код за ЄДРПОУ 20991151).

Поновити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код за ЄДРПОУ 20991151).

Стягнути з Контрольно-ревізійного управління в Одеській області(65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код за ЄДРПОУ 20991151) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення 3 жовтня 2008 року по 10 червня 2009 року включно, враховуючи, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 становить 136 грн. 58 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код за ЄДРПОУ 20991151) та виплати йому заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць, враховуючи що одноденний заробіток ОСОБА_1 становить 136 грн. 58 коп.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці відповідача Головного Контрольно-ревізійного управління України Томашевської Л.В. до Головного Контрольно-ревізійного управління України про визнати дій Головного Контрольно-ревізійного управління України щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Контрольно-ревізійного управління в Одеській області за прогули без поважних причин 1 вересня, 2 та 3 жовтня 2008 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, правомірними відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: