Постановление суда № 61558699, 20.09.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі

Яреми А.Г., Гуменюка В.І.,Романюка Я.М.,розглянувши заяву Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в м. Києві про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2016 року у справі за позовом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у м. Києві до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Державна служба з надзвичайних ситуацій України про виселення,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, у позові відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2016 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У заяві ПАТ Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в м. Києві порушується питання про скасування рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2016 року та ухвалення нового судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України:

неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема, статтей 125, 127, 129, 132 Житлового кодексу УРСР;

невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема, статтей 125, 127, 129, 132 Житлового кодексу УРСР;

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в м. Києві посилається на постанову Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2013 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року, 14 квітня 2016 року.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що необхідність відкриття провадження у справі за вказаною заявою відсутня та в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися і суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що після закінчення одного року, на який було видано ордер на проживання відповідачам, вони виселені з житлового приміщення не були, продовжували проживати у спірній кімнаті та сплачувати комунальні платежі. Відповідач не був звільнений з роботи за власним бажанням, є пенсіонером, а його дружина - інвалідом 2 групи, тому вони не підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.

В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 липня 2013 року, що надана заявником як приклад, відповідач поселився в гуртожиток тимчасово за договором найму житлового приміщення, який закінчився та має у власності S частину квартири, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

Посилання заявника на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 липня 2013 року, як на приклад неоднакового застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, не може бути взяте до уваги, оскільки вказане судове рішення винесено в порядку апеляційного, а не касаційного провадження.

В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2016 року, що надана заявником для порівняння, відповідачку згідно наказу №21-о від 28 січня 2009 року було звільнено з роботи за прогул на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП та вона не має статусу особи, яка не може бути виселена зі службової квартири.

Порівняння змісту вказаних для прикладу судових рішень зі змістом судових рішень, про перегляд яких подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

У зв'язку з цим, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У постанові Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року, що надана заявником як приклад, судами встановлено, що відповідачка у трудових відносинах з позивачем не перебувала, її було зареєстровано в спірному житловому приміщенні в 2005 році, як матір дружини ОСОБИ_47, якому було видано ордер на кімнату в гуртожитку, а згодом відповідно до ордеру ОСОБІ_47 та членам її родини було надано трикімнатну квартиру.

У зв'язку з цим, підстава для перегляду судових рішень у зв'язку з невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, теж відсутня.

Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у м. Києві до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 третя особа - Державна служба з надзвичайних ситуацій України про виселення за заявою Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в м. Києві про перегляд рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А.Г. Ярема В.І. Гуменюк Я.М. Романюк