Постановление суда № 61521069, 15.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 638/17330/15-ц Головуючий І інстанції Гайдук Л.П.

Провадження: 22-ц/790/5173/16 Головуючий ІІ інстанції Бездітко В.М.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів Довгаль А.П., Коваленко І.П.

за участю секретаря Котлярової М.Ю.,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», третя особа - Харківська філія публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про стягнення заборгованості, -

встановила:

У жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому посилався на те, що він перебуває на обліку в УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова та отримує пенсію за віком. Починаючи з 01.01.2009р. пенсія перераховувалась на ПАТ КБ «Приват Банк», дата виплати 10 число кожного місяця. З 19.12.2014р. позивач утримується під вартою в Харківському СІЗО, однак пенсія йому продовжує нараховуватись. Апеляційним судом Харківської області 19.03.2015 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та його захисника, адвоката ОСОБА_2 про дачу згоди на оформлення довіреності в умовах Харківського СІЗО ОСОБА_1 громадянину ОСОБА_3, ( паспорт: МК № 496933, виданий 14.07.1997 року МВМ Дзержинського РВХМУ УМВС України в Харківській області), що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. 24.03.2015р. позивачем була видана довіреність відповідно до якої ОСОБА_3 був уповноважений на отримання належної позивачу пенсії, однак з невідомих причин належні позивачу грошові кошти в розмірі 14 699,25грн. його представником не отримані. У звязку з тим, що відповідач не повернув позивачу у визначені договором строки суму виплат, позивач просить суд стягнути : пенсію в розмірі 14699,25 грн., пеню в розмірі 3 665,55грн., 3% річних в розмірі 363,66грн., інфляційних витрат в розмірі 5 776,81грн., судовий збір в розмірі 487,20грн. та моральну шкоду в розмірі 100000грн.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти з банківського рахунку для виплат пенсії у розмірі 14 699,25 грн., пеню у розмірі 3 665,55 грн., витрати від інфляції у розмірі 5 776,81 грн., судовий збір в розмірі 487,20 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ « Приват Банк» подало апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначено, що судом першої інстанції неправомірно застосовані положення ст.1066 ЦК України. Вважає, що рішення суду ґрунтується на припущеннях, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що існує обмеження користування рахунком та позивач позбавлений права вільно розпоряджатися своїми коштами на рахунку.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова з 29.10.2008 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та переведену з 17.11.2008 року на пенсію за віком науковим працівникам, призначену відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Починаючи з 01.01.2009 року пенсія перераховувалась на картковий рахунок позивача у ПАТ КБ «Приватбанк», дата виплати 10 число кожного місяця.

З 19 грудня 2014 року ОСОБА_1 утримується під вартою у Харківському СІЗО за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно довідки, наданої управлінням пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, пенсія ОСОБА_1 продовжувала нараховуватись і після взяття під варту.

Апеляційним судом Харківської області 19.03.2015 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та його захисника, адвоката ОСОБА_2 про дачу згоди на оформлення довіреності в умовах Харківського СІЗО щодо надання ОСОБА_1 права громадянину ОСОБА_3 права отримувати належну ОСОБА_1 пенсію та 24.03.2015 року в умовах Харківського СІЗО була складена відповідна довіреність.

Однак, станом на лютий 2016 року належні ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі: 14699,25 грн. не виплачені уповноваженій особі.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «Приват Банк» порушено договір банківського рахунку, у звязку з чим існують законні підстави для задоволення вимог про стягнення грошових коштів з банківських рахунків для виплати пенсії, пені та витрат від інфляції. Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення суми моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що умовами договору таке стягнення не передбачено. Позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди діями відповідача.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 сг. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З листа - відповіді на адвокатській запит Управління СБ України у Харківській області від 29.04.2015 року та листа - відповіді від 09.06.2.015 року на адвокатській запит Управління Пенсійного Фонду України у Дзержинському районі міста Харкова вбачається відсутність рішень суду щодо арешту коштів належних ОСОБА_1

Згідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. З ст.1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до ПАТ КБ «Приват Банк» з вимогою про надання коштів, які перебувають на його банківському рахунку відкритого для перерахування пенсії. Але ПАТ КБ « Приват Банк» не надано жодної відповіді на дані звернення.

В судовому засіданні в апеляційній інстанції апелянтом було надано розрахунок, відповідно до якого під час розгляду справи в Апеляційному суді Харківської області уповноваженою особою ОСОБА_1 було знято грошові кошти з банківського рахунку для виплати пенсії в розмірі 15 821, 88 грн., з урахуванням нарахованих процентів на залишок коштів по договору.

Факт зняття позивачем грошових коштів в ПАТ КБ «Приват Банк» не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині, оскільки даний факт повинен враховуватись при виконанні рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Судова колегія враховує, що до взяття позивача під варту ніякої заборгованості по пенсії не було. За час знаходження в СІЗО позивач був позбавлений можливості особисто отримувати пенсію. Заяви позивача про не можливість отримувати пенсію через представника у заявку з тим, що банківська карта заблокована відповідачем залишені без відповіді. Під час судового розгляду справи в апеляційному суді представник позивача отримав можливість зняти кошти за пенсію і отримав пенсію. Проте, надання банком можливості отримати пенсію під час судового розгляду підтверджує обґрунтованість позовних вимог. Не надаючи доказів, які підтверджують можливість безперешкодно отримувати грошові кошти, не відповідаючи на звернення позивача та його представника про необґрунтовану невиплату пенсії відповідач своїми діями змусив позивача звернутись до суду з позовом.

Висновки суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є обґрунтованими і законними, відповідають вимогам закону, матеріалам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування або зміни рішення суду при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді