Решение № 61520708, 19.09.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/8650/15-ц

Провадження № 2/643/213/16

19.09.2016 Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Скотаря А.Ю.;

при секретарі Кречетовій М.А.;

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

представника відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права на спадкування з спадкоємцями попередньої черги, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом в обґрунтування якого зазначив, що більш ніж дев'ять останніх років проживав однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_9, яка померла 24.11.2014. Після смерті ОСОБА_9 залишилось спадкове майно квартира АДРЕСА_1, в якій вони разом проживали. Спадкоємців першої та другої черги після померлої не залишилось, проте позивачу стало відомо, що до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулась донька рідного дяді (з боку матері) померлої, яка є спадкоємцем третьої черги.

ОСОБА_9 тривалий час, до самої смерті, тяжко хворіла, потребувала сторонньої допомоги та догляду, так як навіть обслуговувати себе, купувати продукти харчування та готувати, прибиратись в квартирі не могла і, взагалі, пересувалась на силу. Повсякденну допомогу та догляд, матеріальне забезпечення ОСОБА_9 здійснював ОСОБА_8, а родичі, які на теперішній час претендують на спадщину, не опікувались ОСОБА_9, жодної допомоги не надавали, а їх спілкування з спадкодавцем обмежувалось в край рідкими телефонними розмовами.

Позивач просить встановити факт його спільного проживання з ОСОБА_9 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не менш ніж пять років до смерті останньої та визнати за ним право на спадкування разом з спадкоємцями попередньої черги.

В суді позивач підтримав позов, дав пояснення відповідно до викладених в ньому обставин. Представник позивача просила звернути увагу суду, що навіть допитані з боку відповідачів свідки підтвердили факт тяжкої хвороби ОСОБА_9 та потребування останньою сторонньої допомоги, а також ту обставину, що ОСОБА_9 тривалий час була знайома з ОСОБА_10, якого представляла як чоловіка, з яким мешкає. Лише позивач, постійно проживаючи з спадкоємцем, враховуючи тяжкий стан здоровя останньої міг надавати і надавав їй необхідну допомогу, догляд та утримання.

Представник Харківської міської ради надав суду заперечення на позов, в яких зазначив, що факт сумісного проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на момент відкриття спадщини не підтверджується жодним доказом (а.с. 37-40).

Відповідач ОСОБА_4 в своїх запереченнях на позов, як і представник в суді, зазначили, що ОСОБА_9 дійсно проживала з позивачем, проте лише з лютого 2014 року, тобто близько останніх 9-ти місяців свого життя, а не 5-ти років, що дає підстави для спадкування у четверту чергу. Крім того, до самої смерті ОСОБА_9 вела активний спосіб життя, матеріально себе забезпечувала, отримувала пенсію і працювала на ринку. У жовтні 2014 року вона була присутньою на поминах свого рідного дядька ОСОБА_11, померлого 26.10.2013, що відбувались в смт. Нова Водолага за 60 км. від м. Харкова, куди приїздила сама, без супроводу позивача. Вказані обставини спростовують факт безпорадного стану ОСОБА_9 (а.с. 139-141).

З тих же підстав та обґрунтування проти позову заперечував ОСОБА_6, про що в суді дала пояснення його представник ОСОБА_7 Остання додатково пояснила, що виниклі між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на початку 2014 року стосунки не були довготривалими та такими, що притаманні подружжю. Жодних підстав для визнання стану ОСОБА_9 до моменту смерті тривало безпорадним не має, так як остання до самої смерті вела звичайний спосіб життя, самостійно доглядала себе та забезпечувала матеріально і не потребувала сторонньої допомоги. ОСОБА_6 підтримував з ОСОБА_9 добрі родинні стосунки, а після смерті останньої разом з двоюрідною сестрою ОСОБА_2 організовували похорон.

Відповідач ОСОБА_2 підтримала доводи інших відповідачів та просила відмовити в задоволенні позову з тих же підстав.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 24.11.2014 у віці 46 років, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с. 59, зворотній бік).

На момент смерті ОСОБА_9 проживала та була зареєстрована одна в ІНФОРМАЦІЯ_2, яка належить їй на праві приватної власності (а.с. 69, 81).

Після смерті ОСОБА_9 з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулись двоюрідна сестра останньої ОСОБА_2 59, двоюрідний брат ОСОБА_6, тітка ОСОБА_4 та позивач ОСОБА_8 (а.с. 59, 66, 78, 84).

На підтвердження факту проживання однією сімєю з ОСОБА_9 без шлюбу протягом останніх 9 років до її смерті ОСОБА_8, крім особистих пояснень, посилається на показання свідків, спільні фотографії та святкові вітання, які свідчать як про особисте сприйняття себе ОСОБА_8 і ОСОБА_12 однією сімєю, так і про сприйняття цього оточуючими.

Так, поздоровляючи сестру брата позивача з днем народження, ОСОБА_8 і ОСОБА_12 адресували іменинниці спільну листівку. На дні народження ОСОБА_8 з ОСОБА_9 були присутні як подружня пара (а.с. 123, 200, 201).

Свідок ОСОБА_13 на підтвердження вимог позивача показала, що ОСОБА_8 є рідним братом її чоловіка, разом з яким працювала ОСОБА_9 і через якого вона дуже давно знає останню. ОСОБА_8 також давно знайомий з ОСОБА_9, а близькі стосунки між ними склались за 10-ть років до смерті останньої. Мешкали ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за місцем реєстрації останньої АДРЕСА_2, проте в цій квартирі свідок ніколи не була, натомість позивач з ОСОБА_9 останні два роки часто приїздили до них на різні свята, взяти овочів з городу чи консервацію. ОСОБА_9 не могла працювати на городі, скаржилась на своє здоровя, розповідала про перенесену в дитинстві операцію на серці, разом з тим по квартирі вона пересувалась, на вулицю виходила, а всю роботу по квартирі робив позивач. Останній рік-два вона не працювала, а до того працювала в аптеці, потім на ринку. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вона сприймала як сімю, це вбачалось з їх поведінки, розповідей про спільний побут та слів останньої: «Нарешті я знайшла свою долю» відносно ОСОБА_8 Утриманням родини займався ОСОБА_8, а свою пенсію ОСОБА_9 відкладала на операцію, яку не встигла провести, але з яких причин їй не відомо.

02.10.2014 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приїздили до неї на ювілей, а в останнє вона бачила ОСОБА_9 наприкінці жовтня, коли вона з позивачем приїздили до неї взяти моркви.

ОСОБА_14, будучи допитаною в якості свідка, показала, що ОСОБА_8 є троюрідним дядьком її чоловіка. З ОСОБА_9 вона знайома з 1993 року, тоді вони разом працювали у фірмі «Атек». ОСОБА_8 і ОСОБА_9 знайомі приблизно з того ж часу, а зблизились вони у 2003 році, після ювілея чоловіка свідка. На ювілей ОСОБА_14 у 2007 році ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вже прийшли як пара, на той час їх відносини можна було назвати близькими. Проживали вони як у ОСОБА_8 у двокімнатній квартирі по вул. Матросова в м. Харкові, так і за адресою реєстрації ОСОБА_9 В 2013 році ОСОБА_9 їздила на обстеження до м. Києва, де їй сповістили про необхідність операції на серці та її ризики, через які ОСОБА_9 вирішила операцію не робити.

Те, що з 2007 року ОСОБА_8 і ОСОБА_9 є сімейною парою свідок розуміла з характеру їх відносин: вони жили разом за адресою реєстрації ОСОБА_9, мали спільний бюджет, купили пральну машину, поміняли труби та ванну в квартирі ОСОБА_9, разом ходили на ринок та до магазину за продуктами, під час відвідування ОСОБА_9 у неї в квартирі, де вона іноді залишалась на ніч, був ОСОБА_8, там же перебували його особисті речі. ОСОБА_8 нерідко по телефону питав свідка про рецепти тих чи інших блюд, які готував для ОСОБА_9 За кілька місяців до смерті ОСОБА_8 і ОСОБА_9 обговорювали питання реєстрації шлюбу, проте не встигли одружитись.

Останні три роки ОСОБА_9 не працювала, відчувала себе дуже погано, в неї набрякали ноги, вона задихалась і насилу пересувалась, всю роботу по дому виконував ОСОБА_8 З родичами ОСОБА_9 свідок познайомилась лише на похоронах, близьких відносин з ними ОСОБА_9 не підтримувала.

В обґрунтування вимог про визнання права на спадкування разом із спадкоємцями попередньої черги ОСОБА_8 зазначає, що ОСОБА_9 страждала на кілька тяжких захворювань, через що знаходилась у безпорадному стані і саме позивач протягом тривалого часу опікувався нею, матеріально забезпечував та надавав усіляку допомогу.

На підтвердження тяжкості хвороби та безпорадного стану ОСОБА_9 позивач, крім показань свідків, посилається на медичну документацію останньої. Так, згідно довідки Харківської міської поліклініки № 6 ОСОБА_9 страждає на вроджений порок серця (а.с. 8).

Після стаціонарного лікування в Харківській міській клінічній лікарні № 8 в період з 15.04.2013 по 30.04.2013 ОСОБА_9 призначена консультація в Київській міській клінічній лікарні «Київський міський центр серця», в результаті надання консультативно-діагностичної допомоги в якій в травні 2013 року ОСОБА_9 встановлений діагноз: інфекційний ендокардит з ураженням та деструкцією стулок аортального клапану та аортальною недостатністю III ст. відносна недостатність мітрального клапану I ст. Відносна недостатність трикуспідального клапану I ст. Відносна недостатність клапану леге невоїх артерії I-II ст. Легенева гіпертензія III ст. Стан після закриття ВАП (1973 р.). Гіпертонічна хвороба II ст. СН II А ст. зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ 54%). Хворій показана операція протезування аортального клапану в умовах штучного кровообігу (а.с. 7).

Після отримання консультативно-діагностичної допомоги ОСОБА_9 в серпні 2013 року вперше проходила огляд МСЕК з метою встановлення групи інвалідності за результатами якої з 13.08.2013 останній встановлена друга група інвалідності (а.с. 222, а.с. 33 медичної документації).

За результатами повторного огляду МСЕК підтверджена друга група інвалідності ОСОБА_9 строком до 01.10.2015, складена індивідуальна програма реабілітації інваліда (а.с. 6, 15-18).

Зазначені докази, на думку суду, як окремо, так і в сукупності не є достатніми для задоволення позовних вимог, так як спростовуються іншими, закріпленими в медичних документах, доказами, а також показаннями свідків.

Так, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сімєю без реєстрації шлюбу є, зокрема, довідки з місця проживання, свідчення свідків, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і не рухомого, заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, довідки житлових організацій про спільне проживання та ведення спільного господарства.

Фотографії, на яких зображений позивач разом з ОСОБА_9, святкові листівка не є доказами їх проживання однією сімєю, ведення спільного господарства або наявності спільного бюджету, а встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сімєю без реєстрації шлюбу лише на підставі показань свідків, за відсутності будь-яких інших належних та допустимих доказів існування між вказаними особами усталених відносин, притаманних подружжю, не можливе.

Крім того, свідок ОСОБА_15, яка є давньою подругою ОСОБА_9 та знайома з останньою з 1994 року стосовно близьких стосунків ОСОБА_9 з чоловіками пояснила, що у померлої були довготривалі, близько 15-ти років, відносини з чоловіком на імя ОСОБА_9, який помер біля трьох років тому, а ОСОБА_8 вона вперше побачила в 2013 році.

Беручи до уваги положення ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України суд вважає, що позивачем не доведені обставини, на які він посилається як на підставу вимог про встановлення факту проживання однією сімєю з ОСОБА_9 без шлюбу.

Враховуючи, що судом даний факт не встановлений, підстав для визнання ОСОБА_8 спадкоємцем четвертої черги не має, отже останній не може за рішенням суду отримати право на спадкування після ОСОБА_9 разом з спадкоємцями попередньої черги, так як таке право може виникнути лише у спадкоємця за законом.

Крім того, суд не вважає доведеним як факт тривалого опікування, матеріального забезпечення та надавання іншої допомоги ОСОБА_8 спадкодавцеві, так і факт знаходження останньої у безпорадному стані, який потребував би такої допомоги.

Сама можливість тривалого опікування, матеріального забезпечення та надання іншої допомоги передбачає тривале проживання, постійне знаходження особи, яка здійснює таке опікування з особою, яка цього потребує, чого позивачем не доведено.

Безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя. На відсутність такого стану ОСОБА_9 вказують як особисті пояснення ОСОБА_8, який зазначив, що за кілька хвилин до смерті ОСОБА_9 встала з ліжка, приготувала собі сніданок, який вживала перед телевізором та, раптом, почала клонитись на бік і померла, так і показання свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_15, які бачили ОСОБА_9 та спілкувались з нею на вулиці за місяць, а остання, на передодні смерті. Навіть свідок з боку ОСОБА_8 ОСОБА_13, яка є дружиною брата позивача, зазначила, що наприкінці жовтня 2014 року, тобто за місяць до смерті, ОСОБА_9 приїздила до неї з позивачем набрати моркви.

Про відсутність безпорадного стану ОСОБА_9 свідчать й інші, обєктивні дані та обставини: документація МСЕК про підтвердження станом на 02.09.2014 другої групи інвалідності ОСОБА_9 та складання індивідуальної програми реабілітації, згідно якої останній встановлені обмеження щодо трудової діяльності та пересування, проте ніяк не до самообслуговування (а.с. 6, 15-18); самостійне відвідування ОСОБА_9 24.10.2014 родичів в смт. Нова Водолага Харківської області, що не заперечується позивачем та підтверджується відповідною фотографією (а.с. 186); відсутність даних про перебування чи звернення ОСОБА_9 після проходження МСЕК до будь-якої медичної установи зі скаргами на самопочуття.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_8 не доведеними, отже в задоволенні позову має бути повністю відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218, 256 ЦПК України, ст. 1259 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_8 до Харківської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права на спадкування з спадкоємцями попередньої черги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.Ю. Скотар