Постановление суда № 61457366, 01.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 вересня 2016 року м. Київ К/800/23569/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги представника Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ДФС) на судові рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДФС про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року представник ДФС звернувся з касаційною скаргою на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року, якими позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу ДФС від 4 лютого 2016 року №Ф-13 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 9270,83 грн.

Ставиться вимога про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову в позові. Вказується на те, що позивачка не є пенсіонером за віком або інвалідом, тому не звільнена від сплати єдиного внеску.

Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми, касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставні.

За правилами частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, законами України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV, з наступними змінами).

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачений такий вид пенсій, як пенсія за віком.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 розділу XV цього Закону жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Таким чином, особи, яким пенсія призначена за віком, мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VІ, оскільки ця норма не містить будь-яких обмежень та умов щодо набуття фізичними особами-підприємцями статусу пенсіонера за віком.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 15 квітня 2014 року (справа №21-69а14).

Як установлено судами, ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування та є пенсіонером за віком довічно, отримує пенсію як мати інваліда з дитинства відповідно до абзацу 4 пункту 3 розділу XV Закону № 1058-ІV.

З урахуванням зазначених обставин, висновку Верховного Суду України, викладеному у вище згаданій постанові, суди прийшли до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на судові рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Олексієнко