№ 61389400, 13.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2016 року № 826/5183/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу ТОВ «Авантрейд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантрейд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 №12826552202.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 09.04.2015 №272/26-55-22-01/37318988 «Про результати виїзної документальної перевірки ТОВ «Авантрейд» з питань правомірності нарахування залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2014 року та січень 2015 року» є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено виїзну документальної перевірки ТОВ «Авантрейд» з питань правомірності нарахування залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2014 року та січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 09.04.2015 №272/26-55-22-01/37318988 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем при відображенні у податковій декларації з ПДВ за грудень 2014 року, а саме: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19 - рядок 20.1) в сумі 371 255 грн., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 18 - рядок 21) та сплачується до загального / спеціального фонду державного бюджету.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015 №12826552202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 464 369 грн (за основним платежем 371 255 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 92 814 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме: до перевірки не надано документів, які одводять, що контрагенти позивача були залучені саме ТОВ «Компанія «Омега Люкс» на виконання договору від 30.07.2014 № 300/7-ПУ.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Компанія «Омега Люкс» укладено договір від 30.07.2014 № 300/7-ПУ, предметом якого є надання посередницьких послуг: розширення ринку збуту нафтопродуктів замовника (позивача) шляхом пошуку та залученням покупців нафтопродуктів. Замовник (позивач) сплачує винагороду виконавцю (ТОВ «Компанія «Омега Люкс») у розмірі 2,3 % від вартості нафтопродуктів придбаних у замовника (позивача) покупцем залученим виконавцем.

На підтвердження факту виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: актів здавання-приймання послуг, копію звіту щодо проведення діяльності в сфері розширення ринку збуту нафтопродуктів ТОВ «Авантрейд», копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, на підтвердження реалізації позивачем нафтопродуктів іншим контрагентами позивачем надано суду копії видаткових та податкових накладних, копії яких також долучено до матеріалів справи.

Так, згідно з п. 44.1 ст. 44 зазначеного Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Водночас, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідної послуги.

На думку суду позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження реального виконання ТОВ «Компанія «Омега Люкс» умов спірного договору, оскільки з наданих позивачем копії бухгалтерських документів неможливо встановити, що нафтопродукти реалізовані позивачем за участі ТОВ «Компанія «Омега Люкс».

Не обґрунтовано позивачем належним чином (шляхом представлення відповідної ділової переписки) і, за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ним та його задекларованими покупцями, хто персонально брав у цьому участь (ТОВ «Компанія «Омега Люкс»).

Отже висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України на думку суду є обґрунтованим, що вказує правомірність податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015 №12826552202.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ТОВ «Авантрейд» не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда