Постановление суда № 61368898, 15.09.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/1701/15-ц Провадження № 22-ц/795/1492/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Анохін А. М. Доповідач - Онищенко О. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОнищенко О.І., суддів:Вінгаль В.М., Харечко Л.К., при секретарі:Шкарупі Ю.В.,за участю:відповідача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» до ОСОБА_5 про відшкодування витрат, -

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2016 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2016 року позов ПАТ «СК «Брокбізнес» задоволений. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «СК «Брокбізнес» 38861,30 грн. страхового відшкодування та 451, 29 грн. судового збору.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення помилково дійшов до висновку про те, що оцінку умовам договору № 006-0046404/07НТ добровільного страхування наземного транспорту від 11.07.2014 р. було надано у рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 16.04.2015 р, однак позивачем по даній справі була ОСОБА_7 та вирішувалось питання про відшкодування шкоди по втраті товарної вартості в сумі 17517,03 грн., а тому даний договір страхування не досліджувався та йому не було надано оцінку. Заподіяння шкоди автомобілю НОМЕР_1 21 листопада 2014 року, не є страховим випадком на який поширюється дія договору страхування, оскільки умови договору укладеного між ОСОБА_7 та ПАТ «СК «Брокбізнес» не передбачають відшкодування шкоди у випадку керування застрахованим транспортним засобом, особами не зазначеними в договорі страхування та не відповідають вимогам умов цього договору. Страхова компанія повинна була відмовити у виплаті страхового відшкодування, а отже у позивача відсутнє право вимоги за даним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлено, що 21.11.2014 р. на перехресті просп. Перемоги та Кільцевої дороги у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Nissan» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8.(а.с.12).

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 15.12.2014 р. ОСОБА_5 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 340 грн. 00 коп. (а.с.13).

11 липня 2014 року між ПАТ «СК «Брокбізнес» та ОСОБА_7 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-00464040/07НТ відповідно до умов якого, застрахованим транспортним засобом є автомобіль «Mitsibishi Pajero Sport», державний номерний знак НОМЕР_2. Строк дії договору встановлений сторонами з 18.07.2014 по 17.07.2015 (а.с. 5-9). Згідно заяви на страхування наземного транспортного засобу, яка є додатком № 1 до договору, особою допущенною до керування транспортним засобом зазначений ОСОБА_8 ( а.с. 82)

В результаті дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля НОМЕР_1 заподіяно матеріальних збитків, розмір яких складає 111645,89 гривень, з яких: 17517,03 гривень - сума втрати товарної вартості, яка відшкодовується безпосередньо ОСОБА_5; 94128,85 гривень - вартість відновлювального ремонту, що підтверджується копією звіту з визначенням вартості матеріального збитку № 787 від 11.12.2014 року ( а.с. 18-21)

4 грудня 2014 року за заявою потерпілої ОСОБА_7 ПАТ «СК «Брокбізнес» було здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок СТО у розмірі 87861,30 гривень. Вказаний факт підтверджується платіжним дорученням № 9985 від 04.12.2014 ( а.с. 17), наказом № 54018/1/1 від 02.12.2014 (а.с. 16) та страховим актом № 54018/1 від 02.12.2014 року ( а.с. 14,15) Відповідно до виписки з банку ПУАТ «Фідобанк» вказана сума коштів була зарахована на розрахунковий рахунок ТОВ «Авангард»( а.с. 193-194)

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16.04.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26.05.2015 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 17517,03 гривень втрати товарної вартості транспортного засобу.( а.с.131-134,135-139)

Відповідно до полісу № АС/9719964 від 11.02.2014 р. цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, на момент скоєння ДТП, була застрахована у ПАТ «ХДІ страхування» зі строком дії до 10.02.2015 р. та лімітом відповідальності за шкоду завдану майну потерпілого з урахуванням франшизи, який становить 49000 грн. (а.с.184).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля, а у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди з врахуванням здійснених позивачем виплат, тому відповідно до п. 15.10.2 Договору страхування, позивач має право на отримання відшкодування від відповідача в розмірі 38861,3 грн.(87861,3-49000) .

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, який регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ст.1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно вимог ч. 4 ст.988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України « Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майноваго страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення помилково вказав на те, що оцінку умовам договору № 006-0046404/07НТ добровільного страхування наземного транспорту від 11.07.2014 р. була надана у рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16.04.2015 р, проте позивачем по даній справі була ОСОБА_7 та вирішувалось питання про відшкодування шкоди по втраті товарної вартості в сумі 17517,03 грн., а тому даний договір не досліджувався та йому не було надано оцінку не заслуговує на увагу, зважаючи на помилковість висновків апелянта з даного питання. Тому, слід зазначити, що при вирішення даних позовних вимог ОСОБА_7, яка є особою, щодо якої було встановлено обставину здійснення саме страхового відшкодування, судом першої інстанції досліджено умови укладеного договору страхування та визначення вартості матеріального збитку відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказами Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. за № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 24.11.2003 р за № 1074/8395. Також слід звернути увагу на те, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16.04.2015 р, було переглянуто в апеляційному порядку та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.05.2015 р. було залишено без змін.

П. 15.10.2 Договору № 006-0046404/07НТ добровільного страхування наземного транспорту від 11.07.2014 р. передбачено можливість перерахування ПрАТ «СК «Брокбізнес» страхового відшкодування на рахунок СТО, узгоджено сторонами договору. Перерахування коштів 04.12.2014 р. позивачем ТОВ «Автоград» було здійснено на підставі заяви про подію, що має ознаки страхового відшкодування та відповідно до умов договору . Зазначений факт є доведений та підтверджений у матеріалах справи : платіжним дорученням № 9985 від 04.12.2014 р., наказом № 54018/1/1 від 02.12.2014 р., страховим актом № 54018/1 від 02.12.2014 р.

Суд першої інстанції, дійшов правомірного висновку про те, що ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_5 є страховим випадком, а тому виплата страхового відшкодування ПАТ «СК «Брокбізнес» здійснена відповідно до умов договору страхування та ст. 988 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що позивачем по справі повинно було бути відмовлено ОСОБА_7 в виплаті страхового відшкодування, оскільки останньою було передано право керування застрахованим транспортним засобом іншій особі, яка не зазначена в п. 6 Договору страхування, а тому ОСОБА_7 було порушено п. 12.3.2 Договору страхування від 11.07.2014 р., то вони є помилковими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п. 8.13.1 Договору невід'ємною частиною Договору є Заява на страхування транспортного засобу (додаток 1 до Договору). В даній Заяві п. 4 « Перелік водії допущених до керування застрахованим ТЗ» значиться ОСОБА_8 Крім того,водійський стаж ОСОБА_8 становить більше десяти років, вказане зазначене в копії водійського посвідчення в графі « для особливих відміток»( а.с.10-11).

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: