№ 61136865, 14.07.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 р. Справа № 804/265/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Бузякова М.Р.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідачів: Довгуль В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (відповідач-1), Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (відповідач-2), в якому просила: визнати протиправними та недійсними вимогу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.11.2015р. №Ф-1729-25 про сплату заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.12.2015р. №11043/10104-36 про залишення вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.11.2015р. №Ф-1729-25 без змін, а скарги позивача - без задоволення, а також скасувати вищевказані вимогу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.11.2015р. №Ф-1729-25 та рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.12.2015р. №11043/10104-36.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що ОСОБА_1 звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на підставі ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки вона обрала спрощену систему оподаткування та отримує пенсію за вислугу років як працівник освіти на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Крім того, позивач розпочала свою діяльність як фізична особа-підприємець у 63 роки, тобто навіть після досягнення віку, що дає право на отримання пенсії за віком, відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (після 55 років).

У судовому засіданні позивач підтримала адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просила повністю його задовольнити.

Відповідач-1 правом на подання письмових заперечень на позов не скористався.

Відповідач-2 подав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначав, що не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки твердження ОСОБА_1 про те, що вона звільняється від сплати єдиного внеску на підставі ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є помилковими, так як норми цієї статті застосовуються у разі, якщо особа, яка обрала спрощену систему оподаткування, є пенсіонером за віком, в той час, як ОСОБА_1 отримує саме пенсію за вислугу років. У зв'язку із тим, що позивач має обов'язок зі сплати єдиного внеску, проте, його не виконує, у ОСОБА_1 виникла заборгованість з його сплати, через що відповідачем-2 правомірно було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 18.11.2015р. №Ф-1729-25 на суму 10149,84грн.

Представник відповідачів у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що станом на 09.06.2016р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Дніпродзержинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та отримує пенсію по вислузі років (як працівник освіти) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується довідкою Дніпродзержинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 09.06.2016р. №18/05-76, яка міститься в матеріалах справи.

Також у цій довідці вказано, що 13.08.2015р. ОСОБА_1 зверталась до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська з заявою про переведення з пенсії по вислузі років на пенсію за віком. Управлінням на особистому прийомі роз'яснено заявниці щодо зменшення розміру пенсії при переведенні на пенсію за віком відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 21.08.2015р. ОСОБА_1 подано заяву до управління щодо відмови у здійсненні перерахунку.

Таким чином, станом на час розгляду справи ОСОБА_1 отримує пенсію по вислузі років.

Також позивач має статус фізичної особи-підприємця, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 03.04.2013р., перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.05.2013р. і по теперішній час, та є платником єдиного податку.

Як платник податків та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 з 03.04.2013р. зареєстрована та перебуває на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Так, п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування нарахування єдиного внеску здійснювалося позивачу щоквартально за період з 4 кв. 2013р. по 3кв. 2015 року включно у загальній сумі 10149,84грн.

При цьому звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013-2014 роки відповідно до чинного на той час Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міндоходів України від 09.09.2013р. №454, ОСОБА_1 до фіскальних органів не подавала.

Судом встановлено та сторонами визнається, що ОСОБА_1 не здійснювала сплату єдиного внеску за період з 4 кв. 2013р. по 3кв. 2015 року включно у загальній сумі 10149,84грн.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Судом також встановлено, що у зв'язку із наявністю у ОСОБА_1 боргу по сплаті єдиного внеску за період з 4 кв. 2013р. по 3кв. 2015 року включно у загальній сумі 10149,84грн. Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на адресу позивача виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 18.11.2015р. №Ф-1729-25 на загальну суму 10149,84грн., яка надіслана на адресу останньої засобами поштового зв'язку та отримана ОСОБА_1 24.11.2015р.

Не погодившись з цією вимогою, ОСОБА_1 подала на неї скаргу до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просила скасувати цю вимогу, оскільки вважає, що звільняється від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) на підставі ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги від 21.12.2015р. №11043/10104-36 вимога Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.11.2015р. №Ф-1729-25 про сплату заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залишена без змін, а скарга ОСОБА_1 - без задоволення.

Не погодившись з вищевказаними вимогою відповідача-2 та рішенням відповідача-1, ОСОБА_1 оскаржила їх в судовому порядку.

При цьому спір не точиться відносно сум та періодів нарахування єдиного внеску, позиція ОСОБА_1 полягає в тому, що на час реєстрації суб'єктом підприємницької діяльності вона досягла пенсійного віку, а, отже, має передбачене частиною четвертою статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464-VI) право на звільнення від сплати єдиного внеску, хоча і отримує пенсію по вислузі років (як працівник освіти).

Однак, суд не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на таке.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №1058-ІV).

Право жінок на пенсію за віком, що передбачене частиною другою статті 12 Закону №1788-ХІІ та частиною другою статті 26 Закону №1058-ІV, і пов'язується з досягненням відповідного віку, а саме: 55 років.

Згідно із статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частина перша статті 9 Закону №1058-ІV передбачає, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Згідно із ст.51 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до ст.52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років, зокрема, мають працівники освіти.

При цьому в статті 10 Закону №1058-ІV зазначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що положення частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI не поширюються на осіб, які отримують пенсію за вислугу років.

Оскільки ОСОБА_1 на виконання статті 10 Закону №1058-ІV обрала пенсію за вислугу років і при досягненні пенсійного віку не перейшла на пенсію за віком, то вона не набула право на пільгу, передбачену частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI.

Верховний Суд України неодноразово висловлював аналогічну правову позицію в справах цієї категорії, зокрема, в постановах від 21 квітня 2015 року (№21-90а15), від 26 травня 2015 року (№21-228а15) та від 26 січня 2016 року (№21-2971а15).

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У зв'язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду у вигляді сплати судового збору, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова