Решение № 59937806, 04.08.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/1283/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1230/16Головуючий у 1-й інстанції Горулько О.М. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Бондаревської С.М. суддів: Буленка О.О., Дорош А.І.

при секретарі - Діхтяр Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на заочне рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 10 березня 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування своїх вимог, вказувало, що відповідно до кредитного договору №б/н, укладеного 14 листопада 2011 року, відповідачка отримала кредит у розмірі 10 200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконує свої зобов'язання за даним кредитним договором, внаслідок чого станом на 31 жовтня 2015 року має заборгованість у розмірі 31 280 грн. 87 коп., просило стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначену суму боргу.

Заочним рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 10 берез-ня 2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, ПАТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати оскаржуване ним судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх вимог щодо наявності боргу у відповідача за кредитним договором.

Проте погодитися з таким судовим рішенням суду першої інстанції не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з виконанням усіх вимог цивільного судочинства, згідно із законом, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегією суддів на виконання вимог ст. ст. 213, 303 ЦПК України встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що 14 листопада 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №б/н, який складається з анкети-заяви з пам'яткою клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів у вигляді довідки про умови кредитування, за яким банк надав позичальнику кредитний ліміт на платіжну карту «Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду» у розмірі 10 200 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Укладенню кредитного договору №б/н від 14 листопада 2011 року передував кредитний договір №SAMDN50OTC003541500 від 27 липня 2010 року між ОСОБА_2 ПАТ КБ «Приватбанк», згідно з яким позичальник ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг. 14 листопада 2011 року по тому ж картковому рахунку було перевипущено кредитну карту та укладено договір №б/н від 14 листопада 2011 року.

З огляду на норми ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Кредитний договір укладено шляхом підписання Заяви клієнта та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами. Своїм підписом позичальник підтвердила факт отримання даної інформації про умови кредитування, а також висловила свою згоду, що заява разом з Умовами та правилами і тарифами складає укладений договір про надання банківських послуг.

На підставі укладеного договору, ОСОБА_2 14 листопада 2011 року отримала кредитну карту НОМЕР_1 строком дії до вересня 2015 року з встановленим кредитним лімітом у сумі 10 200 грн., зменшеним до 9 660 грн., яким активно користувалася, що підтверджується довідкою про рух коштів /а.с. 67-72; 86-90/.

Укладаючи кредитний договір сторони за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому, взявши на себе одночасно зобов'язання виконувати його належним чином.

За нормами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).

За наявними у справі доказами, ОСОБА_2 належним чином умови кредитного договору не виконувала в зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2015 року заборгованість за кредитним договором, згідно наданого позивачем розрахунку, становить - 31 280 грн. 87 коп., і складаться з наступного: 9 756 грн. 33 коп. - заборгованість за кредитом; 17 718 грн. 54 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 840 грн. 24 коп. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф ( фіксована частина); 1465 грн. 76 коп. - штраф( процента складова) /а. с. 4-6/.

З огляду на зазначені вище вимоги закону, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність позивачем як укладення кредитного договору з відповідачем, так і наявності заборгованості останнього перед Банком за вказаним кредитним договором, зважаючи на те, що відповідач не заперечувала факту отримання грошових коштів від ПАТ КБ «ПриватБанк», отримала встановлений кредитний ліміт, витрачала кредитні кошти на власні потреби, визнавала та погоджувалась з умовами укладеного договору, оскільки до лютого 2013 року здійснювала періодичне погашення заборгованості за вказаним кредитним договором, що зокрема підтверджується випискою з банківського рахунку кредитного договору /а.с. 67-72/.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 213-214 ЦПК України на вказане уваги не звернув, не дав належної правової оцінки наявним доказам.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 280 грн. 87 коп. та понесених ним судових витрат за сплату судового збору відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. п. 1, 4; 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - задовольнити.

Заочне рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 10 березня 2016 року - скасувати. Ухвалити у справі нове рішення.

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 14 листопада 2011 року у розмірі 31 280 грн. 87 коп., а також судові витрати у сумі 2 733 грн. 80 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: