№ 59919639, 23.08.2016, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 серпня 2016 р.Р і в н е 817/577/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним і скасування рішення, наказу, поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення В С Т АН О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУ Національної поліції в Рівненській області) про

- визнання протиправним і скасування рішення атестаційної комісії ГУ Національної поліції в Рівненській області №3 від 26.02.2016 року;

- визнання протиправним та скасування наказу ГУ Національної поліції в Рівненській області від 10.03.2016 року за №34о/с про звільнення зі служби;

- поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на службі на попередньо займаній посаді старшого інспектора Сарненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області;

- стягнення з ГУ Національної поліції в Рівненській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з часу звільнення по день фактичного поновлення на попередньо займаній посаді.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій додатково просив стягнути з відповідача середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 11.03.2016 року по день постановлення судового рішенні в сумі 33378,75 грн., стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн. та зобов'язання ГУ Національної поліції в Рівненській області подати до суду у місячний строк з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання постанови (а.с.103).

Ухвалою суду від 23.08.2016 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення атестаційної комісії ГУ Національної поліції в Рівненській області №3 від 26.02.2016 року залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.155 КАС України.

В судове засідання 23.08.2016 року ні позивач, ні представник позивача в судове засідання не прибули, подали клопотання про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали повністю з урахуванням уточнених позовних вимоги та з підстав, викладених в позовній заяві (а.с.105). В обґрунтування позову пояснили, що з 07.11.2015 року позивач був прийнятий на службу в поліцію, однак вже в березні 2016 року - звільнений зі служби на підставі рішення атестаційної комісії. Вважають таке звільнення зі служби в поліції незаконним, оскільки, на їх думку, позивач не підлягав атестуванню, так як відпрацював на займаній посаді менше року, атестація проводилася, необ'єктивно, без врахування професійних якостей позивача, його характеристик та висновку безпосереднього керівника. Стверджували, що поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення, однак з часу призначення на посаду в поліції позивач дисциплінарних проступків не вчиняв. За таких обставин, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.101) та письмові заперечення на позов (а.с.57-63). В обґрунтування своїх заперечень пояснив, що позивач добровільно зареєструвався для проходження атестації та пройшов всі етапи такого тестування. Зазначив, що за результатами тестування на загальні здібності та навички та на знання законодавчої бази позивач набрав 26 балів з 60 та 24 бали з 60 відповідно. Також вказав, що з позивачем було проведено співбесіду, результати якої були оформлені протоколом. Стверджував, що атестування позивача проведене у межах наданих атестаційним комісіям повноважень та у спосіб, який передбачений законом, а наказ про звільнення позивача обґрунтований та правомірний. За таких обставин, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, у відповідності до вимог ч.1 ст.41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що з травня 1999 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, що підтверджується послужним списком позивача (а.с.72-76).

07.11.2015 року на підставі заяви позивача (а.с.66) ГУ Національної поліції в Рівненській області прийнято наказ №17о/с, згідно з яким відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» вирішено призначити тих, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатесування та установленням посадових окладів згідно штатного розпису, із 07.11.2015 року, зокрема, ОСОБА_1, який мав спеціальне звання капітан міліції, старшим інспектором Сарненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області, присвоївши йому спеціальне звання капітана поліції (а.с.65).

10.03.2016 року ГУ Національної поліції в Рівненській області на підставі висновку атестаційної комісії ГУ Національної поліції в Рівненській області №3 від 26.02.2016 року прийнято наказ №34о/с, згідно з яким відповідно до ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580 звільнено зі служби в поліції в запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 5 (через службову невідповідність) капітана поліції ОСОБА_1, старшого інспектора Сарненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області (а.с.67).

21.04.2016 року ГУ Національної поліції в Рівненській області прийнято наказ №66 о/с, яким унесено часткові зміни до наказу ГУ Національної поліції в Рівненській області від 10.03.2016 року №34 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, а саме: уважати, що він звільнений зі служби в Національній поліції 31.03.2016 року (а.с.68).

Не погодившись з правомірністю звільнення з поліції, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» №580 від 02.07.2015 року (далі - Закон №580), який набув чинності 07.11.2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної поліції України» №641 від 02.09.2015 року утворено Національної поліцію України.

Відповідно до статті 1 Закону №580 Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки. Цим Законом визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з пунктом 9 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Наведені правові норми вказують, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Частиною 1 статті 48 Закону №580 визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Відповідно до статті 47 цього Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Статтею 58 Закону №580 визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Як встановлено судом, позивач з 24.05.1999 року по 06.11.2015 року перебував на службі в органах внутрішніх справ та був прийнятий на службу в поліцію на постійній основі, за його згодою.

Тобто, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ шляхом видання наказу про призначення за його згодою, з чого слідує, що питання про його відповідність вимогам до поліцейських було вирішено у момент видання наказу про прийняття на службу.

Зі змісту наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції від 10.03.2016 року вбачається, що підставою для його прийняття слугував висновок апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №3 від 26.02.2016 року.

Мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону №580.

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону №580 атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

З аналізу положень частини другої статті 57 Закону №580 слідує, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду. Крім того, атестування поліцейського проводиться в разі вирішення питання щодо звільнення поліцейського через службову невідповідність.

Поряд із Законом №580 правові та організаційні засади процедури оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня (атестації) врегульовано Законом України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 року № 4312-VI.

Відповідно до частини 1 статті 12 даного Закону атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положеннями частин 1 та 3 статті 13 Закону України «Про професійний розвиток працівників» передбачено, що атестаційна комісія приймає рішення про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі. В разі прийняття рішення про невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі комісія може рекомендувати роботодавцеві перевести працівника за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направити на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією. Рекомендації комісії з відповідним обґрунтуванням доводяться до відома працівника у письмовій формі.

Суд зазначає, що наведені у частині 2 статті 57 Закону №580 підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як-то неналежне виконання службових обов'язків, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11.03.2014 року у справі №21-13а14.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України «Про професійний розвиток працівників» та Закону №580.

Зміст наказу ГУ Національної поліції в Рівненській області від 26.01.2016 року №16 «Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції в Рівненській області» свідчить, що цей наказ не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених частиною 2 статті 57 Закону №580 (а.с.77).

При цьому, в ході розгляду справи судом встановлено, що підставою проведення атестування ОСОБА_1 не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду. Також не було обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо. Таке атестування ОСОБА_1 було проведено на підставі ч.1 ст.57 Закону №580, відповідно до якої атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Попри це, таку підставу для призначення атестування суд оцінює критично, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійної підстави для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону №580.

В силу вимог ч.5 ст.57 Закону №580 порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Так, відповідно до вказаної статті та з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року №1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за №1445/27890, затверджено Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських (далі - Інструкція).

В силу вимог пунктів 4 та 5 Розділу 1 Інструкції рішення про проведення атестування та про строки, у які проводиться атестування, приймає Голова Національної поліції України, керівники органів поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими актами законодавства України призначаються на посади їх наказами. Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Згідно з наказом ГУ Національної поліції у Рівненській області від 26.01.2016 року №16 «Про організацію проведення атестування особового складу ГУ Національної поліції у Рівненській області» з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465, наказано, зокрема, провести атестування поліцейських ГУ Національної поліції у Рівненській області та підпорядкованих підрозділів атестаційною комісією, починаючи з 04.02.2016 року (п.1); створити атестаційні комісії №№1-6 (п.2); погодити з керівництвом Національної поліції України їх персональний склад та подати на затвердження (п.3); оголосити набір до атестаційних комісій осіб з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації (п.5), а керівникам відділів поліції, структурних і підпорядкованих підрозділів ГУ Національної поліції у Рівненській області наказано скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню, підготувати атестаційні листи стосовно поліцейських, підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими, довести до відома поліцейських інформацію про час та місце проведення засідань атестаційної комісії та забезпечити їх прибуття у разі необхідності (а.с.77).

Наказом №23 від 08.02.2016 року ГУ Національної поліції в Рівненській області затверджено персональний склад атестаційних комісій ГУ Національної поліції в Рівненській області (а.с.84-85), який погоджений головою Національної поліції України підполковником поліції Х.Деканоїдзе (а.с.86-88).

Наказом від 12.02.2016 року №25 ГУ Національної поліції в Рівненській області внесено зміни до персонального складу атестаційних комісій ГУ Національної поліції в Рівненській області, що також погоджені головою Національної поліції України підполковником поліції Х.Деканоїдзе (а.с.94).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції до складу атестаційних комісій входять: голова комісії та секретар комісії, які визначаються керівником органу поліції за погодженням із Головою Національної поліції України.

Пунктом 4 розділу ІІ цієї Інструкції встановлено, що до зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації. Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.

Відповідно до Інструкції атестування поліцейських проводиться у два етапи: тестування та співбесіда.

Порядок організації, підготовки, проведення тестування зазначений у розділі V цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 1 цього розділу тестування проводиться з метою об'єктивного і неупередженого з'ясування спроможності поліцейських за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обов'язки на посадах в апараті Національної поліції України чи органах поліції.

Пунктом 10 розділу IV Інструкції передбачено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Відповідно до п.17 результати тестування фіксуються у відповідній відомості і засвідчуються підписом поліцейського, після чого ці відомості передаються до відповідної атестаційної комісії (п. 20 цього розділу).

З матеріалів справи слідує, що 26.02.2016 року позивач проходив атестування атестаційною комісією №3 ГУ Національної поліції у Рівненській області.

Відповідно до атестаційного листа капітана поліції ОСОБА_1 (а.с.78) за результатами атестування позивач на тестуванні на загальні навички отримав 26 балів із 60 можливих та по професійному тестуванні - 24 бали з 60 можливих.

За рішенням атестаційної комісії, як визначено у п.12 розділу IV Інструкції, поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Пунктом 15 розділу IV Інструкції встановлено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:

1) займаній посаді відповідає;

2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду;

3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність;

4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Інструкція не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з пунктами 20-23 цього розділу Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

З долученого до матеріалів справи протоколу ОП №15.00003901.0020052 від 26.02.2016 року слідує, що атестаційною комісією за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення прийнято рішення «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» (а.с.15).

Як свідчить зміст протоколу, в ході проведення співбесіди комісією були досліджені «атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларацію про доходи; послужний список (форми №1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» та інформацію з відкритих джерел». «Членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше». При чому, при дослідженні вказаного протоколу виявлено, що вказані формулювання є стандартними (шаблонними) та надрукованими в самому бланку протоколу.

Матеріали справи свідчать, що будь-яких інших документів (заяв чи скарг на дії позивача, актів службових розслідувань, відомостей про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) атестаційною комісією не досліджувалося.

Поряд з цим, суд зазначає, що мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, вказаний протокол не містить. Зокрема, в ньому відсутні будь-які посилання на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про невідповідність особи позивача посаді, яку він займає

За таких обставин, атестаційна комісія в порушення вимог статті 57 Закону №580 та пункту 16 розділу IV Інструкції не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо.

Водночас, згідно з матеріалами, які були досліджені атестаційною комісією, ОСОБА_1 характеризується виключно з позитивної сторони, за висновками безпосереднього керівника займаній посаді відповідає, за період служби в міліції мав 5 заохочень та 8 стягнень (діючі відсутні), рівень професійної та фізичної підготовки за підсумками 2014-2015 навчального року: функціональна підготовка «задовільно», тактико-спеціальна підготовка «задовільно», загально-профільна підготовка «задовільно», вогнева підготовка «добре», фізична підготовка «добре», за результатами перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», до ОСОБА_1 заборони, передбачені частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, не застосовуються (а.с.9 -11,79-83,104).

Більше того, як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових завдань по охороні громадського порядку та є учасником бойових дій (а.с.14, 104).

В силу вимог п.25 розділу IV Інструкції поліцейський, який атестувався, ознайомлюється з висновком атестування, зазначає дату та підпис.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ознайомлений з результатами атестуванням та висновком атестаційної комісії 29.02.2016 року, про що свідчить його підпис (а.с.78, зворотній бік).

Не погодившись з висновком атестаційної комісії, позивач звернувся зі скаргою до апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №3.

Відповідно до пункту 12 розділу VI Інструкції апеляційна атестаційна комісія на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, шляхом відкритого голосування приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок.

Членами апеляційної атестаційної комісії Західного регіону №3 зазначено, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, у зв'язку з чим подана скарга розгляду не підлягає, що оформлено протоколом ОП №.15.00004396.000020052 від 02.03.2016 року (а.с.16).

Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що члени атестаційної комісії та апеляційної атестаційної комісії поверхнево, не в повній мірі з'ясували всі необхідні обставини відповідно до вимог Інструкції, без належного врахування всіх критеріїв прийшли до висновку про невідповідність позивача займаній посаді, не взяли до уваги всі професійні, ділові, особисті якості позивача.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що при атестуванні поліцейського повинні повно і всебічно враховуватись усі його ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційний рівні, а також можливість перебування поліцейського на службі в поліції, що при атестування ОСОБА_1 зроблено в повній мірі не було. Зворотнього чи будь-яких письмових доказів, які свідчили б про протиправні дії позивача, представники відповідача суду не надали. Водночас, з досліджених в ході розгляду справи доказів слідує, що члени атестаційної та апеляційної атестаційної комісій при атестуванні позивача надали перевагу своїм суб'єктивним переконанням за результатами співбесіди, аніж комплектному оцінюванню згідно зі всіма критеріями та долученими документами.

При цьому, посилання відповідача на інформацію по результатах психофізіологічного дослідження позивача з використанням поліграфа від 23.02.2016 року (а.с.95) судом оцінюються критично, оскільки згідно з положеннями Інструкції №1465 результати тестування на поліграфі враховуються атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування. Більше того, в самій інформації зафіксовано, що «отримана в результаті проведення тестування (психофізіологічного дослідження) з використанням поліграфа являється орієнтуючою і носить рекомендаційний характер, надається для обробки та обліку у роботі». Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається яким чином вказана інформація була використана атестаційними комісіями при атестуванні позивача та який плив вона мала на висновки за її результатами.

Відповідно до пункту 24 розділу IV Інструкції за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Згідно з пунктом 28 розділу IV Інструкції керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Як встановлено судом, на підставі висновку апеляційної атестаційної комісії від 26.02.2016 року ГУ Національної поліції в Рівненській області прийнято наказ №34о/с від 10.03.2016 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що наказ ГУ Національної поліції в Рівненській області №34о/с від 10.03.2016 року, з урахуванням наказу ГУ Національної поліції в Рівненській області №66о/с від 21.04.2016 року в частині формулювання дати звільнення, про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, не відповідає вказаним критеріям правомірності, є необґрунтованим та протиправним, а тому він підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді з 01.04.2016 року.

Згідно зі статтею 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За таких обставин, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з ГУ Національної поліції в Рівненській області грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу також підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Обчислення середньої заробітної плати, зокрема, у випадку вимушеного прогулу визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (далі - Порядок №100).

Відповідно до абз.3 п.2 даного Порядку в усіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (в т.ч. у випадку вимушеного прогулу) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В силу вимог п.1.7 Інструкції №499 при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно з довідкою ГУ Національної поліції в Рівненській області №784-29/01-2016 від 20.05.2016 року, виходячи з виплат за два останні календарні місяці, що передують місяцю звільнення позивача, середньомісячний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, який перебував на посаді старшого інспектора Сарненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області, становить 5805 грн., середньоденний розмір грошового забезпечення - 193,50 грн. (а.с.64). Отже, час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 01.04.2016 року по 23.08.2016 року становить 145 днів, а тому на користь позивача слід стягнути грошове забезпечення у розмірі 28057,50 грн.

Відповідно до пунктів 2 і 3 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Сарненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5805 грн. підлягає негайному виконанню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено у п.п.3, 4, 5 постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного суду України від 25.05.2001 року №5 та від 27.02.2009 року №1, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до норм чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду справи обставини в їх сукупності, протиправне звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, чим йому завдано шкоди, що виразилася у душевних та психологічних стражданнях, приниженні його гідності та ділової репутації, та керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку стягнути з ГУ Національної поліції в Рівненській області кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ Національної поліції в Рівненській області подати до суду у місячний строк з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання постанови, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Правові нормі, закріплені у ч.1 ст.267 КАС України, кореспондують положенням абз.7 п.4 ч.1 ст.163, абз.5 п.4 ч.1 ст.207 процесуального закону, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Аналізуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої може, тобто - наділений правом, під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на не наведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання ГУ Національної поліції в Рівненській області подати до суду у місячний строк з дня набрання постановою законної сили звіт про виконання постанови.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Правові підстави для застосування судом вимог ст.94 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Рівненській області від 10.03.2016 року №34 о/с про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність), з урахуванням наказу Головного управління Національної поліції у Рівненській області від 21.04.2016 року №66 о/с "По особовому складу" в частині формулювання дати звільнення.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 01 квітня 2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2016 року по 23 серпня 2016 року включно в розмірі 28057 грн. (двадцять вісім тисяч п'ятдесят сім) грн. 50 коп.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000 (одна тисяча) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області з 01 квітня 2016 року та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5805 (п'ять тисяч вісімсот п'ять) грн. звернути до негайного виконання.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.