Постановление суда № 59815868, 17.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

17 серпня 2016 року м. Київ К/800/22371/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

встановив:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, позов задоволено частково: стягнуто з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 04.01.2016 р. по день фактичного розрахунку - 16.05.2016 р. в розмірі 29270,96 грн.

Судами встановлено, що у період з 24.01.2005 р. по 31.12.2015 р. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та поліції України на різних посадах, останньою з яких була - старший сержант поліції батальйону патрульної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 30.12.2015 р. № 72 о/с позивач звільнений за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію", вислуга років на день звільнення складає 12 років 4 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні - 15 років 11 місяців 1 день. При цьому, у день звільнення позивача виплата одноразової грошової допомоги в сумі 26025 грн відповідачем проведена не була. Вказану грошову допомогу позивачу виплачено лише 16 травня 2016 року, кошти зараховані на його картковий рахунок.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, середньоденний заробіток позивача на дату звільнення становить 218,44 грн, що підтверджується довідкою про заробітну плату, виданою ОСОБА_1 Відтак, за період з 04.01.2016 р. по 16.05.2016 р. середній заробіток становить 29270,96 грн (218,44 грн х 134 дні затримки виплати розрахунку).

Разом з тим, нерозповсюдження на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ/поліції норм Кодексу законів про працю України стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

У касаційній скарзі Головне управління Національної поліції в Житомирській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що спеціальним законодавством не передбачена виплата компенсації за час затримки виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в поліції, і на спірні правовідносини не поширюється дія статті 117 КЗпП України.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Верховного Суду України з цього питання, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак