Решение № 59635239, 09.08.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 428/5115/16-ц

Провадження № 22ц/782/600/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Романченка В.О.

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 липня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільно набутого майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

В квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із вказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що в період шлюбу із відповідачем ними спільно набута на підставі договору купівлі-продажу квартира за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, б. 32 кв. 33, вартістю 108480,00 грн. Покупцем в договорі вказана відповідачка, і на її імя проведена державна реєстрація вказаної квартири. Оскільки квартира є спільною сумісною власністю сторін як подружжя, і їх частки є рівними, шлюбні відносини при припинено, просив здійснити поділ спірної квартири без її реального поділу, визнавши за позивачем та за відповідачем право власності на ? частину квартири за кожним.

Оскаржуваним рішенням суду позов задоволено частково: визнано за позивачем ОСОБА_3 право власності на 45/100 частки квартири АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_2 право власності на 55/100 частки спірної квартири. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідачка як незгодна із рішенням суду, звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати за позивачем ОСОБА_3 право власності на 25/100 частки спірної квартири, а за нею на 75/100, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, які мають значення для справи, складенні висновків, які не відповідають матеріалам справи, та недоведеністю позивачем своїх вимог.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, розглянувши справу за доводами апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, щопідлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст. 213 ЦПК Українизаконним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги частково та визнаючи за позивачем право власності на 45/100 часток спірної квартири і за відповідачем на 55/100, суд з посиланням на застосування до спірних правовідносин вимог ст.ст. 60, ч. 1 ст. 69 СК України, з урахуванням того, що малолітня дитина сторін проживає із відповідачкою, позивач має заборгованість по аліментним платежам і за період з 29 січня 2016 року по 01 липня 2016 року сплатив відповідачу лише 800 грн. двома платежами, що з урахуванням прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку свідчить про те, що розмір аліментів, які одержує дитина від позивача, є недостатнім для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування, дійшов висновку про наявність правових та моральних підстав для відступу від засад рівності часток подружжя під час поділу майна на підставі ч. 3 ст. 70 СК України.

Проте погодитися з таким висновком не можна, виходячи із наступного.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу поділу майна подружжя шляхом визначення ідеальних часток кожного у спільному майні без реального поділу спірної квартири в натурі.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 14 липня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області та видано свідоцтво про шлюб серії 1-ЕД № 048325 (а.с. 6), та який заочним рішенням Свєродонецького міського суду Луганської області від 14.04.2016 року було розірвано (а.с. 29).

Сторони є батьками малолітньої дитини сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії 1-ЕД №106881, виданим 11.03.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області (а.с. 32).

За час шлюбу сторонами придбано квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, який було укладено 18.07.2013 року та посвідчено приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 і зареєстровано у реєстрі за № 1571. Відповідно до цього договору ОСОБА_6 продала, а покупець ОСОБА_2 - купила квартиру АДРЕСА_2. ОСОБА_7 п.10 даного договору даний правочин вчиняється за письмовою згодою чоловіка покупця - ОСОБА_3 (а.с. 25).

ОСОБА_7 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником спірної квартири записано ОСОБА_2, розмір частки становить 1/1 (а.с. 26).

ОСОБА_7 зіст. 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 3ст. 70 ЦК Українипередбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також

непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

За змістом ч. 1ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Із роз'яснень викладених у п. 30постанови Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»вбачається, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3ст. 70СКв окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1ст. 60 СК). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

Задовольняючи частково позовні вимоги та збільшуючи частку відповідачки у спільному майні, суд невірно застосував до спірних правовідносин положення ч. 3ст. 70 СК України, оскільки помилково прийняв до уваги наявну у позивача ОСОБА_3 заборгованість по сплаті аліментів, а не малий розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Збільшення ж частки одного з подружжя може мати місце за умови, що розмір аліментів, які вони одержують на дитину, недостатній для забезпечення її духовного розвитку та лікування. Натомість, наявність заборгованості по сплаті аліментів може бути підставою для звернення до суду з позовом про стягнення такої заборгованості у відповідності до положеньст. 196 СК України.

Одночасно відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів щодо існування інших істотних обставин, перелік, яких міститься у ч. 2ст. 70 СК України, які б надавали суду підстави для відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірного квартири.

Тому не заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про те, що суд правильно погодився з її доводами про застосування ч.ч. 2, 3 СК України, відповідно до яких за рішенням суду частки майна дружина, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, але визначив їй замалий розмір такої частки.

Помилковим є і зазначення в скарзі про те, що позивач не приймає участі у додаткових витратах, які передбачені ст. 185 СК України, а саме витрати на навчання сина у навчальному закладі, на проведенні додаткових занять, на придбання спеціальних допоміжних засобів призначених для розвитку дитини (планшет), придбання ліків, виїзду з дитиною на море, оскільки наведене є підставою для її звернення до суду із самостійними позовними вимогами і ніяким чином не стосується поділу спільного сумісного майна подружжя.

Як не заслуговує на увагу довід апеляційної скарги про те, що даною справою зачіпаються інтереси дитини, а до участі не залучено Службу у справах дітей

Сєвєродонецької міської ради, оскільки йдеться про поділ майна подружжя, що не відноситься до переліку випадків обовязкової участі органу опіки та піклування у захисту сімейних прав та інтересів дитини згідно ч. 4 ст. 19 СК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Тому в даному випадку, коли суд припустився помилки та безпідставно відступив від рівності часток подружжя у спільному сумісному майні під час визначення ідеальних часток, а відповідач не погоджується із визнанням за нею права власності на 55/100 часток спірної квартири і вважає, що її частка має бути збільшена до 75/100, не може бути погоджено висновок суду і залишене в силі рішення, постановлене із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Наведене згідно п. 4 ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про задоволення позову та визнання за кожним із сторін право власності на ? частки спірної квартири.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності по ? частини квартири АДРЕСА_3 за кожним.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий

Судді: