Постановление суда № 59610975, 10.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2421/16-к Головуючий у І інстанції Пошкурлат О. М.Провадження № 11-кп/780/1026/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 35 10.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

10 серпня 2016 р. м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді : ОСОБА_1,

суддів : ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретарі : ОСОБА_4,

з участю прокурора : ОСОБА_5,

обвинуваченого: ОСОБА_6,

його захисника адвоката: ОСОБА_7,

та представника неповнолітнього: ОСОБА_8,

представника НП у справах неповнолітніх: ОСОБА_9,

представника служби у справах дітей та сім'ї Броварської РДА: ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_11 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та мешкає в с. Семиполки Броварського району Київської області, вул. Красуцького, 66, громадянина України, учня ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, офіційно не працюючого, раніше судимого: 14.12.2015 Броварським м/р судом Київської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, 75, 104 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, звільнено від відбування покарання та встановлення іспитового строку в 1 рік 6 місяців,

визнано винниму вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (пять) років, без конфіскації майна.

В силу ст.ст. 71,103 КК України, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.12.2015 року, і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (пять) років 6 (шість) місяців, без конфіскації майна.

Вироком вирішено питання речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

Як зазначено у вироку, ОСОБА_6 вважаючись раніше засудженим та під час іспитового строку, на шлях виправлення не став та вчинив аналогічний злочин.

Так, 03.02.2016, близько 7 год. ранку, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_6 прибув до гаражного приміщення, що по вул. Жовтневої революції, 50, с. Опанасів Броварського району Київської області, де за допомогою шуруповерта відкрутив механізм фіксації навісного замка, і проникнувши всередину такого, використовуючи ніж пошкодив замок лівих передніх дверей, проник до салону автомобіля ВАЗ -2108, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1. Демонтувавши замок запалювання та зєднавши дроти здійснив пуск двигуна та почав рух, тобто, в такий спосіб незаконно заволодів вказаним транспортним засобом, що належить ОСОБА_12, вартістю, згідно висновку експерта №8-04/138 від 24.03.2016 39330,00 грн., заподіявши останньому майнової шкоди у вказаному розмірі.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 просить вирок щодо ОСОБА_6 змінити та помякшити призначене йому покарання. У відповідності до вимог ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_6 строк попереднього увязнення з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі з 12 березня 2016 року по день постановлення рішення апеляційним судом. В решті вирок без змін. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України винним себе визнав повністю, дав правдиві пояснення з приводу обставин їх вчинення та щиро розкаявся у скоєному.

Також сторона захисту вказує, що судом не враховано обставини, які помякшують покарання ОСОБА_6 усунення заподіяної шкоди. Автомобіль було повернуто потерпілому, який є вітчимом обвинуваченого. Крім того адвокат зазначає, що судом призначаючи вид і міру покарання встановлено, але не врахував при постановленні вироку відсутність майнових та моральних претензій потерпілого до ОСОБА_6, потерпілий суворо карати його не просив.

Зясовуючи умови життя та виховання неповнолітнього ОСОБА_6, судом встановлено, але не враховано при винесенні вироку, що ОСОБА_6 виховувався у неповній сімї, мама самоусунулася від виховання сина, ОСОБА_6 проживав разом з бабусею, мама останньому не приділяла уваги його вихованню.

Тому, на думку захисника, призначене ОСОБА_6 покарання є явно несправедливим та надто суворим і не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок щодо змінити та застосувати до нього покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, оскільки він визнає свою вину повністю, відсутні обтяжуючі обставини та просить врахувати той факт, що він виховувався в неповній сімї.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого, захисника та представника в підтримку апеляційних вимог, прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 не оспорюється, а тому апеляційним судом відповідно до ст. 404 КПК України перевіряється лише в межах апеляційних скарг.

У відповідності до положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, суд призначає покарання з урахуванням тяжкості злочину, обставин, що помякшують та обтяжують покарання, таким чином, щоб призначене покарання було необхідним та достатнім для виправлення такої особи та попередження скоєння нових злочинів.

Як вбачається із вироку, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер та ступінь тяжкості скоєного, дані про особу обвинуваченого, соціальне становище, та те, що він вчинив злочин перебуваючи на іспитовому терміні за вироком Броварського міськрайонного суду від 14.12.2015 року, та внаслідок збігу тяжких сімейних обставини, не перебуває на обліку лікаря нарколога та психіатра, негативну характеристику за місцем проживання, думку потерпілого.

Крім того судом першої інстанції за відсутності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 враховано, що обставиною, що помякшує покарання обвинуваченого суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також вчинення злочину неповнолітнім, тобто судом враховано всі ті обставини на які послалися в апеляційній скарзі апелянти.

Що стосується доводів обвинуваченого та його захисника про призначення ОСОБА_6 більш мякого покарання, то вони є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_6, на шлях виправлення не став належних висновків для себе не зробив, а вчинив новий умисний корисний злочин проти власності на іспитовому терміні, при цьому за сукупність вироків покарання повинно бути у даному випадку більше за 5 років позбавлення волі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вважає, що призначене покарання ОСОБА_6 у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна та на підставі ст.ст. 71, 103 КК України 5 років 6 місяці без конфіскації майна є явно несправедливим через суворість в контексті ст. 414 КПК України, а тому апеляційні скарги залишає без задоволення.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього увязнення ОСОБА_6 слід рахувати з 12.03.2016 року по 10.08.2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього увязнення ОСОБА_6 слід рахувати з 12.03.2016 року по 10.08.2016 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді: