Решение № 59590502, 10.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Марцинкевич В.А.

№22-ц/796/10521/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №755/18357/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Кравець В.А.,

суддів Слободянюк С.В., Іванченка М.М.

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» - Борзенкової Юлії Миколаївни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13.05.2014 p. сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Geely FE-1», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 та «Хьюндай Гетз», д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 Автомобіль «Geely FE-1» був застрахований у ПрАТ «СК «Альфа Страхування», автомобіль «Хьюндай Гетз» застрахований у ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25 червня 2014 року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортній пригоди.

26.05.2014 року СПД ОСОБА_5 було складено рахунок-фактуру відповідно до якого вартість ремонту пошкодженого автомобіля «Geely FE-1» склала 68101,65 грн.

02.07.2014 року ПАТ «СК «Альфа Страхування» було складено страховий акт по справі № 1.548.206.14.03.01 на суму 43 094,17 грн.

16.07.2014 року позивачем ПАТ «СК «Альфа Страхування» було здійснено виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на рахунок СТО 43 094,17 грн.

14.02.2015 p. на підставі Акту виконаних Робіт № 00000013 від 03 лютого 2015 p., позивачем складено розрахунок доплати суми страхового відшкодування, та визначено до сплати ще 23 621,47 грн.

Загальна сума виплаченого позивачем ПАТ «СК «Альфа Страхування» на ремонт автомобіля «Geely FE-1» склала 66 715,64 грн.

Оскільки після виплати страхового відшкодування до ПрАТ «СК «Альфа Страхування» в межах фактичних витрат перейшло право на отримання від винної особи компенсації виплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 17 225,64 грн. ПрАТ «СК «Альфа Страхування» просило стягнути зазначену суму коштів з відповідача ОСОБА_3 в порядку регресу, а з відповідача ТзДВ «Страхова компанія «Альфа-Гарант» 19 903,51 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа -Гарант» на користь ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 9651,34 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 17 225,64 грн.

Зобов'язано ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» повернути Товариству з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» безпідставно стягнені кошти в сумі 20512,51 грн.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ТзДВ СК «Альфа-Гарант» - Борзенкова Ю.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення з ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ПрАТ СК «Альфа-Страхування» матеріальної шкоди в сумі 9 651,34 грн., судового збору в розмірі 316,61 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує, що оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства. Відтак, відповідно до положень ст. 16, п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦК України провадження по справі відносно ТДВ СК «Альфа-Гарант» підлягало закриттю, що було проігноровано судом першої інстанції.

Зазначила, що відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження № 8785 від 16.06.2014р. ТОВ «ЕАК «Довіра», про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Geely FE 1 д.р.н. НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту без урахування зносу склала 68 101,65 грн., коефіцієнт зносу склав 23,01%, відповідно вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу склала 58 825,82 грн. До того ж, судом не враховано, що відповідно до ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування» та розділу 15 п. 15.5.12. умов наданого Договору страхування № 46.0419728.555 від 11.09.2013р., укладеного між позивачем та ОСОБА_4, розмір страхового відшкодування визначається відношенням страхової суми до ринкової вартості на дату настання страхового випадку менше ніж 90%. Оскільки, згідно додаткової угоди №1 від 12.05.2014р. до Договору страхування № 046.0419728.555 від 11.09.2013р., страхова сума була відновлена, але пізніше ніж стався страховий випадок, а саме 15.05.2014р., що підтверджується довідкою виданою позивачем № 4566/02-02 від 14.11.2014р., то до розрахунку розміру страхового відшкодування позивачем повинна братись страхова сума на дату ДТП, яка становила 80 000,00 грн.

Згідно Звіту №8785 від 16.06.2014р., ринкова вартість транспортного Geely FE 1 д.р.н. НОМЕР_1 складає 114 639,58 грн., а страхова сума згідно Договору страхування №046.0419728.555 від 11.09.2013р. ПрАТ «СК «Альфа Страхування» складає 80 000,00 грн., що дорівнює 69,78 % дійсної ринкової вартості.

Також, згідно розділу 15 п. 15.5.2 умов наданого Договору страхування №046.0419728.555 від 11.09.2013р., сума збитку приймається у розмірі 75% від висновків калькуляції/акта автотоварознавчої експертизи (дослідження)/розрахунку СТО, в даному випадку акта автотоварознавчої експертизи. Отже, відповідачем було правомірно здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування виходячи із застосування пропорційності відповідно вимог Закону України «Про страхування», розділу 15 п.15.5.12 та п.15.5.2 Договору страхування №046.0419728.555 від 11.09.2013р.

В судовому засіданні представник відповідача ТзДВ СК «Альфа-Гарант» свою апеляційну скаргу підтримав та просива її задовольнити з вищевказаних підстав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково в частині стягнення з відповідача ТзДВ СК «Альфа-Гарант» в порядку регресу 9651,34 грн. матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за завдану шкоду повинно нести ТзДВ СК «Альфа-Гарант», з яким винуватець ДТП ОСОБА_3 уклав договір страхування.

Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення з ОСОБА_3 17 225,64 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу, суд виходив з того, що саме з винуватця ДТП підлягають стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення. Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що 11.09.2013 року між ОСОБА_4 та ПрАТ «СК «Альфа Страхування» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту № 046.0419728.555, відповідно до якого застрахованим транспортним засобом є автомобіль «Geely FE-1», державний номер НОМЕР_1. Строк дії договору з 28.09.2013 року по 27.09.2014 року.

13.05.2014 p. на перехресті вул. Братиславська - пр. Лісовий в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Geely FE-1», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, та Хьюндай Гетз», д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 25 червня 2014 року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортній пригоди та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

З метою визначення вартості збитку, заподіяного пошкодженням застрахованого ТЗ «Geely FE-1», державний номер НОМЕР_1, 18 травня 2014 p. проведено його огляд, про що складено Протокол огляду колісного транспортного засобу, та 26.05.2014 p. СПД ОСОБА_5 складено Рахунок-фактуру, відповідно до якого вартість ремонту пошкодженого в ДТП застрахованого автомобіля складає 68 101,65 грн.

02.07.2014 p. позивачем складено Розрахунок суми страхового відшкодування, де вказано:

- вартість відновлювального ремонту складає 68 101,65 грн.;

- вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 68 101,65 грн.;

- розмір збитку складає 57 886,40 грн.;

- франшиза складає 320,63 грн;

- відсоток виплати - 75 %.;

Всього до виплати 43 094,17 грн.

02.07.2014 року ПрАТ «СК «Альфа Страхування» складено страховий акт по справі №1548.206.14.03.01 на суму 43 094,17гривень.

16.07.2014 p. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на рахунок СТО (ФОП ОСОБА_5) у розмірі 43 094,17 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16955 від 16.07.2014 р.

14.02.2015 p. на підставі Акту виконаних Робіт № 00000013 від 03 лютого 2015 p., позивачем складено розрахунок доплати суми страхового відшкодування, де вказано:

- вартість відновлювального ремонту складає 75 321,65 грн.;

- вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу складає 75 321,65 грн.;

- розмір збитку складає 67 036,27 грн.

- франшиза складає 320,63 грн;

- відсоток виплати - 100 %.;

- загальний розмір страхового відшкодування складає 66 715,64 грн.

- всього до виплати 23 621,47 гривень.

14.02.2015 року ПрАТ «СК «Альфа Страхування» складено страховий акт №1548.206.14.03.02 на виплату суми у розмірі 23 621,47 гривень.

20.02.2015 p. позивачем було здійснено доплату страхового відшкодування шляхом перерахування на рахунок СТО (ФОП ОСОБА_5) у розмірі 23 621,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3525 від 20.02.2015 р.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Хьюндай Гетз», д.н. НОМЕР_3, ОСОБА_3, якого визнано винним у вчиненні ДТП, застрахована в ТзДВ СК «Альфа-Гарант» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/0555509, позивач ПрАТ «СК «Альфа Страхування» ставило перед судом питання про стягнення з страхової компанії винуватця ДТП в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування у розмірі 19 903,51 грн. (50 000,00 грн. - 510,00 грн. франшизи = 49 490,00 грн. - 29 586,49 грн. добровільно виплаченого страхового відшкодування).

Проте, такі вимоги ПрАТ «СК «Альфа Страхування» до ТзДВ СК «Альфа-Гарант» не можуть бути розглянуті у порядку цивільного судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Отже у справі, яка переглядається, суд попередньої інстанції помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПрАТ «СК «Альфа Страхування» до ТзДВ СК «Альфа-Гарант».

Враховуючи вищевикладене, судове рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог ПрАТ «СК «Альфа Страхування» до ТзДВ СК «Альфа-Гарант» необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити. Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України необхідно повідомити ПрАТ «СК «Альфа Страхування», що розгляд його позовних вимог до ТзДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення матеріальної шкоди віднесено до юрисдикції господарських судів.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1737цс15, від 04.02.2015 року у справі № 6-238цс14, від 01.07.2015 року у справі №6-467цс15, від 30.09.2015 року у справі №6-1323цс15, від 02.03.2016 року у справі 6-2307цс15, від 01.07.2015 року у справі 6-745ц15, від 06.04.2016 року у справі №6-77цс16, від 02.03.2016 року у справі №6-224цс15, від 28.01.2015 року у справі № 6-229цс14, від 02.12.2015 року у справі № 6-1349 цс15, від 17.02.2016 року у справі №6-1965цс15, від 23.12.2015 року у справі № 6-2271цс15, від 17.12.2014 року у справі № 6-185цс14, від 24.02.2016 року у справі № 6-1009цс15, від 03.02.2016 року у справі № 6-1599цс15, від 07.10.2015 року у справі № 1521цс15, від 03.02.2016 року у справі №6-1999цс15.

Щодо задоволення судом вимог ПрАТ «СК «Альфа Страхування» до відповідача ОСОБА_3 про стягнення 17 225,64 грн. як різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та вартістю реальних збитків в порядку регресу, колегія приходить до наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Такими законами, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок з відшкодування шкоди не виконала.

Так, у випадку суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна зі сторін набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

У порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику.

При суброгації до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. Розмір страхового відшкодування, в свою чергу, має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не вправі вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику з порушенням умов договору страхування. Якщо розрахунок здійснювався за іншими правилами, ніж зазначено в договорі страхування, то при визначенні розміру вимоги страховика, який підлягає задоволенню заподіювачем шкоди, до суми, виплаченої страховиком страхувальнику, виключається виплата, не передбачена договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.

Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Оскільки суд встановив вину відповідача у скоєні ДТП та факт сплати ПрАТ «СК «Альфа Страхування» суми страхового відшкодування, то вимоги позивача до ОСОБА_3 є обґрунтованими.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах № 6-2587цс 15 від 23 грудня 2015 року, від 17 лютого 2016 року №6-2471цс15, від 10 лютого 2016 року № 6 - 2878цс15 яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача фактично сплаченого страхового відшкодування є обґрунтованими, оскільки в даному випадку відбувся перехід прав страхувальника до страховика на підставі договору, що є суброгацією, для регулювання якої встановлено особливий правовий режим, передбачений ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції має бути виключено посилання на ст.1191 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на зазначене, апеляційна інстанція вважає за необхідне стягнути з позивача ПрАТ «СК «Альфа Страхування» на користь відповідача ТзДВ «Альфа Гарант» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 339 гривень 80 копійок.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12 відповідно до ст. 304 ЦПК України суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими гл. І «Апеляційне провадження» розд. V ЦПК України.

Отже, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині вимог ПрАТ «СК «Альфа Страхування» до ТзДВ «Альфа Гарант» та закриття провадження в цій частині.

Керуючись ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» - Борзенкової Юлії Миколаївни - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року в частині вирішення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу - скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

Виключити з резолютивної частини рішення речення про зобов'язання Приватного акціонерного товариства«Страхова компанія «Альфа Страхування» повернути Товариству з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» безпідставно стягнені кошти в сумі 20 512,51 грн.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на ст.1191 ЦК України.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування»на користь Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 339 гривень 80 копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді