Постановление суда № 59564675, 10.08.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/16388/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/1205/16 Категорія: 27 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

з участю секретаря Концевич Я.О.,

державного виконавця Радчук Л.О.,

представника боржника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за поданням державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника ОСОБА_3 за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 червня 2016 року подання державного виконавця Першого ВДВС міста Луцька Головного ТУЮ у Волинській області про примусове проникнення до житла чи іншого володіння ОСОБА_3, а саме: в квартиру АДРЕСА_1 (тип майна: стоматологічний кабінет (приміщення з № 32-1 по № 32-6) /літер А-5/ загальною площею 57,1 кв.м.) задоволено.

Не погоджуючись з ухвалою суду боржник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 червня 2016 року та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні подання відмовити.

В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з підстав в ній зазначених.

Державний виконавець Радчук Л.О. заперечила апеляційну скаргу.

Боржник та представник стягувача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення державного виконавця Радчук Л.О. та представника боржника ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи подання суд першої інстанції виходив з того, що боржник ОСОБА_3 не виконує заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 листопада 2014 року, яким постановлено стягнути з останньої на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи і нормам процесуального права.

Судом встановлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 листопада 2014 року постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 1112/ФКВ-07 від 29 листопада 2007 року в розмірі 293676,09 грн., а також 2936,76 грн. сплаченого судового збору (а.с. 38).

На підставі вищевказаного рішення 12 січня 2015 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист (а.с. 47).

Постановою державного виконавця Першого ВДВС Луцького МУЮ Радчук Л.О. від 11 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження (а.с. 48).

З актів державного виконавця від 18 березня 2016 року та 12 травня 2016 року вбачається, що державний виконавець здійснював виходи за місцем знаходження майна боржника для вчинення виконавчих дій за адресою: пр. Соборності, 17/32 в м. Луцьку, однак державному виконавцю не було надано доступ до майна боржника (а.с. 56, 58).

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 17 жовтня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ващук В.Ф. та зареєстрованого в реєстрі за № 3016, ОСОБА_3 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 55).

Вказане нерухоме майно було передане в іпотеку за договором № 1112/Zфквіп-07 від 29 листопада 2007 року (а.с. 53).

Як вбачається із свідоцтва про право власності, виданого 11 жовтня 2011 року виконкомом Луцької міської ради ОСОБА_3 на праві приватної власності належить стоматологічний кабінет (приміщення з № 32-1 по № 32-6) /літер А-5/ загальною площею 57,1 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1.

Частиною 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.

Враховуючи, що боржник ОСОБА_3 не виконує рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 листопада 2014 року про стягнення грошових коштів на користь ПАТ «Дельта Банк» суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця про проникнення до нежитлового приміщення, яке належить боржнику на праві власності.

Покликання боржника на ту обставину, що державний виконавець не звернув стягнення на її заробітну плату та не встановив наявність іншого майна, на яке можливо звернути стягнення не є підставою для відмови у задоволенні клопотання державного виконавця. При цьому судом враховано суму заборгованості, яка є значною.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 червня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді