Приговор № 5944851, 02.10.2009, Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 1-56/09р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 жовтня 2009 року Єланецький районний суд

Миколаївської області

в складі : головуючого-судді ЧЕРНЯКОВОЇ Н.В.

з участю секретаря КОЗАЧЕНКО Л.М.

прокурора МИШЕНІНОЇ О.В.

захисників ОСОБА_1

ОСОБА_2

законного представника

неповнолітніх ОСОБА_3

представника служби у

справах дітей ОСОБА_4

перекладача ОСОБА_5

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т.Єланець кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження, уродженця м.Виноградів Закарпатської

області, угорця, гр. України, неосвітченого, співмешкаючого, не

працюючого, проживаючого в с. Водяно-Лорино

Єланецького району Миколаївської області, раніше судимого

-18.04.1987 року Виноградівським районним судом

Закарпатської області за ч.3 ст.140, ч.3 ст.81 КК України (в

ред..1960р.) до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 17.02.1992 року Виноградівським районним судом

Закарпатської області за ч.2 ст.140 КК України ( в ред.. 1960р.)

до 4 років позбавлення волі;

-07.04.1997 року Береговським районним судом Закарпатської

області за ч.2 ст.140 КК України ( в ред..1960р.) до 3 років

позбавлення волі;

-28.12.1998 року Виноградівськи районним судом Закарпатської

області зв ч.3 ст.81 до 4 років позбавлення волі;

-25.12.2003 року Галицьким районним судом м.Львова

Закарпатської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6

місяців позбавлення волі, звільненого 26.09.2006 року

Сиховським районним судом м.Львова умовно достроково на 1

рік 3 місяці 22 дні

-за ч. 2 ст. 187, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186, ст.304 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 року

народження, уродженця с.Шаланки Виноградівського району

Закарпатської області, угорця, громадянина України, не

освітченого, не одруженого, тимчасово не працюючого,

мешкаючого с.Шаланка Виноградівського району Миколаївської

області, раніше не судимого,

за ч.2 ст.187 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 року

народження, уродженця с.Шаланки Виноградівського району

Закарпатської області, угорця, громадянина України, освіта

початкова загальна, не одруженого, тимчасово не працюючого,

мешкаючого с.Шаланка Виноградівського району Миколаївської

області, раніше не судимого,

за ч.2 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 і неповнолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються в тому, що 14 листопада 2007 року близько 23.00 години, вступивши в злочинну змову на відкрите викрадення чужого майна із застосуванням насилля, небезпечного для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу з погрозою застосування такого насильства, поблизу території АЗС в с.Водяно-Лорино Єланецького району Миколаївської області, вчинили розбійний напад на водія автомобіля «Богдан» д\н НОМЕР_1, гр..ОСОБА_9, який відпочивав на узбіччі траси, при цьому заволоділи його майном та грошовими коштами на загальну суму 5170 грн. Під час вчинення злочину ОСОБА_6 перебував в стані алкогольного спяніння

Крім цього ОСОБА_6 обвинувачується також в тому, що 14.11.2007 року близько 23.00 години маючи намір на відкрите викрадення, шляхом нападу і побиття водія автомобіля КАМАЗ-5410 р\н НОМЕР_2, що знаходився неподалік АЗС в с.Водяно-Лорино Єланецького району Миколаївської області на відпочинку, відєднав акумулятор і поставив його поруч з автомобілем, чим примусив водія ОСОБА_10 вийти з вказаного автомобіля. Вчинити подальші дії на виконання свого злочинного наміру йому перешкодили працівники міліції, які прибули на місце події за повідомленням потерпілого ОСОБА_9

Також ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ст. 304 КК України втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе в скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.186, ст.304 КК України не визнав, а в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України визнав частково суду вказавши, що його дії необхідно перекваліфікувати на ч.2 ст. 186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній підсудний ОСОБА_8 винним себе в скоєнні вказаного злочину не визнав.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній підсудний ОСОБА_7 винним себе в скоєнні вказаного злочину не визнав.

Із досліджених в судовому засіданні пояснень потерпілого ОСОБА_9 слідує, що він 14.11.2007 року близько 23.00 години керуючи автомобілем «Богдан» р\н НОМЕР_1 по трасі «Миколаїв Кіровоград» він зупинився на відпочинок біля автозаправочної станції, яка знаходиться при вїзді в с.Водяно Лорино Єланецького району Миколаївської області. Вийшовши з кабіни, до нього відразу швидко підійшов незнайомий чоловік, обличчя якого було закрито червоною тканиною. Він зрозумів, що це напад. Чоловік у нього щось запитав, але в ту мить він відчув із заду достатньо сильний удар в праву височну частину голови, від чого він опустився на одне коліно на землю. Після цього його побили, він став кричати і його стягнули з дороги на узбіччя і приставивши до горла ніж стали вимагати гроші і коштовності. Він бачив що нападників було троє, головним у них незнайомець, який підійшов першим, він же погрожував йому ножем. Почувши де в машині знаходяться гроші, незнайомець з ножем пішов до автомобіля, а двоє інших за його наказом почали обшукувати його. Вони забрали в нього срібний ланцюжок з хрестиком, золоту обручку у вигляді «печатки», годинник «Орієнт» та гроші в сумі 220 грн. Через деякий час до них підійшов, як він зрозумів ватажок, в руках якого він помітив автомобільний телевізор, який був в машині. Він знову витягнув з кишені ножа і приставив його до горла та знов почав вимагати гроші, на що він сказав де лежать гроші. У всіх нападників на обличчі були повязані хустки. Вони змушували його завести їх в м.Кіровоград, але він відмовлявся. Ватажок погрожував йому і його сімї розправою. Потім вони посадили його в салон автомобіля і він швидко зрушив з місця, таким чином звільнився від нападників. Відїхавши метрів 500 по трасі він на перехресті побачив працівників ДАІ і повідомив їм про вчинений на нього напад.

Із досліджених в судовому засіданні пояснень потерпілого ОСОБА_10 слідує, що 14.11.2007 року близько 23.00 години він керуючи автомобілем «КАМАЗ» р\н НОМЕР_2 по трасі «Миколаїв Кіровоград» зупинився на відпочинок біля автозаправочної станції, яка знаходиться на вїзді в с.Водяно -Лорино Єланецького району Миколаївської області. Деякий час він з напарником спав в автомобілі. Прокинувся він від стуку в кабіну. Він привідкривши двері побачив чоловіка, який в грубому наказному тоні сказав « Заводь, відвезеш нас зараз». Неподалік від цього чоловіка стояло двоє хлопців, які участі в розмові не приймали. Він відмовив чоловіку, але той наполегливо наказував виконати його вимоги. Отримавши відмову, чоловік запитав, чи не його акумулятор стоїть біля машини. Він вийшов з машини і побачив, що дійсно біля автомобіля на землі стояв один акумулятор з його автомобіля. В цей час до них підїхав патрульний автомобіль ДАІ з якого вибігли два працівника ДАІ, подали команду. Двоє хлопців стали тікати, а чоловік, повернувшись до працівників міліції щось сказав. Один із працівників міліції став його затримувати, але він вирвався і побіг в кущі. Через кілька десятків метрів чоловіка було затримано. При затриманні він отримав пошкодження. Пізніше прибула оперативна група, автомобіль швидкої допомоги, ще працівники міліції і вони поїхали до Єланецького РВ УМВС де дали пояснення.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що 14.11.2007 року він разом з напарником ОСОБА_12 несли службу на автодорозі Олександрівка Кіровоград Миколаїв. Близько 24.00 години до їхнього службового автомобіля підїхав вантажний автомобіль «Богдан», обличчя водія якого було в крові і він мав дуже схвильований вигляд. Водій автомобіля пояснив, що біля АЗС в с.Водяно Лорино Єланецького району він зупинився на відпочинок, але до його автомобіля підійшов незнайомець і попросив у нього закурити, на що він відчинив двері, але останній приставив ніж і витяг його з машини. Нападників було троє, вони були в масках. Вони його побили від чого він втратив свідомість. Коли прийшов до тями то бачив, що один з них був вищий, а 2-є інших меншого росту. З застосуванням ножа у чоловіка відібрали його особисті речі і гроші. Коли йому вдалося втекти від нападників, то він бачив, що вони пішли до автомобіля Камаз, який знаходився на стоянці біля АЗС. Отримавши таку інформацію вони негайно виїхали на місце пригоди, де у світлі фар патрульного автомобіля побачили на узбіччі автомобіль КАМАЗ, біля якого стояло троє чоловіків в масках. Підїхавши до автомобіля він з напарником вийшли з авто і дав команду «Стій, стріляти буду» оскільки в руках одного був ніж. Почувши це двоє із зловмисників почали тікати в різні сторони. Його напарник кинувся наздоганяти їх, а він підійшов до автомобіля, на що підсудний ОСОБА_6 повернувся до світла фар та демонстративно знявши з обличчя маску сказав, що він є раніше судимим і він йому нічого не зроблять. Побачивши достатньо агресивний настрій зловмисника з метою затримання, він застосував до підсудного міри фізичного впливу, але той вирвався і розмахуючи ножем пошкодив йому жилет, тому він відскочив від ОСОБА_6 на небезпечну відстань. ОСОБА_6 скориставшись цим почав тікати. Йому не вдавалось на протязі 10 хв. затримати підсудного. Наздогнавши ОСОБА_6, шляхом застосування прийомів рукопашного бою, він вибив у нього ніж та надів наручники. Після цього він повідомив чергову частину Єланецького РВ УМВС і викликав «Швидку допомогу» для підсудного, оскільки під час затримання той отримав тілесні ушкодження. Він памятає, що при огляді у ОСОБА_6 було виявлено мобільні телефони «Самсунг», гроші і годинник.

Свідок ОСОБА_12 надав пояснення, які повністю підтверджують пояснення ОСОБА_11, до того ж додав, що під час того як вони на патрульному автомобілі підїхали до автомобіля КАМАЗ то побачили біля автомобіля чоловіка з закритим хусткою обличчям, який в подальшому виявився ОСОБА_6, який розмовляв з водієм. Неподалік від ОСОБА_6 стояли ще двоє чоловіків, обличчя яких були закриті, побачивши працівників міліції вони стали тікати. Він за наказом напарника побіг наздоганяти втікачів, але було темно і наздогнати їх не вдалося. Повернувшись назад побачив, що ОСОБА_11 побіг за ОСОБА_6 Він став допомагати напарнику в затриманні підсудного. Під час затримання бачив ніж у підсудного. Під час затримання до підсудного застосовувались заходи фізичного впливу.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що в листопаді 2007 року, більш точну дату він не памятає, в нічний час до нього додому приїхали працівники міліції і повідомили, що на території Водяно Лоринської сільської ради скоєно злочин. Він зявився на місце скоєння злочину, де потерпілий водій автомобіля КАМАЗ розповідав, що йому погрожували і намагалися викрасти автомобільний акумулятор. Зі слів потерпілого він зрозумів, що нападник був не один, але затримали одного. Він вказував на підсудного ОСОБА_6 як на нападника і розповідав, що той вчинив розбійний напад, погрожуючи при цьому ножем. Памятає, що на місці пригоди було знайдено ніж з іншими речами, які точно не памятає. Також зазначив, що ним було підписано протокол огляду місця скоєння злочину.

Законний представник неповнолітніх ОСОБА_14 суду пояснила, що вона являється рідною бабусею ОСОБА_7 та ОСОБА_8, так як вони є дітьми її дочки ОСОБА_15 Неповнолітній ОСОБА_8 весь час проживав разом з нею, навчався до 6 класу в українській школі, за час проживання біля неї ніякої схильності до вчинення крадіжок не проявляв. Останнім часом працював в Криму та дізнавшись, що в с.Водяно Лорино знаходиться його брат ОСОБА_7, вирішив заїхати до нього, де і сталася подія із вчиненним нападом. ОСОБА_7 весь час проживав разом зі своїм батьком, школу не відвідував зовсім, останнім часом у нього було виявлено захворювання на туберкульоз. На даний час мати Йовжика та Андрія ніякої турботи по відношенню до своїх дітей не проявляє, на їхні виклики бути присутньою під час розслідування справи в Єланецькому райвідділі проігнорувала.

Вина підсудних ОСОБА_6 в скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186, ст.304 КК України, ОСОБА_8, ОСОБА_7 в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України підтверджується також слідуючими доказами:

-протоколом огляду місця злочину від 15.11.2007 року із якого слідує, що на місці злочину виявлений годинник «Орієнт» та складний ніж, у підсудного ОСОБА_6 при огляді в кишенях брюк виявлено мобільні телефони «Самсунг» Д 820 та «Самсунг» Д 520, автомобільний зарядний пристрій для мобільного телефона, ізоляційна стрічка синього кольору та гроші в сумі 205 грн. (а.с. 5);

-заявою потерпілого ОСОБА_9 від 15.11.2007 року із якої слідує що: «14.11.2007 року близько 23.00 години невідомі особи з приміненням до нього фізичного насилля і погрозою застосування ножа, у нього відібрали два мобільні телефони, автомобільний жидкокристалічний телевізор, золоту каблучку, срібний ланцюжок з хрестиком, автомобільний зарядний пристрій для мобільного телефона, ізоляційну стрічку синього кольору та гроші» (а.с. 2);

-заявою потерпілого ОСОБА_10 від 15.11.2007 року із якої слідує, що « 15.11.2007 року близько 01.00 години невідомі особи намагалися зняти акумулятор з його автомобіля КАМАЗ 5410 р\н НОМЕР_2 в с.Водяно -Лорино» (а.с.22)

-протоколом виїмки від 17.11.2007 року, із якого слідує, що з приміщення спец.палати Єланецької ЦРЛ, в якій знаходився ОСОБА_6 вилучено частину жіночої хустки червоного кольору з візерунком у вигляді квітів зеленого, синього та жовтого кольору (а.с.29);

-протоколом огляду від 15.11.2007 року, із якого слідує, що підсудний ОСОБА_8 добровільно видав лоскут тканини червоного кольору пояснивши що це саме той лоскут, який йому на шию надів його вітчим ОСОБА_6, перед вчиненням нападу (а.с.26);

-протоколом предявлення речей для впізнання від 23.11.2007 року, із якого слідує, що потерпілий ОСОБА_9 впізнав свій годинник серед речей предявлених на упізнання (а.с.62);

-протоколом предявлення речей для впізнання від 23.11.2007 року, із якого слідує, що потерпілий ОСОБА_9 із речей предявлених на впізнання впізнав ніж, яким йому погрожували (а.с.64);

- протоколом предявлення речей для впізнання від 23.11.2007 року, із якого слідує, що потерпілий ОСОБА_9 із речей предявлених на впізнання впізнав два мобільних телефони марки «Самсунг», які були викрадені у нього підсудним ОСОБА_6 (а.с.65).

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним себе в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України визнав частково, винним в скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.186, ст.304 КК України не визнав, суду пояснив, що 14.11.2007 року знаходячись в с.Водяно Лорино Єланецького району Миколаївської області він попросив ОСОБА_7 та ОСОБА_8 піти з ним купити цигарок, після чого вони втрьох пішли до магазину. Коли вийшли з магазину ОСОБА_7 і Йовжик повернулись додому, а він пішов в бік заправки, яка розташована поблизу с.Водяно Лорино. Підійшовши до заправки він побачив як поблизу заправки зупинився автомобіль «Богдан». Він вирішив відібрати у водія автомобіля гроші і підійшов до даного автомобіля. З нього вийшов водій і він взявши водія за одяг відтягнув його в бік та попросив щоб той віддав йому всі цінності. Водій автомобіля сам віддав йому гроші, два мобільні телефони і дозволив забрати цінні речі. Він однією рукою тримаючи водія за одяг на грудях, другою витягнув з автомобіля телевізор. Коли він клав до кишені мобільні телефони виявив в кишені ніж, витягнув його, але потерпілому не погрожував. Інших цінностей у потерпілого він не брав. Після цього відпустивши водія «Богдана» він пішов до автомобіля «КАМАЗ», який стояв неподалік. Підійшовши він постукав в кабіну і повідомив водія, що поряд з автомобілем стоїть акумулятор. Водій відчинив двері автомобіля і в цей час на автомобілі підїхали працівники ДАІ, які його затримали. Вважає, що його дії з ч.2 ст.187 КК України необхідно перекваліфікувати на ч.2 ст.186 КК України. В частині обвинувачення за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 та ст.304 КК України вважає, що його необхідно виправдати оскільки він не вчиняв замаху на відкрите викрадення чужого майна, а також не втягував у злочинну діяльність неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Підсудний ОСОБА_8 винним себе в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України не визнав, суду пояснив, що 14.11.2009 року близько 23.00 години він разом зі своїм братом ОСОБА_7 пішов разом з вітчимом ОСОБА_6 до магазину в с.Водяно Лорино Єланецького району Миколаївської області. Купивши цигарки, він з братом пішов додому, а ОСОБА_6 нічого не сказавши пішов в бік заправки. Повернувшись додому, він з братом через деякий час вирушили на пошуки вітчима, оскільки хвилювалися за нього, так як останній перебував в стані алкогольного спяніння. Знайшли його поблизу заправки, в той час, коли він розмовляв з водієм автомобіля «КАМАЗ». В той момент коли вони підійшли до ОСОБА_6, підїхав легковий автомобіль з якого вибігли працівники ДАІ. Вони з братом злякались і повтікали.

Із досліджених в судовому засіданні показань підсудного ОСОБА_8 даних ним під час досудового слідства під час допиту як підозрюваного та обвинуваченого (а.с.139 140, 165 166) слідує, що 14.11.2007 року він разом з братом знаходились вдома в с.Водяно-Лорино Єланецького району Миколаївської області. Близько 23.00 години його вітчим ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, наказав йому та його брату ОСОБА_7 піти з ним. Вийшовши з будинку він повідомив, що збирається напасти на водія автомобіля «Камаз», що зупинився біля автозаправки в с.Водяно Лорино. Вітчим наказав йому з братом іти разом з ним, щоб допомагати йому. Після цього вітчим дістав з кармана жіночу хустку червоного кольору, розірвав її на три частини і повязав йому з братом на шию, пояснивши, що він нападе на водія, побє його і коли той впаде, вони повинні його тримати, а він забере гроші і цінні речі у водія з кабіни. Коли підійшли до автомобіля, то ОСОБА_6 зняв з автомобіля акумулятор і поставив його біля машини. В цей час неподалік зупинився інший автомобіль, з якого вийшов водій. Вітчим, залишивши акумулятор пішов до автомобіля, який зупинився. Підійшовши до водія він почав його бити і коли той упав він наказав їм його держати. Він з братом підбігли до потерпілого і держали його за руки з обох сторін, при цьому ОСОБА_6 витягнув з кишені розкладний ніж і приставив його до горла останньому, на що водій авто погодився віддати всі цінні речі, а також віддав гроші, частину з них ОСОБА_6 повернув потерпілому, а частину забрав собі. Потім вітчим заліз до кабіни звідки забрав два мобільні телефони, автомобільний телевізор, після чого наказав їм відпустити водія. Водій автомобіля відразу поїхав. ОСОБА_6 віддав йому телевізор і він положив його на траву. Потім вітчим пішов назад до автомобіля Камаз. Вони знаходились неподалік від нього. ОСОБА_6 постукав в кабіну до водія і сказав йому вийти з авто, так як у нього знятий акумулятор. Тільки водій вийшов, як відразу підїхав легковий автомобіль, з якого вийшли працівники міліції, коли вони їх побачили то почали швидко тікати в різні сторони.

Підсудний ОСОБА_7 винним себе в скоєнні даного злочину не визнав, в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні поясненням підсудного ОСОБА_8, які дані ним в ході судового слідства.

Проаналізувавши приведені вищевказані докази, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_6 в скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 187, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186, ст.304 КК України підтверджена в ході судового слідства. Його заперечення щодо погрози ножем потерпілому ОСОБА_9 не узгоджуються з фактичними обставинами справи і спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також дослідженими під час судового слідства поясненнями потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 даними ними в ході досудового слідства, дослідженими в судовому засіданні показаннями підсудного ОСОБА_8, які він надав як підозрюваний і обвинувачений в ході досудового слідства. Твердження ОСОБА_6, що визнання ним своєї вини в ході досудового слідства було зумовлено тим, що до нього працівниками міліції було застосовано під час проведення слідства незаконні методи фізичного та психологічного впливу суд вважає безпідставними. Прокуратурою Єланецького району була перевірена дана заява і в ході перевірки вказані факти не підтвердились. Суд вважає, що показання надані підсудним ОСОБА_6 в ході судового слідства не відповідають дійсним обставинам справи і дані ним з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Суд також вважає, що вина підсудних ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.187 КК України також доведена в ході судового слідства. Їх заперечення щодо участі в розбійному нападі також не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 даними в ході досудового слідства, показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, а також показаннями самого підсудного ОСОБА_8 (а.с.139-140, 165-166) даних ним в ході досудового слідства. Показання дані підсудними ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в ході судового слідства суд оцінює критично і вважає, що вони дані з метою уникнення кримінальної відповідальності. Суд не може прийняти до уваги твердження вказаних підсудних, що зізнавальні показання в ході досудового слідства вони давали під впливом застосованих до них незаконних методів слідства, вважає ці твердження безпідставними, оскільки по результатам проведеної прокуратурою Єланецького району перевірки даної заяви вказані факти не підтвердились. Підтвердженням цього є і показання законного представника неповнолітніх ОСОБА_3 де вона зазначала, що була присутня при допитах ОСОБА_7 і ОСОБА_8 12.12.2007 року і стверджувала, що під час допиту ніякого тиску на її онуків працівники міліції не здійснювали.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_6 органами досудового слідства кваліфіковані правильно:

-за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, що зазнала нападу, з погрозою застосування такого насильства вчинений за попередньою змовою групою осіб;

-за ст.304 КК України, як втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Що стосується кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення кваліфікуючу ознаку «поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоровя особи, що зазнала нападу» оскільки предявлене обвинувачення в цій частині не підтверджено в ході судового слідства.

А тому суд вважає за необхідне кваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України як замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж) поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого.

Дії підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 органами досудового слідства кваліфіковано правильно за ч.2 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, що зазнала нападу, з погрозою застосування такого насильства вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Обираючи підсудним вид та розмір покарання, як пом'якшуючі покарання обставини для підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд враховує вчинення злочину в неповнолітньому віці, часткове відшкодування матеріальних збитків, те що позитивно характеризуються по місцю проживання, вперше притягуються до кримінальної відповідальності.

Обтяжуючих покарання підсудних ОСОБА_7, ОСОБА_8 обставин суд не вбачає.

Помякшуючих покарання підсудного ОСОБА_6 обставин суд не вбачає.

Обтяжуючою покарання підсудного ОСОБА_6 обставиною суд рахує вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Визначаючи вид та розмір покарання підсудному ОСОБА_6 суд приймає до уваги, що він раніше засуджувався до позбавлення волі, відбувши покарання, на шлях виправлення не став, на протязі значного періоду з часу звільнення з місць позбавлення волі не влаштувався на роботу і не виявив бажання влаштуватись працювати, оскільки на момент вчинення злочину не перебував на обліку в центрі зайнятості. Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_6 раніше 25.12.2003 року засуджений Галицьким районним судом м.Львова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. 29.09.2006р. на підставі постанови Сиховського районного суду м.Львова ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 22 дні.

Враховуючи особи підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, відношення підсудних до скоєного, а також вищевикладені пом'якшуючі обставини із яких скоєння злочину в неповнолітньому віці та часткове відшкодування матеріальних збитків суд вважає такими, що пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також з урахуванням особи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд вважає можливим при призначені покарання застосувати ст. 69 КК України і призначити вказаним підсудним основне покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.

По даній справі потерпілим ОСОБА_9 заявлено цивільний позов про стягнення з підсудних 10170 грн., із них в відшкодування завданих йому крадіжкою матеріальних збитків 5170 грн., в відшкодування моральної шкоди 5000 грн. Під час розгляду справи встановлено, що підсудні перерахували на рахунок потерпілого ОСОБА_9 5 тисяч гривен в рахунок відшкодування матеріальних збитків, а тому вимоги про відшкодування матеріальних збитків підлягають частковому задоволенню в сумі 170 грн. Підсудні заявлені позовні вимоги визнали частково. Що стосується вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що в цій частині позов необхідно залишити без розгляду. Відповідно до положень Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Потерпілий заявивши вимоги про відшкодування моральної шкоди не надав доказів в обґрунтування заявлених вимог, а також потерпілий не зазначив в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 323-324 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_6 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187, ч.2 ст.15, ч.2 ст.186, ст.304 КК України і призначити йому покарання

-за ч. 2 ст. 187 КК України в вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;

-за ч.2 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України в вигляді позбавлення волі на 4 роки;

-за ст.304 КК України в вигляді позбавлення волі на 3 роки

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання в вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією належного йому майна.

Згідно ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання до даного покарання невідбутої частини покарання за вироком Галицького районного суду м.Львова від 25.12.2003 року остаточно призначити ОСОБА_6 покарання в вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 1 (один) місяць з конфіскацією належного йому майна.

ОСОБА_7 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України в вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією належного йому майна.

ОСОБА_8 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України в вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з конфіскацією належного йому майна.

Позов ОСОБА_9 про стягнення матеріальних збитків в сумі 10170 грн. задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 170 (сто сімдесят) грн. матеріальних збитків.

Позов ОСОБА_9 в частині стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області МФО 826013, ЗКПО 25574110, р/р 35229001000016 судові витрати по справі в сумі 329 (триста двадцять девять) грн. 54 коп.

Речові докази по справі:

-мобільний телефон «СамсунгД520», «Самсунг-Д820», автомобільний зарядний пристрій, ізоляційна стрічка, які передані на зберігання ОСОБА_9, жителю АДРЕСА_1 передати в повне його розпорядження.

-наручний годинник «Орієнт», складний ніж, два відривки жіночої хустки, які знаходяться на зберігання в кімнаті речових доказів Єланецького РВ УМВС України знищити.

Міру запобіжного заходу по відношенню до підсудного ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишити попередню тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати починаючи з 20.11.2007 року тобто з моменту його затримання.

Міру запобіжного заходу по відношенню до підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду через районний суд протягом 15 діб з дня його проголошення.

Суддя: Н.В.Чернякова