Постановление суда № 59366092, 01.08.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 2020/2-941/11 Головуючий 1 інстанції: Зяброва О.Г.

Провадження: № 22ц/790/2819/16

Категорія: договірні Суддя-доповідач: Гуцал Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Трішкової І.Ю., Котелевець А.В.,

за участю секретаря - Сотнікової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 24 березня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

У січні 2011 року Публічне акціонерне товариство (далі ПАТ) «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулось до суду з зазначеним позовом. Просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у розмірі 934908,73 гривень.

Позивач посилався на те, що 02 серпня 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 336 за умовами якого банк надав останній грошові кошти у сумі 100000 доларів США зі строком користування до 02 серпня 2017 року, а ОСОБА_6 взяла на себе зобов'язання щомісячно, відповідно до Графіку вносити платежі на погашення кредиту, процентів та інших обумовлених договором платежів. Крім того, сторони договору погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов'язань остання повинна сплатити банку неустойку.

На забезпечення кредитних зобов'язань ОСОБА_2 між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед кредитором за зобов'язаннями позичальника ОСОБА_2.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 договірних зобов'язань станом на 13 вересня 2010 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 934908,73 гривень.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 24 березня 2011 року позов задоволено.

Ухвалою того ж суду від 10 лютого 2016 року заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду першої інстанції не оскаржили.

Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу (а.с.217-219).

До суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з'явилась, від її представника ОСОБА_3 надійшла письмова заява про розгляд справи у відсутність його та ОСОБА_2. Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього до суду не надходило. Представник позивача апеляційну скаргу не визнала.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору №336 від 02 серпня 2007 року, укладеного між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2, останній було надано кредитні кошти в сумі 100000 доларів США строком до 02 серпня 2017 року зі сплатою 13 процентів річних (п.1.4) (а.с.7-15).

За умовами договору (п.2.5.1) позичальник взяла на себе зобов'язання щомісячно повертати проценти та частину кредитної заборгованості, інші виплати, передбачені Графіком погашення заборгованості.

Сторони договору також погодили (п.4.3), що у разі несвоєчасного повного чи часткового повернення кредитних коштів, чи несвоєчасної сплата процентів, чи плати за обслуговування кредиту, позичальник сплачує штраф у розмірі 20 процентів від суми неповернутого кредиту, та/або несплачених процентів, несплаченої плати за обслуговування кредиту, але не менше еквівалента 50 гривень.

Додатковою угодою від 21 липня 2008 року до кредитного договору №336, укладеною між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 сторони домовилися про нову редакцію пункту 1.4 кредитного договору №336 від 02 серпня 2007 року та встановили плату за користування кредитними коштами у розмірі 15 процентів річних.

17 листопада 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до кредитного договору №336, якою сторони домовилися про іншу редакцію пункт 1.4 кредитного договору №336 від 02 серпня 2007 року та встановили плату за користування кредитними коштами у розмірі 16,5 процентів річних.

Пунктом 2.7 кредитного договору передбачено право банку на дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та інших, передбачених договором платежів у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником договірних зобов'язань.

У забезпечення виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_5 02 серпня 2011 року був укладений договір поруки. За умовами цього договору поручитель несе солідарну відповідальність перед банком нарівні з позичальником за кредитним договором. У відповідності до п.3.1. договору поруки, у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, що забезпечені порукою, поручитель і боржник відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Пунктом 3.4 цього договору сторони домовилися, що поручитель погоджується з тим, що при внесенні будь-яких змін у кредитний договір в тому числі, якщо такі зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя або відбулась новація зобов'язання, такі зміни розповсюджуються на цей договір поруки і на поручителя і не є підставою для припинення поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником договірних зобов'язань утворилась заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 27 вересня 2010 року склав 934908,73 гривень (еквівалент курсу НБУ долара США по відношенню до гривні 7,8932), з яких:

- 87467,16 доларів США заборгованість за кредитом, що складається з простроченої заборгованості - 18325,16 доларів США та строкової заборгованості - 69142 доларів США;

- 25696,84 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 38203,75 гривень - штраф за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування кредитом в розмірі 20 процентів від суми заборгованості;

- 3478,90 гривень - заборгованість по сплаті щомісячних комісій.

У січні 2011 року банк на адресу позичальника та поручителя направив досудову вимогу про погашення заборгованості, яка залишилась без реагування.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Установивши, що ОСОБА_2 не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором, суд першої інстанції. Дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог банку про стягнення заборгованості за цим договором в солідарному порядку з відповідачів, як з боржника та поручителя.

Висновки суду ґрунтуються на зібраних у справі доказах та відповідають нормам матеріального права.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що матеріали справи не місять належного розрахунку заборгованості за кредитним договором не можна визнати обґрунтованими.

Як свідчать матеріали справи позивачем було надано суду розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 13 вересня 2010 року із зазначенням складових цієї заборгованості, зокрема, простроченої та строкової заборгованості, заборгованості за процентами (із зазначенням суми нарахованих процентів, але не сплачених позичальником), заборгованості по сплаті щомісячної комісії, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту (а.с.6).

Наявні у матеріалах справи і дані про процентну ставку за якою нараховувалась заборгованість за період 2009-2010 років - така становила 16,5 процентів відповідно до додаткової угоди від 17 листопада 2008 року, і саме такий розмір процентів зазначений у розрахунку заборгованості ( а.с.6,17).

Власного розрахунку заборгованості ОСОБА_2 суду не надала, не зазначила у чому саме на її переконання полягає неправильність наданого позивачем розрахунку, процесуальним правом на заявлення клопотання про призначення експертизи з цього питання - не скористалась.

Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не несуть солідарної відповідальності і, що позовні вимоги до ОСОБА_5 повинні розглядатися окремо від позовних вимог до ОСОБА_2.

Так, відповідно до умов договору поруки (п.1.1, п.1.2) поручитель ОСОБА_5 солідарно відповідає перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором №336 від 02 серпня 2007 року та додаткових договорів до нього; вказані зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких умов крім передбачених договором поруки не потребують.

Посилання в апеляційній скарзі на ч.3 ст.554 ЦК України є помилковим оскільки в даному випадку йдеться про солідарне стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя, а не про солідарне стягнення заборгованості з поручителів.

Слід зазначити і те, що ОСОБА_5 рішення суду не оскаржує.

Оскільки оскаржуваним рішенням суд вірно стягнув судові витрати з кожного із відповідачів в рівних частках, а не в солідарному порядку, доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем заявлено про солідарне стягнення судових витрат жодним чином не впливають на законність судового рішення.

Доводи апеляційної скарги стосовно допущених судом порушень норм процесуального права, які обмежили права відповідача на участь у розгляді справи в суді першої інстанції не є підставою для зміни чи скасування судового рішення відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України.

Відповідач мала можливість поновити своє право на подання доказів та заявлення клопотань в суді апеляційної інстанції, проте таким правом не скористався, жодного разу за викликом суду не з'явилась.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 24 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді