Постановление суда № 59348320, 27.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 р.Справа № 816/195/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Степанушко О.С., відповідача - Голинського О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2016р. по справі № 816/195/16

за позовом Державної служби геології та надр України

до Компанії "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", від імені якої діє Представництво "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед" третя особа Український державний геологорозвідувальний інститут

про зобов'язання здійснити сплату збору в сумі 949000,00 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Державна служба геології та надр України (далі по тексту - позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Компанії "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", від імені якої діє Представництво "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед" (далі по тексту - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Український державний геологорозвідувальний інститут, в якому просить суд зобов'язати Компанію "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", від імені якої діє Представництво "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", здійснити сплату збору до Державного бюджету України за спеціальний дозвіл у сумі 949 000,00 грн. за користування надрами у зв'язку з переоцінкою запасів вуглеводнів (газу природного вільного супутні: конденсат, етан, пропан, бутани) Свиридівського газоконденсатного родовища, згідно з протоколом ДКЗ України №2456 від 14 листопада 2011 року, відповідно до методики, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року №1374.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 провадження у справі № 816/195/16 за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до Компанії "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", від імені якої діє Представництво "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Український державний геологорозвідувальний інститут про зобов'язання здійснити сплату збору в сумі 949000,00 грн. закрито, роз'яснено позивачу право на звернення до господарського суду в порядку господарського судочинства.

У задоволенні заяви Компанії "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", від імені якої діє Представництво "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед", про відшкодування судових витрат відмовлено.

Роз'яснено позивачеві, що повторне звернення до адміністративного суду з цією самою позовною заявою не допускається.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2016 по справі №816/195/16 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Державна служба геології та надр України звернулась до адміністративного суду з публічно-правовим спором, в рамках дозвільних правовідносин, які виникли у зв'язку з наданням відповідачу спеціального дозволу на користування надрами Свиридівського газоконденсатного родовища № 3334 від 01.07.2004 та відмовою відповідача здійснити сплату збору за вказаний дозвіл у зв'язку із збільшенням запасів корисних копалин, та відповідного до ст. ст. 50, 105 КАС України, ст.ст. 11, 34, 64 Кодексу України про надра, п.п. 1,13, 17 Постанови Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 «Про затвердження порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами», вважає, що в даному випадку відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Представник відповідача, з викладених підстав, просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Український державний георозвідувальний інститут надіслав клопотання, в якому просив суд розгляд справи провести без участі його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що третя особа по справі належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника третьої особи.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства через те, що заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають господарсько-правовий характер, та зазначив, що вимоги про відшкодування шкоди в адміністративному процесі можуть розглядатися лише в одному провадженні з вирішенням публічно-правового спору, за інших обставин відшкодування шкоди вирішується судами в порядку цивільного та господарського судочинства, а тому даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду.

Колегія суддів цілком погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України, адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

За змістом частини третьої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 3,4 статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 5 статті 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов суб'єкта повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Слід зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України "Про державну геологічну службу України", до складу державної геологічної служби України належать центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, державні підприємства, установи та організації, які входять до сфери його управління.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №391/2011, Державна служба ї та надр України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерство екології та природних ресурсів України і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до статті 64 Кодексу України про надра, спори з питань користування надрами розглядаються органом державного геологічного контролю, органом державного гірничого нагляду, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, місцевими радами або судом у порядку, встановленому законодавством України.

Колегія суддів зазначає, що предметом позову є вимога сплатити збір за збільшення запасів корисних копалин, у зв'язку з їх переоцінкою. Порушень законодавства щодо користування надрами у даному випадку не вбачається.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України визначає, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналізуючи вищезазначені положення, колегія суддів вважає, що даний спір за своєю суттю до вказаних у Кодексі адміністративного судочинства України не відноситься, а стосується сплати збору за збільшення запасів корисних копалин, у зв'язку із їх переоцінкою.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що за суб`єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно із вимогами пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, є правомірним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Так, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2016р. по справі № 816/195/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 01.08.2016 р.