Постановление суда № 59288651, 20.07.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8180/16-ц

Провадження №2/201/2136/2016р.

У Х В А Л А

ПРО ВІДМОВУ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПОЗОВУ

20 липня 2016р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Ткаченко Н.В., розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерко товариства «ОСОБА_1 Дніпро» про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» до ОСОБА_2 ( третя особа ТОВ «Деміс Канц») про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

01.06.2016р. в провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» до ОСОБА_2 ( третя особа ТОВ «Деміс Канц») про стягнення заборгованості.

Після встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 20.07.2016р. було відкрито провадження по справі.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подана заява про вжиття заходів забезпечення позову, в обґрунтування якої представник позивача ОСОБА_3 ( діє на підставі довіреності від 27.10.2015р.) посилалася на те, що внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору перед позивачем виникла заборгованість, яка складає 3350969грн. 46коп. та враховуючи те, що відповідач не вчиняє будь-яких дій направлених на погашення заборгованості, то є побоювання, що майно, яке є у відповідача може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю, що в подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разу задоволення позову. Просила накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, а саме, земельні ділянки, що розташовані за території Дніпропетровської області в Томаківському районі, с/рада Мирівська, с/рада Чумаківська, с/рада Новокиївська та на грошові кошти, що належать ОСОБА_2, у звязку з чим, просила витребувати з Державної фіскальної служби України інформацію про наявність рахунків в фінансових установах України, що належать відповідачу.

Ознайомившись із заявою представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю за можливе в її задоволенні відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, а п. 4 вказаної Постанови, передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до 5.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України № 74/5 від 15.12.1999р., арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Таким чином, враховуючи, що предметом розгляду даної цивільної справи є стягнення боргу, а не звернення стягнення на предмет іпотеки, то накладення арешту на нерухоме майно може привести к порушенню прав відповідача щодо користування та розпорядження належним йому на праві власності майном.

Крім того, позивачем не надано суду жодних документів станом на 2016р., які б підтверджували, що на сьогоднішній земельні ділянки належить на праві власності саме відповідачу, з надано інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є лише обтяжувачем вищевказаних земельних ділянок, а не власником, що в свою чергу може порушити права третіх осіб. Будь-яких заяв щодо виявлення майна, яке належить на праві власності відповідачу, від представника позивача також не надходило.

З огляду на вищевикладене та приймаючи до уваги, що заявником не надано доказів того, що земельні ділянки, на які позивач просить накласти арешт, належать на праві власності саме відповідачу ОСОБА_2, вважаю за можливе в задоволені заяви в частині накладення арешту на нерухоме майно земельні ділянки відмовити.

Щодо заяви про вжиття заходів забезпечення позову, в частині накладення арешту на грошові кошти, вважаю за можливе в цій частині також відмовити виходячи з наступного.

В своєму клопотанні про витребування інформації, представник позивача посилається на те, що він не має можливості самостійно отримати необхідні докази від ДФС України про наявність рахунків в банківських установах України, що належать ОСОБА_2, проте в порушення ст. 137 ЦПК України представник позивача не зазначає на підставі чого він вважає, що саме ДФС має необхідний обсяг інформації про номери рахунків відповідача та не надає доказів того, що позивач намагався самостійно отримати цю інформацію та йому відмовлено.

Крім того, відмовляючи в задоволені клопотання про накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти, прийнято до уваги те, що боржником за кредитним договором, на підставі якого з відповідача, як з поручителя, стягуються грошові кошти, є ТОВ «Деміс Канц» та згідно розділу 4 кредитного договору від 01.06.2013р. та розділу 2 договору про зміну кредитного договору від 23.12.2015р., виконання зобовязань за кредитним договором забезпечено нерухомим майном, майновими правами та грошовими коштами товариства, проте позивачем не надано документів, які свідчать про те, що вартості майна та грошових коштів, які є предметом забезпечення виконання кредитного договору, недостатньо для погашення заборгованості.

За таких обставин, вважаю за можливе в задоволені вимог заяви ПАТ «ОСОБА_1 Дніпро» про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» до ОСОБА_2 ( третя особа ТОВ «Деміс Канц») про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 5.6.1, 5.6.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції України № 74/5 від 15.12.1999р., ст.ст. 151, 152, 210, 293 ЦПК України, суд,

УХВАЛИЛА :

В задоволені заяви Публічного акціонерного т товариства «ОСОБА_1 Дніпро» про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» до ОСОБА_2 ( третя особа ТОВ «Деміс Канц») про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом пяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: Н.В.Ткаченко