№ 59191806, 18.07.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1284/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання Мураховська А.І.

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов'язання повторно розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмови, викладеної в листі-відповіді №П-601/0-630-16 від 29 лютого 2016 року у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення площею 4, 3945 га на території Кілійського району Одеської області; зобов'язання повторно розглянути питання щодо відведення гр. ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення площею 4, 3945 га на території Кілійського району Одеської області.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, виданого гр. ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства батьком позивача спільно із самим позивачем використовувалась земельна ділянка площею 4, 40 га за цільовим призначенням. Після смерті батька позивач з родиною продовжував використовувати вказану земельну ділянку. 20 січня 2016 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності. Однак, як вважає позивач, йому протиправно відмовлено у реалізації цього права. Відповідь про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих підстав, що право оренди на заявлену земельну ділянку може бути набуто на земельних торгах, позивач вважає протиправною, оскільки вважає, що вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбачений Земельним кодексом України та серед них не має підстави зазначеної відповідачем, а заявлена земельна ділянка призначена для ведення особистого селянського господарства, отже не підлягає продажу на земельних торгах.

З огляду на зазначене, посилаючись на те, що дії відповідача суперечать чинному законодавству та порушують право на безоплатну передачу йому земельної ділянки із земель державної власності, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення відповідно до яких зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області надана мотивована відповідь. Свою відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідач мотивує тим, що земельна ділянка, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області віднесена до переліку земельних ділянок державної власності, право оренди на які виставляється на земельні торги, з огляду на що позивачу було запропоновано придбати право на бажану земельну ділянку на земельних торгах. Отже, на переконання відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та факти.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 січня 2016 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для ведення особистого селянського господарства площею 4, 3945 га за рахунок земель державної власності на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) (а.с. 46).

На вказане звернення Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області позивачу надано відповідь та повідомлено про те, що відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України ОСОБА_5 від 08 жовтня 2014 року №37732/0/1-14 та наказу Держземагенства України від 15 жовтня 2014 року №328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014» Головним управлінням Держземагенства в Одеській області наказом від 18 вересня 2014 року №77 із змінами від 21 листопада 2014 року №112, затверджений перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, що вказана у заяві ОСОБА_3

Зіславшись на ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило гр. ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, запропонувавши придбати право на бажану земельну ділянку на земельних торгах (а.с. 10).

Позивач з отриманою відмовою не погоджується, вказуючи на те, що чинним земельним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, серед яких не має підстави зазначеної відповідачем, а заявлена земельна ділянка не має кадастрового номеру та призначена для ведення особистого селянського господарства, отже не підлягає продажу на земельних торгах.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями статті 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач користується земельною ділянкою, призначеною для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення площею 4, 3945 га на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Вказана земельна ділянка на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 22 лютого 1999 року ІІ-ОД №021779 була надана у постійне користування громадянину України ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 11).

Позивач - ОСОБА_3 доводиться сином ОСОБА_4.

Після смерті батька (свідоцтво про смерть від 01 червня 2010 року серія І-ЖД №226663) позивач продовжує користуватись земельною ділянкою площею 4, 40 га на території Дмитрівської сільської ради Кілійського району Одеської області.

Починаючи з 2015 року позивач намагається узаконити своє право користування вказаною земельною ділянкою. Так, на замовлення позивача виготовлено експлікацію земельної ділянки; отримано відомості з документації землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки гр. ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства від 19.03.2015 року №31-1515-0.11-990/2-15, видані відділом Держземагенства у Кілійському районі Одеської області (а.с. 19-21).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідсин), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15, реалізує Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-премєр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

У відповідності з пп. 31 п. 4 Положення про Держгеокадастр, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

На підставі положень ч. 2 ст. 123 ЗК України позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. До клопотання позивачем додано відомості з документації із землеустрою з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки від 19.03.2015 року №31-1515-0.11-990/2-15 (а.с. 21, 46).

Однак, рішенням Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладеним у листі-відповіді від 29 лютого 2016 року, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Підставою відмови стали положення частини 3 статті 136 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Разом із тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно положень ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (від 29.12.2015р.) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України визначені винятки з правил щодо продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах).

Так, за приписами абз. 15 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України (у редакції від 29.12.2015 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що кожна особа, має право, в разі виконання спеціальних вимог закону, отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства без проведення земельних торгів.

Аналогічної правової позиції додержується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19 травня 2016 року по справі №804/13706/14.

На підставі викладеного, суд вважає, що відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства на підставі того, що відведення земельної ділянки може здійснюватись лише на конкурентних засадах є безпідставною.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до Головного управління Держземагенства в Одеській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років для ведення особистого селянського господарства надано всі передбаченні ч. 2 ст. 123 ЗК України документи. При цьому, вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею забороняється.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, законодавчо закріплено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак, відповідачем у відповіді про відмову від 29 лютого 2016 року вказаних підстав не наведено, що свідчить про необґрунтованість прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Натомість відповідач при винесенні оскарженого рішення діяв з порушенням принципу обґрунтованості, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене в листі-відповіді №П-601/0-630-16 від 29 лютого 2016 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення площею 4, 3945 га на території Кілійського району Одеської області, з огляду на встановлені судом обставини справи підлягає скасуванню із зобовязанням відповідача повторно розглянути питання щодо надання гр. ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення на території Кілійського району Одеської області.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З наведених підстав, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6-8, 11, 69, 71, 72, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов'язання повторно розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене в листі-відповіді №П-601/0-630-16 від 29 лютого 2016 року про відмову у наданні гр. ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення площею 4, 3945 га на території Кілійського району Одеської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) повторно розглянути питання щодо надання гр. ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення на території Кілійського району Одеської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови складено та підписано судом 18 липня 2016 року.

Суддя О.В. Глуханчук

.