Решение № 59129708, 21.07.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/505/16-ц

2/465/1355/16

РІШЕННЯ

Іменем України

21 липня 2016 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого- судді Кузь В.Я.

при секретарі - Янковській С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відокремленого структурного підрозділу Товариства з обмеженою відповідальністю " Львівські автобусні заводи" про стягнення заборгованості із заробітної плати , компенсації за дні невикористаних відпусток і середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить , стягнути із відповідача заборгованість по заробітній платі , компенсацію за дні невикористаних відпусток і середній заробіток за час затримки розрахунку.

В судовому засіданні 10.05.2016 року позивач позовні вимоги уточнив, просить стягнути не виплачену йому заробітну плату за період з 01.10.2012 року по 20.05.2013 року в сумі 13725, 34 грн., середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненні за період з 20.05.2013 року по 16.05.2016 року у сумі 77390, 55 грн., невиплачену компенсацію за 52 дні невикористаних відпусток в сумі 5358,60 грн., компенсацію втрат за порушення строків виплати заробітної плати за період з 01.10.2012 року по 16.05.2016 року у сумі 14279,09 грн., а всього разом 110753,58 грн.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог покликається на те, що 01.04.2007 року його прийнято на посаду заступника головного технолога у Товариство з обмеженою відповідальність "Львівські автобусні заводи".

01.04.2011 року без його відома, переведено на відокремлений структурний підрозділ ТзОВ Львівські автобусні заводи.

20.05.2013 року його звільнено на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України.

Разом з тим, при звільнені остаточний розрахунок із ним не проведено у з"язку із відсутністю коштів.

Відповідно до поданих розрахунків та ст.ст. 116, 117, 232 КЗпП України просить уточнені позовні вимоги задоволити.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним в позовній заяві , просить позов задовольнити .

Представник відповідача у судовому засіданні позовних вимог не визнав, покликавшись на письмові заперечення відповідно до яких, вважає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження розрахунку заборгованості , документів, що підтверджують розмір посадового окладу, табелі відпрацьованих годин та наказів, на які покликається в своїй позовній заяві. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В чергове судове засідання представник відповідача не прибув, заяви про слухання справи у його відсутності суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача також не виконав вимог суду пред"явити документи, що стосується трудових відносин між сторонами.

Суд, у відповідності до вимог ст. 169 ЦПК України вирішує справу за його відсутності на підставі документів та доказів , що містяться у позовній заяві, проти чого не заперечив позивач.

Позивач заперечення відповідача спростував, покликавшись на те, що ним подано до суду усі документи на які він покликався у своїх розрахунках, а крім того обов"язком відповідача було надання доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача , дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Так, судом встановлено, що 01.04.2007 року позивача відповідно до наказу №15/кс прийнято на посаду заступника головного технолога відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи».

01.04.2011 року позивача переведено на відокремлений підрозділ ТОВ "Львівська автобусні заводи" на посаду заступника головного технолога відділу .

Відповідно до наказу №51/вк від 20.05.2013 року, його звільнено з посади заступника головного технолога відділу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» на підставі п.1 ст.36 КЗпПУ, за угодою сторін.

21.10.2013 року позивач звернувся до відповідача листом із проханням провести повний розрахунок по заробітній платі , та з проханням видати бухгалтерський розрахунок належної йому заробітної плати з урахуванням всіх робочих днів, днів простою та компенсації за невикористані відпустки, однак жодної відповіді не отримав (а.с.11).

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства , установи, організації провадиться в день звільнення.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього кодексу, організація повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу Пенсійного Фонду України від 13.01.2014 року, позивачу ОСОБА_2, який являється власником облікової картки №1988909638 за час його роботи на посаді заступника головного технолога відділу головного технолога Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» була нарахована заробітна плата у неповному обємі, а саме: жовтень 2012 року-1770,56 грн., листопад 2012 року 363,34 грн., грудень 2012 року 246,96 грн., січень 2013 року 388,68 грн., лютий 2013 року 161,44 грн., березень 2013 року 0 грн., квітень 2013 року 123, 40 грн., травень 2013 року 0 грн., а всього 16679,72 грн.

Відповідно до додатку № 1 до листа № 228/09 від 19.05.2009 року за підписом в.о. ТзОВ "ЛАЗ" на ім"я прокурора Сихівського району м. Львова, годинна робоча ставка працівника ОСОБА_1 становить 12,92 грн.

Відповідно до наказу - постанови генерального директора ТзОВ "ЛАЗи" № 128 від 16.12.2011 року , затверджено виробничий табель - календар роботи підприємства на 2012 рік.

Відтак, судом приймаються розрахунки позивача, що загальна сума заборгованості по невиплаченій заробітній платі за період з 01.10.2012 року по 20.05.2013 року становить 13725,34 грн.,оскільки такий розрахунок грунтується на об"єктивних даних та не спростовується відповідачем.

Статтею 233 КЗпП України, передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до приписів ч. 2 цієї статті, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом, органом (а в разі відсутності таких органів-представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Отже, чинним законодавством України передбачено обовязок роботодавця виплачувати заробітну плату у визначені строки. Проте, відповідач таких виплат не здійснював, в судове засідання не зявився, суми заборгованості не спростував. Відтак, суд приходить до переконання , що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі - 13725, 34 грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи даний спір , суд виходить з вимог ч.2 ст.47 КЗпП України , якою передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач і наданий час, тобто на час судового розгляду справи, не провів остаточного розрахунку з позивачем, а тому , суд виходить з уточнених позовних вимог позивача та вважає такі належними.

Суд бере до уваги те, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі -Порядок).

У відповідності з п.2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому, згідно з п.5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п.8 цього Порядку, визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством -календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

Правилами ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми можуть бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Оскільки, розрахунок з позивачем не проведено, стягненню підлягає середньомісячний заробіток за період з 20.05.2013 року по 16.05.2016 року в сумі 77390,55 грн. , з розрахунку 103,05 грн. (середньоденний заробіток) х 751 робочі дні = 77390, 55 грн.

Працівник має право на щорічну відпустку, термін якої, встановлюється законодавством України.

Відповідно до вимог статтей 74, 83 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на цей період місця роботи (посади) і заробітної плати. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Якщо працівник, з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст. 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Не виключається можливість такого ж вирішення цього питання і при частковій компенсації невикористаної відпустки працівникові, який продовжує роботу. При цьому, слід мати на увазі, що тривалість визначеної в робочих днях щорічної відпустки (основної й додаткової), яка не була використана працівником за попередні роки, зберігається такою, якою вона була до набрання чинності Законом Про відпустки (до 1 січня 1997 р.). Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Так, відповідно до наказу № 51-вк про звільнення ОСОБА_2 з роботи, йому нараховано 52 дні невикористаних відпусток.

Відтак, з урахуванням уже встановленої судом середньоденної заробітної плати в розмірі 103,50 грн. х 52 календарні дні, стягненню із відповідача підлягає сума в розмірі 5258,60 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України " Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв"язку із порушенням строків їх виплати", передбачена компенсація за затримку виплати заробітної плати у разі затримки працедавцем виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців.

Розрахунок суми компенсації проводиться за формулою, затвердженою п.4 Порядку проведення коспенсації громадянам частини грошових доходів у зв"язку із порушенням термінів їх виплати": сума компенсації = (дохід не виплачений за період х приріст індексу інфляції у відсотках за період невиплати) : 100.

Сума компенсації втрат за затримку виплати доходів ОСОБА_1 за період з 01.10.2012 року по 16.05.2016 року становить 14279,09 грн ., згідно із розрахунків здійснених позивачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи позивача ґрунтуються на матеріалах справи і відповідачем не спростовані, хоч суд і забезпечив таке право останнього, у тому числі покладенням обов"язків представити суду докази протилежного, який сторона не виконала.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов"язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов"язки.

Відповідно до ст. 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку , але не більше двох місяців з дня відкриття провадження.

Відповідно до ст.с.10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач довів свої вимоги щодо відновлення порушених прав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Судові витрати підлягають стягненню із відповідача відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України ст.ст. 3, 8, 10, 57-61, 88, 169, 208-210, 212- 215 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В:

Уточнені позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ТзОВ « Львівські автобусні заводи» ( ідентифікаційний код юридичної особи 33894928, поштова адреса: 03124, м. Київ, бульвар Івана Лепса, буд. № 6) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1) заборгованість недорахованої та невиплаченої заробітної плати за період з жовтня 2012 року по травень 2013 року в сумі 13725 ( тринадцять тисяч сімсот двадцять пять) грн.34 коп.,

Стягнути з ТзОВ « Львівські автобусні заводи» ( ідентифікаційний код юридичної особи 33894928, поштова адреса : 03124, м. Київ, бульвар Івана Лепса, буд. № 6) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1) середньомісячний заробіток за час затримки з 21 травня 2013 року по час звернення до суду в сумі 77390 ( сімдесят сім тисяч триста девяносто) грн. 55 коп.; 5358 (пять тисяч триста пятдесят вісім) грн. 06 коп. - компенсації за 52 (пятдесят два) дні невикористаної відпустки та 14729 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят девять) грн. 09 коп. - компенсації втрати за затримку виплати доходів, а всього стягнути суму в розмірі 110753 (сто десять тисяч сімсот пятдесят три) грн. 58 коп.

Стягнути з ТзОВ « Львівські автобусні заводи» ( ідентифікаційний код юридичної особи 33894928, поштова адреса: 03124, м. Київ, бульвар Івана Лепса, буд. № 6) на користь держави судовий збір у розмірі 1107 ( одна тисяча сто сім) грн. 59 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з часу його проголошення до апеляційного суду Львівської області через суд, що ухвалив рішення.

Суддя В. Кузь