№ 59104521, 20.07.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 р. № 820/3084/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5" про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати державне підприємство "Завод імені ОСОБА_5" надати відповідь на запит позивача про отримання публічної інформації від 26.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5" з запитом про надання публічної інформації, однак відповідач по суті на запит про надання публічної інформації не відповів. Таким чином, керівництво державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5" грубо порушує право позивача на доступ до публічної інформації, передбачений та охоронюваний чинним законодавством України.

Відповідач, державне підприємство "Завод імені ОСОБА_5", проти позову заперечував, надав до суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що не є розпорядником інформації в розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому правомірно не надав відповідь по суті запиту позивачу.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували та просили у його задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 26.04.2016 ОСОБА_4 звернувся до державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5" із запитом на отримання публічної інформації, відповідно до якого просив надати наступну інформацію:

- Чи було складено посадовими особами державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5" такий документ, як акт від 02.09.2014? Чи існує такий документ? Наявність такого документу просив підтвердити, надати можливість із ним ознайомитись або надати його копію.

- Чи вказано у змісті цього документа імя ОСОБА_4, якщо так, то у якому контексті?

- Яка наступна доля цього документа та які в подальшому вчинялись дії, у звязку із цим документом? Яке рішення по ньому прийнято?

- Які наслідки наступають для ОСОБА_4 у звязку із висновками цього акту та прийнятому по ньому рішенню?

Вказаний запит отриманий відповідачем 27.04.2016, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням (а.с. 9).

Із матеріалів справи вбачається, що листом №2132/16 від 10.05.2016 державним підприємством "Завод імені ОСОБА_5" надано відповідь позивачу за запит від 26.04.2016, відповідно до якої ОСОБА_4 повідомлено про те, що відповідач не є розпорядником публічної інформації у розумінні Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Також, судом встановлено, що 19.07.2016 державним підприємством "Завод імені ОСОБА_5" направлено на адресу позивача лист №3226/16 в доповнення на лист №2132/16 від 10.05.2016, відповідно до якого ОСОБА_4 повідомлено про те, що у підприємства відсутня можливість ідентифікувати вказаний у запиті акт від 02.04.2014, а як наслідок відсутня можливість надати інформацію, що запитувалась у запиті.

Таким чином, фактично відповіді на поставлені питання у запиті від 26.04.2016 ОСОБА_4 надані не були.

Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо не надання відповіді на запит позивача, а також юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені відповідачем в основу оскаржуваної бездіяльності, суд дійшов наступного висновку.

Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України, Законами України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації" та відповідними спеціальними нормативно - правовими актами.

Закон України "Про інформацію" встановлює, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

За визначенням ст. 1 вищевказаного Закону України, інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Суд зазначає, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація визначається як відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з викладеного вище, публічна інформація розглядається у двох аспектах: відомості - отримані або створені у процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; відомості, які знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Приписами ч.5 ст. 6 вищевказаного Закону передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Згідно до ч. 1, 2 ст. 29 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-XII, інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, ОСОБА_4 є колишнім директором державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5", таким чином, інформація щодо вказаної особи може стати предметом суспільного інтересу, а тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач є розпорядником інформації в розумінні положень ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до положень ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, з вищевказаної норми випливає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації або вмотивовану відмову у наданні запитуваної інформації.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію врегульована ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Так, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Частиною 5 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" регламентовано, що відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.

З аналізу вищевказаних положень ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", судом вбачається, що законодавець зобов'язує розпорядника інформації, в разі не володіння запитуваною інформацією, в разі якщо запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом, в разі не дотримання вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону, відмовити запитувачу в наданні інформації в письмовій формі у задоволенні його запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації", рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Враховуючи, що відповідачем не надано відповіді по суті поставлених у запиті питань, а надано відповіді, відповідно до яких відповідач зазначив, що підприємство не є розпорядником публічної інформації та не має можливості надати відповідь на запитувану інформацію, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено приписи Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України "Про доступ до публічної інформації".

За правилами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд доходить висновку, що для повного відновлення порушених прав позивача на отримання відповіді на запит про надання публічної інформації, слід зобов'язати державне підприємство "Завод імені ОСОБА_5" надати відповідь на поставлені у запиті ОСОБА_4 про отримання публічної інформації від 26.04.2016 питання.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_4 до державного підприємства "Завод імені ОСОБА_5" про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати державне підприємство "Завод імені ОСОБА_5" надати відповідь на запит ОСОБА_4 про отримання публічної інформації від 26.04.2016, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 21 липня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников