Постановление суда № 59100049, 20.07.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 226/890/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1453/2016

Головуючий в 1-й інстанції: Коваленко Т.О.

Доповідач: Тимченко О.О.

Категорія 32

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Тимченко О.О.,

суддів: Кішкіної І.В., Біляєвої О.М.,

за участю секретаря: Чуряєва В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 23 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди у звязку із трудовим каліцтвом, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 23 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодуванні моральної шкоди 25 000 гривень та судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилось ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» та подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування та ухвалення нового, про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що за час роботи позивача на підприємстві не зафіксовано випадків порушення технологічних регламентів виробничого процесу, порушень техніки безпеки гігієни праці з боку адміністрації підприємства. При проведені медичного огляду відповідач не попередив медиків про стан свого здоровя, чим не дав можливості підприємству своєчасно попередити розвиток професійного захворювання та перевести його на іншу роботу. Позивачем не надано суду доказів того, що діями підприємства йому завдано моральні страждання.

Позивач та його представник в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що свідчать телефонограми №3360, 3361 від 08.07.2016 ( а.с. 86-87).

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить телефонограма №3359 від 08.07.2016 року ( а.с. 85).

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін, оскільки відповідно до вимог ст.305 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 тривалий час працював на підземних умовах з повним робочим днем в шахті у відповідача, тобто перебував у трудових відносинах. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, що утворилось у звязку з недосконалістю технологічних процесів проходження гірничих вироблень, тривалої роботи в умовах дії шкідливих факторів виробництва. Висновком МСЕК від 25.03.2016 року позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності 45 % та встановлена третя група інвалідності до 01квітня 2018 року. Ушкодженням здоровя позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.

Такий висновок суду є вірним та ґрунтується на вимогах матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 29 лютого 2000 року до 22 вересня 2015 року включно працював на підприємстві відповідача у якості: гірничого робітника очисного забою 4 та 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті, після чого був звільнений за статтею 38 Кодексу законів про працю за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію, що підтверджується його трудовою книжкою (а.с. 8-9).

У період з 16 листопада до 25 листопада 2015 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у лікувально-діагностичному відділенні Димитровської міської центральної лікарні з приводу скарги на біль паперекового відділу хребта с іррадацією в S ногу, які посилюються при русі, оніміння по зовнішній поверхні S стегна і гомілки. У період з 26 листопада по 17 грудня 2015 року перебував на стаціонарному лікуванні у клініки професійних захворювань Державної установи інституту медицини праці Національної академії медичних наук із діагнозом: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким 2 ступенем зниження слуху за класифікацією Остапкович і Пономарьової, хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч у стадії неповної ремісії з помірним больовим синдромом і статико-динамічними порушеннями, захворювання професійні. До цього неодноразово звертався до лікарів невролога, лор-лікаря, лікувався амбулаторно (а.с. 10-25).

25 грудня 2015 року комісією Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» було прийнято акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, яким встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання у звязку з тривалим часом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом несприятливих виробничих факторів, параметри яких перевищували допустимі величини (а.с. 26-28). 3 лютого 2016 року вперше, на два роки, ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у звязку з трудовим каліцтвом та 45% втрати професійної працездатності, що підтверджується довідками МСЕК. Позивачу протипоказана важка фізична праця, підземна праця, тривале перебування на ногах, без роботи в умовах впливу шуму. Рекомендований нагляд і лікування невролога, медикаментозне лікування (а.с. 33-34).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача встановлена розслідування хронічним професійним захворюванням.

Ці обставини відповідачем не спростовані.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих звязків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного звязку між попередніми умовами.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Однак, із Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV виключена ч.3 ст.34 відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V.

Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин, в звязку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.

Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.

При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

На підставі вказаної норми матеріального права і відповідно до встановлених обставин справи, суд дійшов правильного висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивача заподіяну моральну шкоди

Визначений судом розмір моральної шкоди 25 000 гривень відповідає тяжкості ушкодження здоровя позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у звязку з втратою професійної працездатності, перебування останнього на лікуванні у звязку з професійним захворюванням, наслідки цього захворювання, погіршення стану здоровя позивача, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоровя завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, та виходячи з засад розумності та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений висновком МСЕК, безпідставні і не ґрунтуються на законі, який не передбачає обовязковість висновків МСЕК в даному випадку. Сам факт ушкодження здоровя свідчить про заподіяння моральної шкоди.

Довід апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано доказів спричинення йому моральної шкоди спростовується наданими позивачем медичними документами щодо важкості отриманої ним травми під час виконання ним трудових обовязків та тривалий період реабілітації, які були предметом розгляду судом першої інстанції і яким суд дав вірну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.308 ЦПК України та розяснень що містяться у п. 18 постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12, що законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань, а тому апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» відхилити.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її проголошення, може бути оскаржена в касаційного порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяті днів з дня набрання чинності.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.М. Біляєва

ОСОБА_2