Решение № 5895821, 19.06.2009, Шевченківський районний суд м. Львова

СПРАВА №2-1134\2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2009 року

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Білінської Г.Б.

при секретарі КовальЯ.І.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД «ТЕМПО» до ОСОБА_2, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за участю третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщень та скасування реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В :

ТЗОВ ЛТД «ТЕМПО» звернулось в суд з позовом, у якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщень , розташованих по вул. Брюховицькій 35 у м.Львові, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 29.12.2003 р. , та скасувати реєстрацію прав власності на спірне майно .

П озовні вимоги обгрунтовує тим, що в листопаді 2008 року новопризначений директор ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» дізнався, що 29 грудня 2003 року між ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» ,який виступав продавцем, та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу приміщень, згідно якого продавець продав, а покупець купив нежитлові будівлі, позначені у технічному плані літерами «Е-2» площею 696,3 кв.м., «Е2-1» площею 18,6 кв.м., «Ж-1» площею 10,9 кв.м., «Ж’-1», що розташовані по вул. Брюховицькій, 35 м. Львові. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 29 грудня 2003 року. Позивач покликається на те, що будь-які рішення щодо продажу майна ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО», в тому числі, об’єктів нерухомого майна, можуть приймати виключно Збори учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО», а директор чи інша особа вправі підписувати від імені позивача відповідні договори купівлі-продажу майна тільки на підставі рішень Зборів учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО». Однак ,у даному випадку Зборами учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» не приймалося жодних рішень щодо продажу належних позивачу об’єктів нерухомого майна, розташованих по вул. Брюховицькій, 35 у м. Львові, та не надавалися повноваження ні директору ОСОБА_2, ні іншим особам на підписання від імені позивача спірного договору купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року. Позивач стверджує, що відповідач не провів належним чином розрахунок за придбане згідно спірного договору нерухоме майно. Крім того, позивач вказує, що укладення спірного договору купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року фактично призвело до припинення господарської діяльності позивача та неможливості отримання ним прибутку, що суперечить його інтересам. На підставі ст.ст. 48, 50 ЦК УРСР, який діяв на дату укладення спірного договору купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року, позивач просить визнати його недійсним,а також поновити строк позовної давності для подання позовної заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщень від 29.12.2003 року, оскільки новообраний директор ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» ОСОБА_6 дізнався про укладення вказаного договору лише з моменту одержання листа від ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №10617 від 02.12.2008 року, який отримали засновники позивача у відповідь на адвокатський запит №21/11-08/2 від 21 листопада 2008 року.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» позовні вимоги підтримали,дали пояснення, аналогічні змісту позову.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги заперечив та пояснив, що , будучи директором та учасником ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО», неодноразово надавав позивачу фінансову допомогу. У зв’язку з тим, що ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» не мало можливості повернути йому заборгованості коштами, він ,як директор, прийняв рішення про придбання в ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» об’єктів нерухомого майна по вул. Брюховицькій, 35 у м. Львові та зарахування їх вартості в рахунок погашення наданої фінансової допомоги. Відповідач ініціював продаж вказаних об’єктів йому ж самому. З цією метою він видав довіреність на заступника директора ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» ОСОБА_4, який і підписав спірний договір від імені ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО». ОСОБА_2 ствердив, що нотаріус перевірив повноваження та дієздатність осіб, які підписали спірний договір купівлі-продажу від 29.12.2003 року. ОСОБА_2 вважає, що згідно Статуту ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» він як директор вправі був одноособово приймати рішення про продаж майна, в тому числі, нерухомого, яке належало позивачу. Разом з тим відповідач ствердив, що усно повідомляв інших учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» про продаж йому об’єктів нерухомого майна по вул. Брюховицькій, 35 у м. Львові, які належали позивачу. Відповідач стверджує, що укладення спірного договору купівлі-продажу від 29.12.2003 року повністю відповідає документам Товариства, було викликано виробничою та господарською необхідністю. Вважає, що до компетенції загальних зборів учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» не входить питання прийняття рішень щодо продажу приміщень. На думку відповідача оспорюваний договір відповідав меті діяльності ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО». Крім того, відповідач вважає, що даний спір підлягає розгляду господарським судом, оскільки позивач вважає, що спірний договір купівлі-продажу від 29.12.2003 року порушив права учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО», які в сукупності володіють 70% статутного фонду Товариства та просить відмовити у задоволенні позову.

Представник ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»у судове засідання не з”явився, направив суду листа,у якому просить справу розглядати без його участі.

Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_3 позовні вимоги заперечив та пояснив, що під час укладення оспорюваного договору перевірив правоздатніть та дієздатність учасників договору, їх повноваження ,а тому підстав для визнання договору недійсним не вбачає.

Третя особа ОСОБА_4 позовні вимоги заперечив та пояснив, що на момент укладення договору виконував обов”язки заступника директора, директором ОСОБА_5 був ОСОБА_2 Директор його поставив до відома про необхідність укладення спірного договору . Інших учасників Товариства він про укладення договору не повідомляв. Вважав, що директор діє в інтересах Товариства, тому у зміст договору не вникав, всі документи готував ОСОБА_7

З”ясувавши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Позивач ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» є юридичною особою, яка здійснює свою діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого 13 грудня 1994 року та Установчого договору, укладеного 04 грудня 1994 року між Туліка \Голяк\ О.С., ОСОБА_8 та ОСОБА_2

Директором ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» після його створення було призначено ОСОБА_2, що підтверджується протоколом №1 засідання зборів засновників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» від 03.10.1994 року та наказом ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» №1 від 30.01.1995 року.

Згідно укладеного між ОСОБА_5 «Львівфанпромторг» та ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» договору №54 від 25 червня 1997 року позивач з метою використання в господарській діяльності придбав об’єкти нерухомого майна загальною площею 725,8 кв.м., що включають склад ВРП (виробничо-робітничого постачання) площею 696,3 кв.м., котельню площею 18,6 кв.м., склад площею 10,9 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 35. Вказані приміщення були передані ОСОБА_5 «Львівфанпромторг» та прийняті ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» по акту приймання-передачі від 27 червня 1997 року.

Право колективної власності ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» на зазначені об’єкти нерухомого майна було зареєстроване ЛОДК “БТІ та ЕО” 26.12.2000 р.

29 грудня 2003 року між ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу приміщень, згідно якого продавець продав, а покупець купив нежитлові будівлі, позначені у технічному плані літерами «Е-2» площею 696,3 кв.м., «Е2-1» площею 18,6 кв.м., «Ж-1» площею 10,9 кв.м., «Ж’-1», що розташовані по вул. Брюховицькій, 35 в м. Львові.

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

Із договору вбачається,що від імені ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» він підписаний заступником директора ОСОБА_4

Згідно п.3 договору купівлі-продажу приміщень від 29 грудня 2003 року продаж об’єктів нерухомого майна вчинено за ціною 151 555,00 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору.

Право власності ОСОБА_2 на нежитлові будівлі «Е-2», «Е2-1»,«Ж-1», «Ж’-1» загальною площею 725,8 кв.м., що розташовані по вул. Брюховицькій, 35 в м. Львові, зареєстроване ЛОДК “БТІ та ЕО” 08.01.2004 р.

На момент укладення спірного договору діяв Цивільний кодекс Української РСР від 1963р. Ч. 6 ст. 86 ЦК УРСР передбачено, що відносини власності регулюються Законом України «Про власність», цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про власність» від 07.02.1991р. №697-ХІІ (в редакції, що діяла під час укладення спірного договору купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року) суб'єктами права колективної власності, зокрема, були господарські товариства.

Згідно до ст. 26 Закону України «Про власність» об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є зокрема, майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про власність» право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо), а згідно ч.3 цієї статті окремі функції по господарському управлінню колективним майном може бути покладено вищими органами управління власника на створювані ними органи.

Пунктом 34 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 р. за № 152/361, яка була чинна на дату нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу приміщень від 29 грудня 2003 року, передбачено, що відчуження або застава майна, що є колективною власністю, здійснюється за рішенням вищих органів управління власника (з'їзду, конференції, загальних зборів тощо).

Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 29 ЦК УРСР передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом .

Відповідно до п.5.1. Статуту ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» вищим органом управління Товариства є Збори учасників Товариства.

Згідно з п. 9.2. Установчого договору ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» виконавчим органом Товариства є директор. Згідно до п.9.3. Установчого договору ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» директор здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства в межах компетенції та прав, наданих йому Статутом та рішенням зборів учасників.

Пунктом 5.10. Статуту ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» передбачено, що директор має право без довіреності здійснювати дії від імені Товариства. Директор здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства на основі єдиноначальності, в рамках компетенції і прав, визначених Статутом і рішенням Зборів учасників Товариства.

Таким чином, на підставі ч.2 ст. 30 Закону України «Про власність», ст. 29 ЦК УРСР, п.9.3. Установчого договору та п.5.10. Статуту ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» суд вважає, що виключне право по розпорядженню майном ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» належало його вищому органу управління – Зборам учасників Товариства, тобто рішення щодо продажу майна ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО», в тому числі, об’єктів нерухомого майна, могли приймати виключно Збори учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО», а директор чи інша уповноважена ним особа вправі підписувати від імені позивача відповідні договори купівлі-продажу майна тільки на підставі рішень Зборів учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО».

Із пояснень учасників процесу ,а також показань свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні встановлено , що Збори учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» не приймали жодних рішень щодо продажу належних позивачу об’єктів нерухомого майна, розташованих по вул. Брюховицькій, 35 у м. Львові та не надавали повноваження ні директору ОСОБА_2, ні іншим особам на підписання від імені позивача спірного договору купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року. Відповідач ОСОБА_2 не надав суду протоколу Зборів учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» про прийняття рішення про продаж позивачем спірного майна та не надав суду інших доказів на підтвердження цього.

Відтак, суд вважає , що спірний договір купівлі-продажу від 29 грудня 2009 року укладений всупереч ч.2 ст. 30 Закону України «Про власність» без згоди вищого органу управління ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО».

Від імені ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» спірний договір підписаний заступником директора ОСОБА_4, який був призначений на цю посаду з 01.11.2002 року, що підтверджується наказом ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» від 01.11.2002 року.

З договору вбачається, що заступник директора ОСОБА_4 діяв на підставі Статуту, зареєстрованого Залізничною райадміністрацією Львівського міськвиконкому 13.12.1994 року за №22348732, та доручення №54 від 29.12.2003 року.

Однак, Статутом ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» не визначено повноважень такої посадової особи як заступник директора, не передбачено, що від імені позивача вправі діяти заступник директора.

Згідно з підпунктом «е» п.5.2. Статуту ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» до виключної компетенції зборів учасників належить затвердження внутрішніх документів Товариства, визначення організаційної структури Товариства. Пунктом 5.9. Статуту ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» передбачено, що директор приймає на роботу і звільняє з роботи працівників Товариства, укладає з ними контракт, на умовах, затверджених Зборами учасників.

З пояснень представника позивача, суд з’ясував, що станом на 2003 рік в ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» за Згодою учасників Товариства працювали тільки директор та головний бухгалтер. Зборами учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» не погоджувалося питання прийняття на роботу інших осіб, в тому числі, заступника директора – ОСОБА_4 Відповідачем не долучено жодних доказів на підтвердження протилежного.

Відповідно до ст. 62 ЦК УРСР повноваження особи на укладення угоди від імені другої особи можуть ґрунтуватися на довіреності, законі або адміністративному акті.

Статтею 65 ЦК УРСР було передбачено, що довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених у цьому Кодексі, та інших випадків, коли спеціальними правилами допущена інша форма довіреності.

Таким чином, належними документами, які засвідчували б повноваження заступника директора ОСОБА_4 на укладення від імені ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке знаходиться по вул. Брюховицькій, 35 у м. Львові, мали би бути рішення Зборів учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» та нотаріально посвідчена довіреність. Однак, виходячи із змісту спірного договору купівлі-продажу, такі документи нотаріусу представлені не були.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Пленум Верховного Суду України в п.5 постанови від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» роз’яснив, що за правилами ст. 48 ЦК УРСР угода визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а й іншим актам, виданим органами державної влади і управління в межах наданої їм компетенції. Стаття 48 ЦК УРСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45 - 47, 49 - 58 ЦК).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що спірний договір купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року не відповідає вимогам ч.2 ст. 30 Закону України «Про власність», пункту 34 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5, оскільки Загальні збори ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» як вищий орган управління не приймали рішення про відчуження належних позивачу об’єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 35. Крім того, спірний договір-купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року не відповідає вимогам ст.ст. 62,65 ЦК УРСР, оскільки укладений від імені ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» особою, яка не уповноважена на це Зборами учасників ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО», та яка діяла на підставі простої письмової довіреності, а не на підставі нотаріально посвідченої довіреності як це вимагається згідно закону.

При таких обставинах суд вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення суд також враховує і те, що спірний договір укладений всупереч з цілями діяльності позивача.

Згідно до ст.50 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності.

Пунктом 2.1. Статуту ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» передбачено, що діяльність Товариства по продажу товарів, виконанню робіт та наданню послуг здійснюється з метою отримання прибутку.

ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» було придбано об’єкти нерухомого майна по вул. Брюховицькій, 35 у м. Львові з метою отримання прибутку. На день продажу за спірним договором вказані приміщення перебували в оренді, і позивач отримував прибуток у вигляді орендної плати. ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» планувалося подальше використання вказаних приміщень для здійснення підприємницької діяльності.

Суд встановив, що після укладення спірного договору купівлі-продажу від 29.12.2003 року, ОСОБА_2 як фізична особа та новий власник об’єктів нерухомого майна здав спірні приміщення в оренду, що підтверджується долученим до матеріалів справи Договором оренди нежитлових приміщень від 08.01.2004 р. Внаслідок укладення спірного договору-купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року позивач був позбавлений права власності на об’єкти нерухомого майна по вул. Брюховицькій, 35 у м. Львові, що призвело до неможливості продовження підприємницької діяльності та отримання прибутку, зокрема, у вигляді орендної плати. Це, на думку суду, суперечить інтересам ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» та є ще однією підставою для визнання спірного договору купівлі-продажу приміщень від 29 грудня 2003 року недійсним на підставі ст. 50 ЦК УРСР.

У п. 3 спірного договору купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року зазначено, що продаж вчинено за 151 555,00 грн., які покупець сплатив продавцю до підписання договору.

Позивачем долучено до матеріалів справи розпорядження ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» від 26.12.2003 року, яке підписано відповідачем ОСОБА_2 як директором ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» до укладення спірного договору купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року. У цьому розпорядженні зазначено, що ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» з метою проведення розрахунків з директором ОСОБА_2 для повернення безпроцентної фінансової допомоги на зворотній основі проводить зарахування погашення заборгованості по фінансовій допомозі в рахунок сплати за нежитлові будівлі в сумі 151 555,00 грн., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 35.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК УРСР зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Тобто зарахування зустрічних однорідних вимог можливе в тому випадку, якщо строк виконання обидвох зобов’язань настав. В даному випадку зарахування можна було б провести після укладення договору купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року, а не до його укладення. Відтак, на думку суду, відповідачем не було проведено розрахунок з позивачем за придбане нерухоме майно належним чином, що порушило інтереси позивача. Із долученої до справи відомості проведення взаєморозрахунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» щодо надання та повернення безпроцентної фінансової допомоги за 2002 – 2003 роки, видно, що на дату укладення спірного договору купівлі-продажу від 29.12.2003 року у ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» була відсутня заборгованість перед ОСОБА_2 по отриманих на протязі 2002 – 2003 років безпроцентних фінансових допомогах.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року підлягає визнанню недійсним, тому є підстави для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на нежитлові будівлі, позначені у технічному плані літерами «Е-2» площею 696,3 кв.м., «Е2-1» площею 18,6 кв.м., «Ж-1» площею 10,9 кв.м., «Ж’-1» загальною площею 725,8 кв.м., що розташовані по вул. Брюховицькій, 35 м. Львові, проведену Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки 08.01.2004 року за реєстраційним номером 4205949, номер запису 825 в книзі 20, проведення якої підтверджується витягом номер 2508544 від 08.01.2004 року.

Частиною 6 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, а частиною 7 передбачено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Згідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено , встановлюється в три роки. Відповідно до ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України також передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Суд приймає до уваги пояснення представника ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» про те, що новообраний директор ОСОБА_5 дізнався про укладення спірного договору купівлі-продажу від 29 грудня 2003 року із листа ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №10617 від 02 грудня 2008 року, який отримали засновники ОСОБА_5 ЛТД «ТЕМПО» у відповідь на адвокатський запит №21/11-08/2 від 21 листопада 2008 року, відтак перебіг позовної давності щодо подання позову про визнання його недійсним почався з 02 грудня 2008 р.

Керуючись ст.ст. 29, 41, 48, 50, 62, 65, 71, 76, 217 ЦК УРСР, ст. ст. 26, 30 Закону України «Про власність», ст. ст. 92, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 10,62,213-215, 209 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити .

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що знаходяться по вул. Брюховицькій, 35 у м.Львові., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛТД «ТЕМПО» та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 29 грудня 2003 року.

Зобов”язати обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення, позначені у технічному паспорті літерами “Е-2” пл. 696,3 кв.м., «Е2-1» площею 18,6 кв.м., «Ж-1» площею 10,9 кв.м., «Ж’-1» загальною площею 725,8 кв.м., які розташовані за адресою м.Львів, вул. Брюховицька, 35 .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі заяви про оскарження протягом десяти днів після проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі такої заяви.

Головуюча