Постановление суда № 58905470, 13.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5335/16 Справа № 202/33505/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року м. Дніпро

13 липня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Демченко Е.Л., Волошина М.П.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

Комерційний банк «Приватбанк»,

на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2, третя особа УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернулось ПАТ КБ «Приватбанк» з позовом до ПАТ «Акцент-банк», ОСОБА_2 про про звернення стягнення та стягнення заборгованості за кредитним договором /а.с.2-5/.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості закрито, в частині позовних вимог до ОСОБА_3 справу передано на розгляд до Глибоцького районного суду Чернівецької області, за місцем проживання відповідача /а.с.120-121/.

З цією ухвалою не погодилося ПАТ КБ «Приватбанк» і звернулося до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у звязку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон повязує неможливість судового розгляду справи.

Підставами для закриття провадження у справі є обставини, які підтверджують: неправомірність виникнення процесу (п.п.1,2,5 ст.205 ЦПК України); неможливість його подальшого продовження (п.п.6,7 ст.205 ЦПК України); недоцільність його продовження (п.п.3,4 ст.205 ЦПК України).

Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 передбачено, що суд закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст.205 ЦПК України, перелік якої є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст.16 ЦПК України).

Позивач має право обєднати в одній позовній заяві кілька вимог, повязаних між собою (ч.2 ст.118 ЦПК України).

Відповідно до розяснень, викладених в абзаці 1 п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 (далі постанова Пленуму Верховного Суду України №2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 розяснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути обєднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно повязані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке обєднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі №6-745ц15 та від 08 листопада 2015 року № 6-1737цс15.

Отже, постановляючи ухвалу від 25 березня 2016 року, та закриваючи провадження в частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги віднесено до юрисдикції господарського суду, керуючись при цьому вимогами ст.16 ЦПК України та п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пославшись на висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року по справі № 6-745ц15.

Разом з тим, передаючи цивільну справу в частині позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_2 про звернення та стягнення заборгованості на розгляд до іншого суду за підсудністю на підставі ч.2 ст. 116 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1., що відноситься до юрисдикції Глибоцького районного суду Чернівецької області.

Колегія суддів вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає вимогам закону, а отже ухвала суду, залишається без змін, оскільки відсутні підстави для її скасування.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і не має підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П. Демченко Е.Л.