Постановление суда № 58897721, 05.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року м. Київ К/800/43103/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Загороднього А.Ф.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України, третя особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просив: скасувати рішення Державної міграційної служби України від 10.04.2015 року №297-5; зобов'язати Державну міграційну службу України переглянути рішення про відмову ОСОБА_4 визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 рокув задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 рокузалишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року.

Позивач ОСОБА_4не погодився з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 рокуі звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

Громадянин Сирійської Арабської республіки ОСОБА_4, 28.08.2014 року звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про надання йому статусу біженця, яку обґрунтовував тим, що він приїхав до України з метою навчання, живе спокійним життям, а в Сирії йому загрожує небезпека насильницького втягнення до служіння терористично налаштованим силам, від чого діюча влада не може його захистити.

Відповідно до п. 2 ст. 2, ст.ст. 5, 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", наказу МВС України від 07.09.2011 року №649 заяву позивача прийнято до розгляду, про що Головним управлінням ДМС України в Харківській області видано наказ від 28.08.2014 № 175.

З матеріалів особової справи №2014КН0050 встановлено, що фахівцями ГУ ДМС України в Харківській області проводились співбесіди із позивачем та формувалися і направлялися запити до державних органів та науково-дослідних установ.

На підставі зібраної інформації та наданих позивачем пояснень, ГУ ДМС України в Харківській області прийшло до висновку про відсутність умов, передбачених п. 1 та п.13 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців або осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", у зв'язку із чим позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позивач отримав повідомлення Управління міграційної служби в Харківській області від 22.04.2015 року №28 про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видане на підставі рішення ДМС України від 10.04.2015 року № 297-15, яким було підтримано висновок ГУ ДМС в Харківській області.

Не погоджуючись з таким рішенням від 10.04.2015 року №297-5, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані рішення є обґрунтованими і законними, оскільки, в даному випадку, відсутні умови, передбачені пунктами 1, 13 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" щодо визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

З таким висновком суду попередніх інстанції погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.

Відповідно до положень частини шостої статті 8 Закону України від 08.07.2011 № 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон №3671-VI) рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодної обставини, яка б давала підстави до визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зокрема те, що він за місцем громадянської належності може стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

На підставі встановлених по справі обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки у позивача відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав, передбачених пунктами 1 чи 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Виходячи з наведеного, колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, так як рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень є законними, вчиненими у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 231 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

А.Ф. Загородній

Д.В. Ліпський