Решение № 58868647, 01.07.2016, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/966/16-ц

Провадження № 2/739/231/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2016 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови, зняття арешту та виключення заборони на відчуження майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови про накладення арешту на майно та заборону його відчуження від 11 березня 2011 року, зняття арешту та заборони відчуження належного йому майна квартири №14, розташованої в будинку №23 по вул. Залінійній у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області та виключення заборони на її відчуження з Державного реєстру речовий прав на нерухоме майно.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що у 2011 року в рамках виконавчого провадження про примусове стягнення з нього та інших боржників на користь АТ «Державний ощадний банк України» грошових коштів, на його майно, а саме вказану вище квартиру, було накладено арешт. У подальшому зазначене виконавче провадження було закінчене у звязку з фактичним виконання рішення суду, однак незважаючи на це накладений на його майно арешт не був знятий, що на даний час робить неможливим відчуження відповідного майна.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав та просив їх задовольнити, при цьому пояснив, що дійсно у рамках виконавчого провадження на майно позивача було накладено арешт. У подальшому відповідне виконавче провадження було закінчене у звязку з фактичним виконанням рішення суду, але арешт з майна позивача знято не було.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, згідно свідоцтва про право власності на житло від 20 грудня 1996 року позивач разом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласником квартири №14, розташованої у будинку №23 по вул. Залінійній у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області (а.с. 18).

11 березня 2011 року постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №25016116 за виконавчим листом №2-233 від 16 листопада 2010 року, виданим Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 солідарно на користь Новгород-Сіверського відділення №3048 ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором №2632 у сумі залишку непогашеного кредиту 11760 грн. 00 коп. та залишку несплачених відсотків у сумі 1347 грн. 96 коп., а загалом у сумі 13107 грн. 96 коп. Боржнику ОСОБА_1, тобто позивачу, визначено строк для добровільного виконання рішення суду до 18 березня 2011 року, а також накладено арешт на все належне йому майно та заборонено відчужувати будь-яке майно в межах суми боргу (а.с. 16).

Постановою державного виконавця від 25 червня 2011 року виконавче провадження №25016116 за виконавчим листом №2-233 від 16 листопада 2010 року закінчене на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (а.с. 6).

Згідно довідки відповідача від 30 червня 2016 року вказане вище виконавче провадження було знищено у 2014 році відповідно до акту вилучення виконавчих проваджень (а.с. 17).

Незважаючи на закінчення виконавчого провадження, згідно відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 24 травня 2016 року, накладений на майно позивача арешт, зокрема й на квартиру співвласником якої він є, знятий не був (а.с.3).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (далі Закон України №606-ХІV) (у редакції за час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частиною другою статті 25 Закону України №606-ХІV визначалося, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини першої статті 57 Закону України №606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Як вбачається арешт на майно позивача був накладений державним виконавцем 11 березня 2011 року у рамках виконавчого провадження про стягнення з позивача, як боржника, грошових коштів на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» відповідно до вимог діючого на той час законодавства з метою забезпечення реального виконання рішення суду, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовної вимоги про скасування постанови державного виконавця, винесеної у виконавчому провадженні №25016116, про арешт майна позивача та заборону його відчуження. Відповідно в задоволенні даної позовної вимоги необхідно відмовити.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про зняття арешту та заборони відчуження майна і виключення заборони на його відчуження з відповідно реєстру суд враховує наступне.

Частиною першою статті 50 Закону України №606-ХІV передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовують інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також проводяться інші дії, необхідні у звязку із завершенням виконавчого провадження.

Згідно частини другої статті 50 Закону України №606-ХІV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Як зясовано, виконавче провадження №25016116, у рамках якого було накладено арешт на майно позивача, закінчене 25 червня 2011 року на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України №606-ХІV, у звязку з фактичним виконання рішення суду, отже мав бути знятий і арешт, накладений на майно позивача. Незважаючи на це, на час розгляду справи судом арешт з майна позивача не знятий, що в свою чергу свідчить про наявність у позивача перешкод для реалізації ним своїх прав власника, зокрема права на відчуження належного йому майна.

З огляду на викладене, враховуючи визнання позовних вимог представником відповідача, суд приходить до висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зняття арешту та заборони відчуження з нерухомого майна, співвласником якого є позивач, а саме з квартири №14, розташованої у будинку №23 по вул. Залінійній в м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області та виключення заборони на її відчуження з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна. Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача в якості компенсації судових витрат пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню кошти у сумі 1102 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 25, 50, 57 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови, зняття арешту та виключення заборони на відчуження майна задовольнити частково.

Зняти арешт та заборону відчуження з належного на праві приватної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нерухомого майна, а саме квартири №14, розташованої у будинку №23 по вул. Залінійній у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області, накладений 11 березня 2011 року у рамках виконавчого провадження №25016116.

Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна заборону на відчуження квартири №14, розташованої у будинку №23 по вул. Залінійній у м. Новгороді-Сіверському Чернігівської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського міськрайонного управління юстиції на користь ОСОБА_1 в якості компенсації судових витрат 1102 (одну тисячу сто дві) гривні 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко