№ 58857208, 03.06.2016, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2016 р.Р і в н е 817/110/16

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сала А.Б. за участю секретаря судового засідання Єрмошкіна Л.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "РІВНЕАЗОТ" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправною та скасування вимоги від 12.01.2016 №Ю-258-11 В С Т АН О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» (далі іменується позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі іменується відповідач), про визнання протиправною та скасування вимоги.

З змісту заявленого позову вбачається, що позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Міжрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників від 12.01.2016 №Ю-258-11 зі сплати єдиного внеску у розмірі 10365195 грн. 00 коп.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на те, що постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 22.09.2014 та від 30.09.2014, заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 18.06.2015, та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.07.2015, накладено арешти на кошти, які містяться на рахунках ПАТ «Рівнеазот».

За таких обставин, враховуючи об'єктивну неможливість, внаслідок арешту всіх рахунків, сплатити єдиний внесок з свого банківського рахунку, ПАТ «Рівнеазот» з метою своєчасного виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску, за період з червня по вересень 2015 року, на підставі договору доручення №05.15 від 29.05.2015 та виданої відповідно до цього договору довіреності, здійснив сплату єдиного внеску через повіреного Дочірнє підприємство «Хімік» ПАТ «Азот». Сплата Єдиного внеску проводилась від імені і за рахунок ПАТ «Рівнеазот», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями де в графі призначення платежу вказано, що оплата здійснювалась за ПАТ «Рівнеазот».

Однак листом від 18.11.2015 №25588/10/28-10-20-4-20 відповідачем повідомлено позивача про те, що така сплата єдиного внеску суперечить вимогам частини 9 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування». Зокрема у вказаному листі контролюючий орган наголосив на тому, що станом на 13.11.2015 усунуто невідповідність по підприємству ПАТ «Рівнеазот» стосовно сплати єдиного внеску в загальній сумі 20685499 грн. 00 коп., яку сплачувало ДП «Хімік» ПАТ «Азот», шляхом перекиду коштів з ІКПП (інтегрованої картки платника податку) ПАТ «Рівнеазот» на ІКІІП «Нез'ясовані платежі». В результаті чого в ІКПП платника ПАТ «Рівнеазот» виникла недоїмка в розмірі 11870891 грн. 55 коп.

В подальшому, поточні платежі ПАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску здійснені у жовтні-грудні 2015 року, контролюючий орган відносив в рахунок погашення вказаної вище недоїмки, натомість виникала нова недоїмка за інший період.

Як наслідок, 12.01.2016 фіскальним органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-258-11 зі сплати єдиного внеску у розмірі 10365195 грн. 00 коп. грн.

Вказані дії відповідача ПАТ «Рівнеазот» вважає неправомірними та такими, що суперечать положенням статті 19 Конституції України, нормам Податкового кодексу України та Закону. Крім того, на обґрунтування свого позову позивач вказує на те, що правомірність використання механізму, передбаченого відносинами доручення, для сплати повіреним єдиного внеску від імені та за рахунок підприємства-довірителя підтверджено Висновком науково-правової експертизи від 08.12.2015 №126/121, проведеної Радою науково-правових експертиз при Інституті держави та права ім. В.М. Корецького HAH України.

За таких обставин, враховуючи те що сума єдиного внеску за період з 01.06.2015 по 30.09.2015 була сплачена повіреним підприємства - ДП «Хімік» ПАТ «Азот», у повному обсязі, що не заперечується органом ДФС, на переконання позивача обов'язок зі сплати єдиного внеску за вказаний період виконано ним повністю та належним чином.

Враховуючи вищевикладене, позивач наголошує, що у відповідача були відсутні правові підстави для направлення Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2016 №Ю-258-11, та просить суд скасувати дане рішення субєкта владних повноважень.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та вказала на те, що відповідно до частини 9 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», передача платниками єдиного внеску своїх обов'язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством. Таким чином, сплата ДП «Хімік» ПАТ «Азот» єдиного внеску від імені ПАТ «Рівнеазот», але за рахунок ДП «Хімік» ПАТ «Азот», суперечить вимогам вказаної вище статті Закону, а договір доручення від 29.05.2015 не відповідає статті 1000 Цивільного кодексу України. Відтак, відповідач зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2016 №Ю-258-11 є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 22.09.2014 та від 30.09.2014, заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 18.06.2015, та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.07.2015, накладено арешти на кошти, які містяться на рахунках ПАТ «Рівнеазот» (а.с. 38-46).

Саме за вказаних обставин позивач був позбавлений можливості здійснити сплату єдиного внеску з свого банківського рахунку.

Однак з метою своєчасного виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску, за період з червня по вересень 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Рівнеазот» та Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» укладено Договір доручення від 29.05.2015 №05.15 (далі іменується Договір доручення) (а.с. 47).

Відповідно до пункту 1.1 Договору - Повірений (ДП «Хімік» ПАТ «Азот») в порядку та на умовах, визначених Договором, зобовязується за рахунок Довірителя (ПАТ «Рівнеазот») виконувати грошові зобовязання, деталізований зміст яких визначається у додатках.

На виконання підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору доручення, позивачем сформовано довіреність від 11.06.2015 №748-юв (а.с. 49) та уповноважено ДП «Хімік» ПАТ «Азот» вчиняти наступні дії: сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Рівнеазот»: нотаріальні послуги, податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, аліменти, заробітну плату, інші утримання з заробітної плати, пенсії, оплату листків непрацездатності, виплати заробітної плати за період відпустки, компенсацію середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, відрахування від ФОП, кошти на господарські потреби, на відрядження, супутні банківські комісії.

На виконання вимог Договору доручення та у відповідності до повноважень згідно довіреності, ДП «Хімік» ПАТ «Азот» сформувало та подало на виконання банківських установ платіжні доручення із зазначенням призначення платежу «нарахована сума ЄВ»: від 12.06.2015 №5386 на суму 2136 грн. 61 коп., від 12.06.2015 №5387 на суму 130909 грн. 70 коп., від 22.06.2015 №5493 на суму 2700000 грн. 00 коп., від 22.06.2015 №5494 на суму 22000 грн. 00 коп., від 22.06.2015 №5564 на суму 130000 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5749 на суму 3000 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5750 на суму 45000 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5751 на суму 1300 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5753 на суму 200 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5752 на суму 770000 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5765 на суму 35000 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5748 на суму 5050000 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5754 на суму 3000 грн. 00 коп., від 10.07.2015 №5888 на суму 185000 грн. 00 коп., від 15.07.2015 №5998 на суму 7500 грн. 00 коп., від 15.07.2015 №6002 на суму 92148 грн. 21 коп., від 15.07.2015 №6003 на суму 2254 грн. 49 коп., від 16.07.2015 №6070 на суму 163000 грн. 00 коп., від 20.07.2015 №6093 на суму 2200000 грн. 00 коп., від 20.07.2015 №6094 на суму 22000 грн. 00 коп., від 23.07.2015 №6160 на суму 375000 грн. 00 коп., від 30.07.2015 №6301 на суму 175000 грн. 00 коп., від 31.07.2015 №6355 на суму 118000 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6409 на суму 3900000 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6410 на суму 3000 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6411 на суму 53000 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6412 на суму 1300 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6413 на суму 683000 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6414 на суму 250 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6415 на суму 3500 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6425 на суму 27000 грн. 00 коп., від 13.08.2015 №6560 на суму 310000 грн. 00 коп., від 20.08.2015 №6662 на суму 2070000 грн. 00 коп., від 20.08.2015 №6663 на суму 22000 грн. 00 коп., від 20.08.2015 №6674 на суму 400000 грн. 00 коп., від 27.08.2015 №6802 на суму 220000 грн. 00 коп., від 10.09.2015 №7016 на суму 145000 грн. 00 коп., від 17.09.2015 №7111 на суму 105000 грн. 00 коп., від 24.09.2015 №7226 на суму 510000 грн. 00 коп. (а.с. 50-70).

Вказані вище платіжні доручення були реалізовані про що містять відповідні відмітки про їх прийняття та проведення платежів.

Таким чином, повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» було сплачено єдиний внесок від імені та за рахунок ПАТ «Рівнеазот» на підставі Договору доручення №05.15 від 29.05.2015 та виданої відповідно до цього договору довіреності.

Як встановлено судом, перераховані в липні та вересні 2015 року ДП «Хімік» ПАТ «Азот» від імені та за дорученням ПАТ «Рівнеазот» грошові кошти в рахунок оплати сум платежів єдиного внеску за спірний період були прийняті контролюючим органом як належні; останній не мав жодних зауважень та не направляв жодних повідомлень позивачу про те, що перераховані кошти не можуть бути прийняті як сплата єдиного внеску за вказаний період, а також не повідомляв позивача про виникнення недоїмки за платежем «суми єдиного внеску».

Лише в листопаді 2015 на адресу позивача надійшов лист Міжрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників від 18.11.2015 №25588/10/28-10-20-4-20 (а.с. 71), в якому зазначалось, що на адресу Центрального офісу надійшов лист Державної фіскальної служби від 12.11.2015 про порушення вимог Закону України №2464-VI, а саме, що у період з липня по вересень 2015 року ДП «Хімік» ПАТ «Азот» здійснило сплату єдиного внеску на загальну суму 20685499 грн. 00 коп. за ПАТ «Рівнеазот».

Також у листі зазначено, що станом на 13.11.2015 невідповідність по підприємству ПАТ «Рівнеазот» стосовно сплати єдиного внеску в загальній сумі 20685499 грн. 00 коп. усунуто. Кошти сплачені ДП «Хімік» ПАТ «Азот», перекинуто з інтегрованої картки платника податку(ІКПП) ПАТ «Рівнеазот» на ІКПП «Незясовані платежі», в результаті чого в ІКПП платника ПАТ «Рівнеазот» виникла недоїмка у розмірі 11870891 грн. 55 коп., яка підлягає погашенню.

Згідно пояснень представника відповідача, в подальшому, поточні платежі зі сплати єдиного внеску, здійснені позивачем, віднесено фіскальним органом в рахунок погашення вказаної вище суми недоїмки, натомість, виникала нова заборгованість за інший період.

У звязку із чим 12.01.2016 Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників сформовано Вимогу відносно ПАТ «Рівнеазот» про сплату боргу (недоїмки) №Ю-258-11, відповідно до якої позивача зобовязано сплатити суму боргу у розмірі 10365195 грн. 00 коп., за порушення останнім статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 6).

Висновок контролюючого органу про порушення позивачем статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обумовлений тим, що сплата єдиного внеску здійснювалась не ПАТ «Рівнеазот», а третьою особою ДП «Хімік» ПАТ «Азот», що заборонено Законом.

Кошти сплачені ДП «Хімік» ПАТ «Азот» від імені та за рахунок ПАТ «Рівнеазот» по даний час обліковуються на ІКПП «Незясовані платежі», в силу вимог Закону не можуть бути зараховані як сплата єдиного внеску ПАТ «Рівнеазот».

Позивач вважає таку позицію контролюючого органу хибною, а рішення про сплату боргу протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у з вязку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Нормативно-правовими актами, що визначають правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі іменується Закон України №2464-VI), та Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №449 від 20.04.2015, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі іменується Інструкція №449).

За приписами статті 1 Закону України №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону України №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Таким чином, Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» являється платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI).

Частиною 7 статті 9 Закону України №2464-VI визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина 8 статті 9 Закону України №2464-VI).

Сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь (підпункт 1 пункту 2 розділу IV Інструкції №449).

Частина 12 статті 9 Закону України №2464-VI та підпункт 4 пункту 2 розділу IV Інструкції №449 містять аналогічну норму щодо сплати єдиного внеску, відповідно до якої єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Водночас, судом встановлено, що постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 22.09.2014 та від 30.09.2014, заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 18.06.2015, та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.07.2015, накладено арешти на кошти, які містяться на рахунках ПАТ «Рівнеазот». У звязку із чим останнє позбавлене можливості здійснити сплату єдиного внеску з свого банківського рахунку.

По суті, саме за таких обставин позивач, вживаючи всі заходи спрямовані на виконання свого обовязку щодо сплати податку, уклав договір доручення від 29.05.2015 №05.15 з ДП «Хімік ПАТ «Азот».

Відповідно до частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 (далі іменується ЦК України), за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (частина 2 статті 1000 ЦК України).

Таким чином, внаслідок укладення Договору доручення перехід обовязків від однієї сторони ПАТ «Рівнеазот» до іншої ДП «Хімік» ПАТ «Азот» не відбувся. За Договором доручення повірена особа ДП «Хімік» ПАТ «Азот» лише вчиняла певні юридичні дії від імені позивача.

Відтак, на переконання суду, перерахування повіреним - ДП «Хімік» ПАТ «Азот» грошових коштів на сплату єдиного внеску від імені та за рахунок довірителя позивача, не суперечить положенням частини 9 статті 25 Закону України №2464-VI, оскільки такі дії не є передачею платником єдиного внеску своїх зобовязань з його сплати третім особам.

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що Договір доручення не відповідає статті 1000 ЦК України, оскільки фіскальний орган не наділений повноваженнями надавати правову оцінку договору, що укладений між двома субєктами господарювання, з точки зору його дійсності (недійсності, нікчемності) та відповідності вимогам закону.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму, під час вирішення спору щодо оскарження рішення (дій чи бездіяльності) суб'єкта владних повноважень (пункт сьомий частини першої статті 3 КАС України), незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевірці підлягає відповідність такого рішення усім зазначеним вище вимогам.

Зокрема, суть принципу пропорційності полягає в тому, що при прийнятті рішень, вчинення дій суб'єкта владних повноважень має діяти з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дії).

Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти;

2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;

3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Як встановлено судом, позивачем були вжиті всі заходи спрямовані на виконання покладеного на нього Законом №2464-VI обовязку щодо сплати єдиного внеску.

Однак, сума єдиного внеску за період з 01.06.2015 по 30.09.2015 що сплачена повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» від імені та за рахунок позивача була перекинута відповідачем з інтегрованої картки платника податку (ІКПП) ПАТ «Рівнеазот» на ІКПП «Незясовані платежі». Саме у звязку із вказаними діями відповідача по ІКПП ПАТ «Рівнеазот» виникла заборгованість з єдиного внеску.

Крім того, з змісту листа «Про порушення вимог Закону №2464» вбачається, що в ІС «Податковий блок» забезпечено блокування проведення сплати єдиного внеску третьою особою. У свою чергу, на порушення вимог Закону України №2464-VI, працівниками координаційно-моніторингового підрозділу Міжрегіонального головного управління ДФС Центральний офіс з обслуговування великих платників, шляхом несанкціонованого ручного втручання в роботу ІС «Податковий блок» сплата підприємством ДП «Хімік» ПАТ «Азот» була зарахована ПАТ «Рівнеазот».

Тобто, зарахування сплаченого ДП «Хімік» ПАТ «Азот» єдиного внеску в загальній сумі 20685499 грн. 00 коп. від імені ПАТ «Рівнеазот» відбулось виключно за умови порушень допущених посадовими особами відповідача, про що чітко вказано у листі ДФС України.

Водночас, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI, недоїмка сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції №449, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Оскільки, сума єдиного внеску за період з 01.06.2015 по 30.09.2015 була сплачена повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» у повному обсязі, що не заперечується відповідачем, тому обовязок позивача зі сплати єдиного внеску за вказаний період виконано повністю та своєчасно.

За таких обставин, на переконання суду, повторне стягнення із позивача суми сплаченого єдиного внеску є не обґрунтованим та безпідставним.

Більше того суд звертає увагу на те, що у випадку визнання судом несвоєчасної сплати позивачем суми єдиного внеску потягло б для позивача додаткове фінансове навантаження у вигляді донарахування пені на суму простроченого платежу, що за вказаних умов, коли позивач вживав всіх заходів для виконання свого зобовязання, на переконання суду є недопустимим.

Суд наголошує на тому, що за приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити і дію такі закони, які, на їх думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Визначення фіскальним органом додаткових зобовязань зі сплати єдиного внеску за своєю правовою суттю являється втручанням в його майнові права. Таким чином, суд має встановити чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог Конвенції та Першого протоколу до Конвенції.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів».

Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (СПРАВА «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v. UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06)).

Статтею 1 Закону України №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд зазначає, що позивач вчиняв усі належні дії для сплати сум єдиного внеску до бюджету (тобто платник жодним чином не ухилявся від сплати єдиного внеску), що у свою чергу гарантувало забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, відповідачем при прийнятті спірного рішення про сплату боргу, не було дотримано принципу пропорційності та справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність задоволення адміністративного позову у повному обсязі, тому сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 155477 грн. 93 коп. відповідно до платіжного доручення від 05.02.2016 №11013 (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи) підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2016 №Ю-258-11.

Присудити на користь позивача ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "РІВНЕАЗОТ" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників судовий збір у розмірі 155477,93 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.