Постановление суда № 58495764, 07.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2016 р. м. Київ К/800/24288/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Приходько І.В.,

секретар Антипенко В.В.,

за участю представників ТОВ „Біна" - Шевченка В.С., Хлівнюк О.О.

представника ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві - Кинали Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі № 826/14513/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Біна" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги і рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Біна" звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій ДПІ щодо направлення податкової вимоги № 3023-25 від 26.05.2014, рішення № 3023-25 від 26.05.2014 про опис майна у податкову заставу та листа-запиту № 12157/10/26-53-25-01-11 від 28.05.2014 про виділення майна у податкову заставу і надання документів; визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення.

Зазначило, що оскаржувані вимога та рішення є протиправними, оскільки у позивача відсутня податкова заборгованість.

11 березня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, позовні вимоги задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо направлення податкової вимоги №3023-25 від 26.05.2014 та рішення від 26.05.2014 №3023-25 про опис майна у податкову заставу, скасовано податкову вимогу від 26.05.2014 та рішення від 26.05.2014 про опис майна у податкову заставу, визнано протиправними дії щодо направлення листа-запиту №12157/10/26-53-25-01-11 від 28.05.2014 про виділення майна у податкову заставу.

Задовольняючи позов, суди зазначили, що у оскаржуваній податкові вимозі № 3023-25 від 26.05.2014 містяться розбіжності, податковим органом не була обґрунтована сума податкового боргу, яка в ній зазначена, не наведені докази узгодженості відповідного грошового зобов'язання.

Відповідач звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 26.05.2014 ДПІ прийняла податкову вимогу № 3023-25 та рішення № 3023-25 щодо опису майна у податкову заставу.

28 травня 2014 року ДПІ направила Товариству лист-запит №12157/10/26-53-25-01-11 з питань виділення майна у податкову заставу та надання підтверджуючих документів.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Таким чином, необхідною умовою для надіслання (вручення) податкової вимоги є наявність не сплаченої в установлені законодавством строки узгодженої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судами встановлено, що відповідачем була сформована податкова заборгованість Товариства на підставі узгодженого податкового зобов'язання, яке виникло на підставі податкових повідомлень-рішень: № 0000662220 від 25.07.2012, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 437142 грн.; № 0002172220 від 22.11.2012, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 349713 грн.

Загальна сума податкового боргу позивача становить 786855 грн.

Відповідно до податкової вимоги № 3023-25 від 26.05.2014 сума боргу позивача складає 1019982, 92 грн.:( 845125, 92 грн. основний платіж, 174857 грн. штрафні санкції).

Відповідно до листа Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.08.2014 № 7140/10/2615-10-07015 податковий борг виник 14.04.2014 та 24.04.2014 внаслідок нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями - рішеннями: № 0000662220 від 25.07.2012, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 437142 грн.; № 0002172220 від 22.11.2012, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 323484 грн.

З наданого відповідачем розрахунку податкової заборгованості Товариства, за яким була сформована податкова вимога № 3023-25 від 26.05.2014, не вбачається які саме суми сформували податковий борг у розмірі 1019982, 92 грн.

Суми грошових зобов'язань, визначених в цих податкових повідомленнях-рішеннях, також не співпадають із сумою боргу, визначеною в податковій вимозі від 26.05.2014 №3023-25.

Відповідно до картки особового рахунку позивача із податку на прибуток вбачається, що станом на 26.05.2014 за Товариством не обліковувалась заборгованість із податку на прибуток у розмірі 1019982, 92 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2015 у справі № 2а-15249/12/2670 скасована постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 та залишена в силі постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2012, якою визнано нечинним податкове повідомлення - рішення № 0000662220 від 25.07.2012.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2014 у справі № 826/7864/13-а залишено без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014, якою у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002172220 від 22.11.2012 відмовлено.

Судами попередніх інстанцій не повно з'ясовані всі обставини у справі, розмір податкового боргу відповідача визначений без належного з'ясування всіх обставин у справі, зокрема - наявність податкового боргу, заявленого у податковій вимозі та щодо того, чи є суми, визначені податковим боргом, узгодженими грошовими зобов'язаннями.

Для правильного вирішення справи судам необхідно було встановити розмір та підстави виникнення податкового боргу, перевірити чи оскаржувалися позивачем податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла податкова заборгованість, дослідити питання проведення податковим органом узгодження з платником податку сум податкового боргу у встановленому законом порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року скасувати.

Адміністративну справу № 826/14513/14 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Приходько І.В.