Приговор № 5842200, 16.01.2007, Миколаївський районний суд Львівської області

Справа №1-39 2007р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2007 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Березюка Г.М.

при секретарі Кочірко Л.В.

з участю прокурора Нора В.М.

та законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, безпартійного, з освітою середньою, не військовозобов'язаного, не одруженого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, безробітного, не судимого

- у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 1 КК України,

встановив:

Підсудний ОСОБА_2 31 жовтня 2006року о 1200годині дня в місті Новий Розділ Львівської області на території спортивного майданчика загальноосвітньої середньої школи №4 умисно, із корисливих мотивів скоїв відкрите викрадення в неповнолітнього ОСОБА_3 мобільного телефону «Сіменс СХ 75» із стартовим пакетом і карткою пам'яті на загальну суму 955грн.50коп., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

В пред'явленому звинуваченні за ст. 186 ч.1 КК України підсудний ОСОБА_2 винним себе визнав повністю та пояснив, що 31 жовтня 2006року біля 1200 години ідучи разом з хлопцем по імені Тарас на автобусну зупинку через територію школи №4 в м. Новий Розділ, до них підійшли двоє хлопців, які попросили допомогти перенести одного хлопця, якому було погано, на купу сухого листя. В цей час ОСОБА_3 телефонував із мобільного телефону марки «Сіменс СХ75», в якого була вмонтована камера і який був в хорошому стані. Тоді ж він вирішив заволодіти цим телефоном для власного користування, так як у нього мобільного телефону зовсім не було. Він попросив у ОСОБА_3 телефон для здійснення дзвінка і скориставшись тим, що ОСОБА_3 свою увагу зосередив на хворому товариші, він втік з цим телефоном. Переховуючись в одному із під'їздів будинку він витягнув стартовий пакет із мобільного телефону, після чого направився в сторону автостанції, щоб встигнути на рейсовий автобус «Новий Розділ-Долішнє» час відправки якого 17год. 10хв. Того ж дня біля 1700години на автостанції до нього підійшов ОСОБА_3 з іншими хлопцями і розпитувались про викрадений телефон, але він їм не признався, все заперечував і знову втік від них. Наступного дня до нього приїхали працівники міліції, яким він признався про вчинене та видав їм викрадений мобільний телефон.

Суд вислухавши та перевіривши пояснення підсудного ОСОБА_2, неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3, законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1, та перевіривши матеріали справи, вважає, що вина підсудного у

пред'явленому звинуваченні за ст. 186 ч.1 КК України повністю доведена і стверджується такими доказами.

Так допитаний судом неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 31 жовтня 2006року він, ОСОБА_4 та хлопець по імені ОСОБА_5 знаходились на спортивному майданчику школи №4 в м. Новий Розділ і в ОСОБА_5 розболілася голова тому він попросив допомоги, щоб принесли йому води. В цей час повз них проходили двоє їм незнайомих хлопців, які допомогли перенести ОСОБА_5 на купу сухого листя. Коли він почав телефонувати із мобільного телефону марки «Сіменс СХ75» до свого знайомого ОСОБА_6, щоб той приніс води ОСОБА_5, то Павка В 3. двічі просив у нього мобільний телефон щоб зателефонувати по своїх справах. Під час другого дзвінка ОСОБА_2, він обернувся до ОСОБА_5, а коли повернувся назад то ОСОБА_2 разом із його мобільним телефоном вже не було. Присутній при цьому Тарас, який прийшов разом із ОСОБА_2 повідомив, що він втік разом із мобільним телефоном в сторону дитячого садка. Відразу він разом із хлопцями побігли вслід за ОСОБА_2 але безрезультатно. Про викрадення мобільного телефону одразу повідомив свою матір - ОСОБА_1, після чого пішов шукати ОСОБА_2 по місту. Того ж дня близько 1700години він побачив ОСОБА_2 на автостанції, який заперечував свою причетність до викрадення мобільного телефону. Другого дня він разом із своєю матір'ю звернулися із заявою в міліцію з приводу грабежу. Згодом викрадений мобільний телефон був вилучений у ОСОБА_2, який знаходився у с. Долішнє Миколаївського району і йому повернутий. Жодних претензій він до ОСОБА_2 не має.

Показами допитаної в судовому засіданні законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 стверджується, що 30 серпня 2006року вона купила синові ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Сіменс СХ75» вартістю 899грн., картку пам'яті до нього та стартовий пакет «Діджуйс». 31 серпня 2006року ОСОБА_3 зателефонував додому і розповів їй, що невідомий для нього хлопець вкрав мобільний телефон. Наступного дня вони звернулися в міліцію і особу злочинця було встановлено, ним виявився ОСОБА_2 в якого вилучили викрадений мобільний телефон.

Крім вищенаведених доказів, винність підсудного ОСОБА_2 у пред'явленому звинуваченні за ст. 186 ч.1 КК України стверджується показами неповнолітніх свідків-очевидців ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, а також рядом письмових доказів по справі, зокрема: заявою законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 -ОСОБА_1; першими поясненнями учасників та очевидців події злочину; розрахунком вартості проведення дослідження №1412 від 09.11.2006р.; протоколом огляду речових доказів; висновком експерта №3683 від 01.12.2006р., а також іншими письмовими документами зібраними по даній справі.

Оскільки підсудний ОСОБА_2 31 жовтня 2006року близько 1200 годині на території спортивного майданчика загальноосвітньої середньої школи №4 в м. Новий Розділ Львівської області умисно, із корисливих мотивів, з метою заволодіння мобільним телефоном, скоїв відкрите викрадення мобільного телефону марки «Сіменс СХ75», стартового пакету та картки пам'яті, а всього на суму 955грн.50коп., чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вказану суму, тому суд вважає, що дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані досудовим слідством за ст. 186 ч.1 КК України.

При обранні виду і міри покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості злочину вчиненого підсудним, з другого боку судом враховуються і ряд обставин, які пом'якшують покарання, зокрема те, що підсудний ОСОБА_2 по місцю проживання характеризується позитивно, є особою молодого віку, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, вперше притягується до кримінальної відповідальності. При таких обставинах, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливі без ізоляції від суспільства і тому покарання підсудному слід обрати у вигляді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням застосувавши ст. 75 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним та засудити за ст. 186 ч.1 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.

У відповідності з ст. ст. 75, 76 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця свого проживання, періодично один раз в місяць з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу щодо засудженого ОСОБА_2 - підписку про невиїзд, -залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ у Львівській області на розрахунковий рахунок УДК у Львівській області № 35221003000808, МФО 825014, ЄДРПОУ 25575150 -117 (сто сімнадцять) грн. 67коп. судових витрат за проведену експертизу.

Речовий доказ по справі - мобільний телефон марки «Сіменс СХ75», стартовий пакет та картку пам'яті - залишити у власності та користуванні законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_1

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти днів з моменту його оголошення, через районний суд.