№ 58403151, 17.06.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2431/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненко А.О.,

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності),

представник відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Суворовського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області в особі державного виконавця Дараган Вікторії Олександрівни про визнання незаконною бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_3 до Суворовського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області в особі державного виконавця Дараган Вікторії Олександрівни про визнання незаконною бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії.

В судовому засіданні 16.06.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в адміністративному позові та уточненнях до адміністративного позову (а.с. 4, 14). Обґрунтував позовні вимоги тим, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1444 грн. від 11.05.2016 року та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11.05.2016 року по виконавчому провадженню № 50913456 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача заперечувала проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1444 грн. від 11.05.2016 року та постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11.05.2016 року по виконавчому провадженню № 50913456 були винесені законно та на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно з ст.ст. 3 ,5 цього ж Закону здійснює повноваження щодо примусового виконання рішень в порядку, передбаченому цим Законом, а тому на підставі п. 1 ч. 2 ст. 17, ст.ст. 104, 181 КАС України позивач може оскаржити в порядку адміністративного судочинства рішення, дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що на виконанні у Суворовському відділі державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області перебуває виконавче провадження ВП № 50913456 з примусового виконання вимоги № ф-1889-23-у, виданої 01.04.2016 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси.

22.04.2016 року головним державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

11.05.2016 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1444 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50 грн. по виконавчому провадженню № 50913456.

Не погоджуючись з винесеними постановами позивач оскаржує їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та вважає за необхідне позов задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 04.05.2016 року, батьком Позивача ОСОБА_1В.(представник позивача по довіреності) було отримано поштою постанову про відкриття виконавчого провадження № 50913456 від 22.04.2016 року.

Також судом встановлено та не заперечується Відповідачем, що батько Позивача 05.05.2016 року по телефону повідомляв державного виконавця, що боржник знаходиться за межами міста ОСОБА_4 та після свят зявиться до державного виконавця зі сплатою суми боргу.

11.05.2016 року Позивачем було сплачено борг у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 11.05.2016 року (а.с. 5 зв. бік).

Також судом встановлено, що 12.05.2016 року, Позивач звернувся до державного виконавця із заявою про закриття виконавчого провадження № 50913456 (а.с. 5). Але 11.05.2016 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1444 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50 грн. по виконавчому провадженню № 50913456.

Суд не погоджується з винесеними постановами, виходячи з наступного.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 27 зазначеного Закону встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення,

документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Крім того, частиною 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Судом встановлено, та як вже зазначалось, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 50913456 від 22.04.2016 року було отримано 04.05.2016 року,тобто після спливу строку на самостійне виконання, але державним виконавцем не було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій, згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження». Дані обставини підтверджуються відповіддю Відповідача № 19552 від 17.05.2016 року на лист позивача (а.с. 8) та представником в судовому засіданні.

Щодо вимоги про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця щодо невинесення постанови про відкладання провадження виконавчих дій, то суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», відкладення провадження виконавчих дій є правом державного виконавця, тому бездіяльності з боку державного виконавця суд не вбачає та вважає, що ця вимога задоволенню не підлягає.

Разом з тим, постанову про відкриття виконавчого провадження направлено на адресу боржника поштою рекомендованим листом про вручення 25.04.2016 року та отримано 04.05.2016 року. В постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику запропоновано самостійно виконати вимоги виконавчого документа в строк до 7 днів з дня винесення постанови.

За правилами обчислення процесуальних строків, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Законом встановлено, що примусове виконання рішення розпочинається на наступний день після закінчення відповідних строків.

Враховуючи те, що боржник дізнався про наявність виконавчого провадження 04.05.2016 року, але на день отримання постанови строк для самостійного виконання сплинув, тому такий строк має рахуватись з дня, наступного за днем отримання постанови, тобто закінчення 7-денного строку для самостійного виконання припадає на 11.05.2016 року. Отже, боржником сплачено борг в останній день для самостійного виконання вимоги, що виключає подальше примусове виконання рішення, яке повинно бути розпочато наступного дня, а головним державним виконавцем передчасно винесено постанови, які оскаржені.

Таким чином суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1444 грн. від 11.05.2016 року та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11.05.2016 року по виконавчому провадженню № 50913456.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_3 до Суворовського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області в особі державного виконавця Дараган Вікторії Олександрівни, підлягають частковому задоволенню, а саме про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1444 грн. від 11.05.2016 року та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11.05.2016 року по виконавчому провадженню № 50913456.

Керуючись ст.ст. 158-163, 181 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Суворовського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області в особі державного виконавця Дараган Вікторії Олександрівни задовольнити частково.

Скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1444 грн. від 11.05.2016 року та постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11.05.2016 року по виконавчому провадженню № 50913456.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 65025, АДРЕСА_1) до Державного бюджету України, отримувач: УК у м. Одесі/ Київський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, р/р № 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001, Одеський окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35118626) судовий збір в розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 17.06.2016 року.

Суддя Бутенко А.В.