Приговор № 58289721, 14.06.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2500/16-к

н.п. 1-кп/415/371/16

ВИРОК

Іменем України

"14" червня 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Чобанян О.М.

прокурора Сичова В.М.

обвинуваченої ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016130240000433 від 19.02.2016 р. за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Лисичанська, Луганської області, громадянки України, з професійно-технічною освітою, розлученої, пенсіонерки, інвалідом не являється, раніше судимої 09 березня 2005 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч.1 ст.115 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі, 08 квітня 2008 року за постановою Свердловського міського суду Луганської області на підставі ст.82 КК України звільнена від відбуття покарання умовно-достроково, на не відбуту частину покарання строком 1 рік 6 місяців 5 днів, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

В С Т А Н О В И В:

18 лютого 2016 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли раптово, в ході сварки з ОСОБА_2, завдала йому удар кухонним ножем в область живота, чим спричинила ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення передньої черевної стінки, проникаючого в черевну порожнину з пошкодженням тонкої кишки, брижі поперечної ободової кишки, з внутрішньочеревною кровотечею, геморагічним шоком, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 59 від 17 березня 2016 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнала повністю, та зазначила, що час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснила, що протягом останніх 4-х років вона проживає однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 Так, 18 лютого 2016 року знаходячись за місцем їх проживання, а саме в АДРЕСА_1 у денний час до них додому за вказаною адресою прийшли брати ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які принесли з собою спиртного та запропонували випити з нагоди дня народження Віктора, на що вони погодились. ОСОБА_3 пішов майже одразу, а ОСОБА_4 залишив їх будинок відразу після того як спиртне закінчилось. Коли вона з потерпілим залишились вдома вдвох, між нею та ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої останній своєю милицею вдарив її по спині, на що вона, розізлившись та схопивши ніж, нанесла удар в живіт потерпілого. Усвідомивши що трапилось вона відразу викликала швидку. У скоєному щиро розкаялася. Цивільний позов прокурора визнала повністю. Просила суд суворо її не наказувати та не позбавляти її волі. Відповідаючи на питання суду зазначила, що вона купувала ліки для ОСОБА_2, оплачувала операцію. На даний час вони проживають разом, вона доглядає за потерпілим, який є інвалідом ІІІ групи та пересувається лише з милицями.

Потерпілий ОСОБА_2, якому роз'яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, суду пояснив, що обвинувачена являється його цивільною дружиною, з якою він мешкає за адресою: АДРЕСА_1, протягом 4-х років. 18 лютого 2016 року у денний час до них в гості прийшли брати ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з якими вони розпивали спиртні напої. Після того як брати пішли між ним та ОСОБА_1 виникла сварка в ході якої, він своєю милицею завдав удар ОСОБА_1 у спину, на що вона схопила ніж, який лежав на столі, підійшла до дивану, де сидів останній і нанесла йому удар ножем у черевну порожнину. Після цього ОСОБА_1 відразу викликала швидку допомогу. Лікування та витрати на операцію оплачувала ОСОБА_1 Просив її суворо не наказувати, та не позбавляти її волі. Вони і на даний час мешкають разом, ніяких претензій до обвинуваченої він не має. Обвинувачена здійснює за ним догляд,оскільки він являється інвалідом ІІІ групи та пересувається лише за допомогою милиць.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачена та потерпілий правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачену ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння повністю доведена, а її дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;

- особу винної, яка являється пенсіонером, має постійне місце проживання, розлучена, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с.61), у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно (а.с.57), раніше судима, (а.с.71-72), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1, згідно до ст. 66 КК України, суд визнає її щире каяття, визнання вини.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_1, згідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також вимог, передбачених ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи наявність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.1 ст.121 КК України, оскільки остання, будучи раніше судимою за вчинення умисного особливо тяжкого злочину, судимість за який не знята та не погашена в установленому законом порядку, знову вчинила умисний злочин проти життя та здоров'я особи, яке відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю, та який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої, визнання вини та щире каяття винної, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, поведінку обвинуваченої до та після вчинення злочину, яка під час розгляду кримінального провадження в суді мала належну процесуальну поведінку, надала суду правдиві показання та вибачалась за скоєне, а також те, що за місцем проживання обвинувачена характеризується задовільно, являється пенсіонеркою, враховуючи думку потерпілого, який просив суд не призначати обвинуваченій покарання пов'язане з реальним позбавлення її волі, оскільки жодних претензій до неї він не має та потребує зі сторони обвинуваченої у догляді за ним, так як являється інвалідом ІІІ групи (а.с. 26) та не може пересуватись без милиць, суд вважає, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_1

Підстав для зміни запобіжного заходу у виді домашнього арешту, обраного відповідно до ухвали слідчого судді від 04.03.2016 року (а.с. 89-91) до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про зміну запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не пред'явлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 дактилоскопічної експертизи (а.с.108-114), витрати у сумі 550 (п'ятсот п'ятдесят) гривень 25 копійок (а.с.107 ) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_1 в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Вирішуючи питання про заявлений прокурором прокуратури міста Лисичанська в інтересах КУ «Територіальне медичне об'єднання м. Лисичанська», Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова цивільний позов про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Як вбачається з цивільного позову, прокурор прокуратури міста Лисичанська в інтересах КУ «Територіальне медичне об'єднання м. Лисичанська», Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова просить стягнути з обвинуваченої ОСОБА_1 матеріальну шкоду, понесену закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого у сумі 1702 гривні 98 копійок.

Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлений цивільний позов прокурора визнала та не заперечувала проти його задоволення.

Виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України, згідно з яким у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд вважає вимоги прокурора прокуратури міста Лисичанська в інтересах КУ «Територіальне медичне об'єднання м. Лисичанська», Лисичанська комунальна лікувально-профілактична установа ЦМЛ імені Титова про стягнення матеріальної шкоди, викладені у позовній заяві, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки винність обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, повністю доведена в судовому засіданні, а сума коштів, витрачених на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 за період його перебування на стаціонарному лікуванні у ЦМЛ ім. Титова міста Лисичанська за період з 18.02.2016 року по 27.02.2016 року підтверджена довідкою з розрахунком вартості лікування, наданою суду і наявною в матеріалах кримінального провадження (а.с.99).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

-спортивні штани зі слідами бурого кольору, труси чоловічі, футболка чоловіча, куртка спортивна, шарф синього кольору з плямами речовини бурого кольору, які відповідно до постанови слідчого від 03.03.2016 року (а.с. 84) знаходяться на зберіганні в камері схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області підлягають поверненню потерпілому ОСОБА_2

-зразки крові ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зразки марлевих тампонів, які упаковані у 4 паперові конверти з пояснювальним текстом та підписами, які відповідно до постанови слідчого від 23 травня 2016 року (а.с. 158) знаходяться на зберіганні в камері схову Лисичанського ВП ГУНП - підлягають знищенню.

-2 відрізки тканини з плямами речовини бурого кольору, схожих на кров, які упаковані до двох паперових конвертів та відповідно до постанови слідчого від 23.05.2016 року (а.с. 157) знаходяться на зберіганні в камері схову Лисичанського ВП ГУНП - підлягають знищенню.

Суд не вирішує питання про долю речового доказу, а саме ножа, вилученого в ході огляду місця події від 19.02.2016 року, у зв'язку з долученням даного речового доказу до кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити попередній, - у виді домашнього арешту.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь КУ «Територіальне медичне об'єднання м. Лисичанська» Лисичанська комунальна лікувальна - профілактична установа Центральна міська лікарня імені Титова ( Банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, розрахунковий рахунок 31410544700051 міський бюджет, Ід.код 37800278, код платежу 24060300), суму витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 в сумі 1702 гривень (одна тисяча сімсот дві) гривні 98 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи у сумі 550 (п'ятсот п'ятдесят) гривень 25 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази: спортивні штани зі слідами бурого кольору, труси чоловічі, футболка чоловіча, куртка спортивна, шарф синього кольору з плямами речовини бурого кольору, які відповідно до постанови слідчого від 03.03.2016 року знаходяться на зберіганні в камері схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - повернути потерпілому ОСОБА_2В;

-зразки крові ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зразки марлевих тампонів, які упаковані у 4 паперові конверти з пояснювальним текстом та підписами, 2 відрізки тканини з плямами речовини бурого кольору, схожих на кров, які упаковані до двох паперових конвертів, які відповідно до постанов слідчого від 23 травня 2016 року знаходяться на зберіганні в камері схову Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області - знищити.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя: М.М. Старікова