Постановление суда № 58272387, 10.06.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 червня 2016 року Справа № 911/2553/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалувід 15.03.2016 господарського суду Київської області та ухвалувід 18.04.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 911/2553/15 господарського суду Київської областіпро банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхарчпродсервіс", м. Біла Церква Київської областіліквідаторДемчан О.І., м. Київ

ВСТАНОВИВ:

10.05.2016 Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - заявник) звернулася з касаційною скаргою одночасно на ухвалу господарського суду Київської області від 15.03.2016 у справі №911/2553/15 про повернення заяви без розгляду та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 про повернення апеляційної скарги заявника на вказану ухвалу суду першої інстанції.

Щодо ухвали суду першої інстанції від 15.03.2016 колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони у справі мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Отже, ухвали місцевих господарських судів можуть бути предметом касаційного оскарження лише після їх перегляду по суті в апеляційному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду першої інстанції від 15.03.2016 в апеляційному порядку по суті не переглядалась, що позбавляє заявника процесуального права на її оскарження в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга у частині оскарження ухвали від 15.03.2016 не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження в зв'язку з чим у її прийнятті необхідно відмовити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Що стосується касаційної скарги в частині оскарження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016, то вона не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з наступних підстав.

Підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII, далі - Закон) визначено ставку судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду в обсязі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається, заявником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги та одночасно заявлене клопотання про звільнення від його сплати. У якості підстави для звільнення від сплати судового збору заявник вказує на відсутність відповідного бюджетного фінансування.

У той же час за нормою статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою, зокрема, звільнити її від сплати судового збору.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У даному випадку заявником касаційної скарги є орган доходів і зборів, який з 01.09.2015 Законом позбавлений пільг щодо сплати судового збору. Одночасно у п.2 Прикінцевих положень Закону на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечення відповідного фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Невиконання центральним органом виконавчої влади законодавчо встановленого обов'язку щодо фінансування відповідних державних органів само по собі не може бути підставою для вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору.

Отже, з огляду на імперативні приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що є підставою для повернення касаційної скарги згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч.1 ст. 62, ст. ст. 53, 86, 107, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві в прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали господарського суду Київської області від 15.03.2016 у справі №911/2553/15.

2. Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги в частині оскарження ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 у справі №911/2553/15.

3. Касаційну скаргу Управління Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві у зазначеній частині повернути її заявнику.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич