№ 58268708, 31.05.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року справа № П/811/41/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Агрогермес-Шем"

до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2015 р. №0000222201,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Агрогермес-Шем" (далі-позивач, ПП"Агрогермес-Шем") звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2015 р. №0000222201.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказане рішення порушує його права, суперечать діючому законодавству, прийняте на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки Акта перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірними, а саме рішення підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, у яких наголосив, що перевіркою встановлено безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ "Елізавет-Зерно". Вважаючи угоди, укладені позивачем із вказаними контрагентом такими, що не спрямовані на настання реальних наслідків, відповідач наполягає на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та заперечує проти позову.

03 березня 2016 року судом було винесено ухвалу про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження (т.3,а.с.75).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Агрогермес-Шем" зареєстроване як юридична особа Кіровоградським міським управлінням юстиції 11.06.2012 року, з того часу перебуває на обліку в податковому органі як платник податків та є платником податку на додану вартість (т.1,а.с.10-13).

Основним видом діяльності ПП "Агрогермес-Шем" є складське господарство (52.10), вирощування зернових культур (крім рису) (01.11), діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (46.11), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21) (т.1,а.с.11).

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

У період з 09.12.2015р. по 15.12.2015р. посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "Агрогермес-Шем" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ "Елізавет-Зерно" за період з 01.10.2015р. по 31.10.2015р. (т.1,а.с.28-42).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення:

- п.185.1 ст. 185, п.187.1, ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання з ПДВ за жовтень 2015 року на суму 1037359,00 грн. та завищено суму податкового кредиту за жовтень 2015 року на загальну суму 3224633,00 грн. в частині проведених взаємовідносин ТОВ "Елізавет-Зерно"; також як наслідок позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень 2015 року на загальну суму 2 187 274,00 грн.

Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016 року:

- №0000222201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 2 734 903,00 грн., у тому числі 2 187 274,00 грн. основного платежу та 546819,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (т.1,а.с.43).

Як вбачається матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про безпідставне формування податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом позивача - ТОВ "Елізавет-Зерно", які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з’ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб’єктності учасників господарської операції та установлення зв’язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За таких підстав, в межах предмета доказування по даній справі належить встановити факт здійснення та реальність господарських операцій між ПП "Агрогермес-Шем" та ТОВ "Елізавет-Зерно", обставини використання придбаного товару (послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб’єктність учасників господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, а саме: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податковий орган за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентом – ТОВ "Елізавет-Зерно", на підставі яких був сформований податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом з’ясовано такі обставини.

28 серпня 2015 року між ПП "Агрогермес-Шем" (Покупець за договором) та ТОВ "Елізавет-Зерно" (Постачальник) укладено договір поставки №3, за змістом якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію сільськогосподарського призначення; покупець в свою черго зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (т.1,а.с.58-59).

На виконання договірних зобов'язань за вказаними договорами ТОВ "Елізавет-Зерно" у жовтні 2015 року здійснило поставку обумовленого вищевказаним договором товару (макухи соняшникової, насіння соняшникового, олії соняшникової невимороженої).

Факт надання послуг за вищезазначеними договорами підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними (т.1,а.с.94-128), на загальну суму 19 668 736,24 грн. (із них ПДВ – 3 269 652,71 грн.).

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних (т.1, а.с.60-93).

Судом встановлено також, що розрахунок ПП "Агрогермес-Шем" за надані послуги, здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента, про що свідчать відповідні виписки з банку по рахунку та платіжні доручення (т.1,а.с.252-269; т.2,а.с.92-257).

Транспортування підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (т.1, а.с.144-251), з яких вбачається, що перевезення товару здійснювалось також із залученням - ТОВ "Мізон Трейд" та ТОВ "Індстріал-Транс-Агро".

Судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту в жовтні 2015 року віднесено відповідну суму ПДВ до складу податкового кредиту, за податковими накладними, виданими ТОВ "Елізавет-Зерно" з придбання продукції сільськогосподарського призначення на підставі договору поставки (т.1,а.с.45-51).

Матеріалами справи встановлено, що вказані господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку, які позивачем обліковано по рахункам 631,20,26 (т.3,а.с.83-88).

При цьому, податкові та видаткові накладні, якими оформлювався факт прийняття позивачем продукції сільськогосподарського призначення, містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил, товарно-транспортні накладні та дорожні листи ватажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу - юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як зазначалось вище, позивачем надано належним чином заповнені товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування придбаного товару.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, обов’язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб’єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності – продукція, роботи чи послуги – мають вартісний характер і цінове вираження.

Судом встановлено, що товар, придбаний у зазначеного контрагента, ПП "Агрогермес-Шем" використано у власній господарській діяльності та в подальшому реалізовано: за договором на переробку давальницької сировини від 25.08.2015р. №026Д15, укладеним з ТОВ "Відродження"; договором на переробку давальницької сировини №02/09/2015р. від 04.09.2015р., укладеного з ТОВ "Рапсо-Дія";за договором поставки №М1509АТ від 15.09.2015р. укладеного з ВАТ "Паритет-агро" (т.2,а.с.1-39,76-191,т.3,а.с.4-73).

Так, з матеріалів справи вбачається, що придбана у ТОВ "Елізавет-Зерно" продукція сільськогосподарського призначення доставлена була на склади ТОВ "Рапсо-Дія", ТОВ "Відродження" для подальшої переробки згідно договорів на переробку давальницької сировини.

Матеріалами справи підтверджено кількісний і якісний результат від переробленої сировини, що відображено у відповідних актах по переробці сировини та виробництву готової продукції та посвідченням про якість (т.3,а.с.88-124).

Крім того, в матеріалах справи наявні докази відповідної матеріальної бази, виробничих потужностей контрагентів (ТОВ "Рапсо-Дія", ТОВ "Відродження") (т.3,а.с.129-162,165-251).

Так, судом встановлено, ТОВ "Рапсо-Дія", ТОВ "Відродження" займаються переробкою насіння соняшника та ріпаку, та мають для здійснення такої діяльності відповідне обладнання, устаткування, кваліфікований штат працівників, комплекс виробничого обладнання, основних фондів для зберігання сировини готової продукції.

Між тим, позивач з ТОВ "Відродження" укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів, за яким ТОВ "Відродження" за заявкою ПП "Агрогермес-Шем", зобов'язувалось здійснювати перевезення та доставку вантажу (т.3,а.с.216-245).

З наявних в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів (т.3,а.с.245-251;т.4,1-13), вбачається, що ТОВ "Відродження" надавало позивачеві послуги по перевезенню макухи соняшникової, та олії соняшникової, послуги по переробці соняшника, послуги сушки соняшника.

Крім того, представником позивача пояснено, що в подальшому перероблена продукція знаходилась на зберіганні контрагентів (ТОВ "Рапсо-Дія", ТОВ "Відродження") (т.4,а.с.21-40).

За таких обставин, суд погоджується з позицією позивача про наявність у нього можливості для зберігання придбаного товару.

В свою чергу, перероблений товар позивачем було реалізовано ВАТ "Паритет-агро" за договором поставки №М1509АТ від 15.09.2015р. (т.2,а.с.1-39,76-191,т.3,а.с.4-73).

Судом також враховано вимоги Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Елізавет-Зерно" було зареєстроване як юридичні особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було платником податку на додану вартість (т.2,а.с.38,258-260).

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на інформацію податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "Елізавет-Зерно", оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Натомість, відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у підприємства ПП "Агрогермес-Шем" умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах справи договорів, податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак – дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними; подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів та послуг, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача зобов’язань, обумовлених договором поставки.

У зв'язку з викладеним, суд резюмує правомірність включення позивачем відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту та його формування за вказаними податковими накладними, виданими ТОВ "Елізавет-Зерно".

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій ПП "Агрогермес-Шем" та ТОВ "Елізавет-Зерно", а відтак – і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки використано акти перевірок контрагентів позивача. За результатами перевірок вказаних контрагентів позивача податковим органом встановлено відсутність поставок товарі та укладення угод без мети настання реальних наслідків. У зв’язку з цим, податковим органом визнано угоди поставки нікчемними, в тому числі, укладені з позивачем.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов’язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов’язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги)не безпосередньо дол. Бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов’язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов’язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, суд також вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь ПП "Агрогермес-Шем" судові витрати у розмірі 41 011,39 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2015 р. №0000222201, яким ПП "Агрогермес-Шем" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 734 903,00 грн., в том числі за основним платежем – 2187274,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 546819,00 грн.

3.Присудити на користь ПП "Агрогермес-Шем" (код ЄДРПОУ – 38211997) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 41 011,39грн. (сорок одна тисяча одинадцять гривень тридцять дев’ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (код - 39484073).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук