Решение № 58150373, 31.05.2016, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

31.05.2016

Справа №2/489/483/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 р. Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого судді Губницького Д.Г., при секретарі Наумкіній І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль», про визнання майна спільною власністю, визначення часток, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, яким уточнивши вимоги просив визнати 64/100 частини двокімнатної квартири спільного заселення №5 по пр. Богоявленському,51а в м. Миколаєві спільною сумісною власністю його та відповідачки ОСОБА_2, визначити частки у цій спільній власності рівними та визнати за кожним право власності на відповідну частку.

Позов обґрунтував тим, що майно придбано в шлюбі, тому є спільним сумісним, шлюб з відповідачкою розірвано, а оскільки за її боргами може бути звернуте стягнення і на його частину спільному сумісному майні, тому звернувся до суду.

Ухвалою суду від 10 травня 2016 р., занесеною до журналу судового засідання, в якості третьої особи без самостійних вимог залучене ПАТ «ОСОБА_3 банк Аваль»

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Відповідачка з позовом погодилася.

Представник Ленінського ВДВ ММУЮ надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» в судове засідання не зявився.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

За рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 грудня 2012 р. розірвано шлюб між сторонами, який був зареєстрований 21 серпня 2004 р. (а.с.79).

16 травня 2005 р. ОСОБА_2 купила за нотаріально посвідченим договором кімнату №26 в квартирі спільного заселення №5 по пр. Жовтневому (теперішня назва - Богоявленський), 51а в м. Миколаєві, житловою площею 15,30 кв.м., загальною площею 25,7 кв.м. Уся квартира №5 є 2 кімнатною, має житлову площу 23,40 кв.м., загальну 40,0 кв.м. До покупця також відійшло право власності на приміщення коридору 26-1 площею 2,1 кв.м., вбудованої шафи 26-2 площею 0,7 кв.м. та 26-4 площею 0,5 кв.м. За договором приміщення коридору XIX, кухні I, душової II, вбиральні III є в спільному користуванні

Таки характеристики спірного майна підтверджені технічною інвентаризацією від 12 квітня 2016 р. (а.с.71-74)

Право власності відповідачки на 64/100 частини вказаної квартири зареєстроване в державному реєстрі речових право на нерухоме майно згідно довідки від 29 березня 2016 р. (а.с.48,49).

Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ від 16 вересня 2013 р. було відкрите виконавче провадження №39735370 з примусового виконання виконавчого листа №2-4-4166/2009 виданого Центральним районним судом м. Миколаєва про стягнення на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором в сумі 291839,20 грн (а.с.62,63).

На майно відповідачки накладено арешт постановою державного виконавця від 31 січня 2014 р. (а.с.64).

Статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Спірне майно набуте під час шлюбу, відповідачкою визнано його належність до спільного майна подружжя, тож таким його вважає й суд, оскільки іншого наявними доказами не встановлено.

Частки подружжя у спільному сумісному майні вважаються рівними у відповідності до ст.70 СК України.

Вимозі про визнання за позивачем право власності на ? частини спірного майна, наявність арешту накладеного в забезпечення виконання відповідачкою рішення суду не перешкоджає, оскільки він накладений з метою не допустити протиправне відчуження особистого майна боржника.

Тому суд вважає за можливе визнати за позивачем та за відповідачкою право власності на половину, тобто на 32/100 частини, спірного за кожним.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути 551,20 грн. судового збору.

Керуючись ст. 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 64/100 часток кімнат №№24, 26 житловою площею 23,4 кв.м., загальною площею 40,0 кв.м. в квартирі спального заселення №5 по проспекту Богоявленському,51а в м. Миколаєві, які складаються із житлової кімнати №26 площею 15,3 кв.м. коридору 26-1 площею 2,1 кв.м., вбудованої шафи 26-2 площею 0,7 кв.м., приміщення коридору XIX, кухні I, душової II, вбиральні III в спільному користуванні загальною площею 25,7 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м.

Визначити частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рівними на дане нерухоме майно та визнати право власності на 32/100 частки даного майна за кожним.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 судовий збір 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - в тому ж порядку і в той самий строк, який обраховується з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Г. Губницький