Постановление суда № 58091089, 30.05.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/14090/14-ц 4-с/335/31/2016

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року Орджонікідзевській районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

при секретарі Школяр К.П.,

розглянувши у залі суду у м. Запоріжжі скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 10 березня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову начальника Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 10 березня 2016 року № 49957119/8 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 49957119 від 1 лютого 2016 року та зобовязання державного виконавця винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження до 11 березня 2016 року.

В обґрунтування скарги зазначає, що постановою державного виконавця Стратій О.С. Орджонікідзевського відділу державної виконавчої Запорізького МУЮ від 01.02.2016 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №49957119 з примусового виконання виконавчого листа №335/14090/14-ц, виданого Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя. У подальшому постановою начальника Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького МУЮ ОСОБА_2 від 10.03.2016 винесена постанова №49957119/8, якою скасована постанова від 01.02.2016 про відкриття виконавчого провадження №49957119. Постанова мотивована тим, що при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем недотримані вимоги ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме пункту 7, відповідно до якого, якщо виконавчий документ повернуто стягувану за його заявою, державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження. На думку заявника, постанова від 10.03.2016 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №49957119 суперечить положенням ст. 26 та 47 Закону України «Про виконавче провадження». Просить суд визнати постанову начальника Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького МУЮ ОСОБА_2 від 10.03.2016 за №49957119/8 незаконною та скасувати її, зобовязати начальника Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького МУЮ ОСОБА_2 вжити належних, передбачених діючим законодавством заходів, щодо примусового виконання виконавчого листа №335/14090/14-ц, виданого Орджонікідзевський районним судом міста Запоріжжя.

В судове засідання представник заявника не з'явився, суду надав письмову заяву про розгляд скарги у його відсутність.

Представник Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції до судового засідання не зявився, суду надав письмові заперечення проти скарги, просить суд у задоволенні скарги відмовити.

Представник боржника у судове засідання не зявився, судові надав письмові заперечення проти скарги, просить відмовити у задоволенні скарги та провести судове засідання у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється. У звязку з чим, на підставі ст. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, без фіксування судового процесу.

Перевіривши обставини справи і вимоги заявника суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 384 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 384 ЦПК України, скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Судом встановлено, що на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2014 року у справі № 335/14090/14-ц за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Котломонтаж», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заборгованості по виплаті вихідної допомоги, середньої заробітної плати за час затримки виплат належних платежів та середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, 29 грудня 2015 року було видано виконавчий лист № 335/14090/14-ц про стягнення з ТОВ «Котломонтаж» на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати вихідної допомоги у розмірі 14948,79 гривень, середньої заробітної плати за час затримки виплат належних платежів при звільненні за період з 24 вересня 2014 року по 20 листопада 2014 року у розмірі 4949,08 гривень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1С вперше звернувся до Орджонікідзевського ВДВС Запорізького ЗМУЮ 23 січня 2015 року із заявою про примусове виконання рішення.

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького ЗМУЮ від 28 січня 2015 року було відкрито виконавче провадження №46188506.

Після відкриття провадження стягувачем ОСОБА_1С 3 лютого 2015 року було прийнято рішення про відкликання заяви про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького ЗМУЮ від 4 лютого 2015 року, у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачу.

Вдруге за заявою ОСОБА_1, постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 1 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження №49957119 про стягнення з ТОВ «Котломонтаж» на користь ОСОБА_1 вказаної суми коштів в розмірі 19897,87 гривень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.99 № 606-XIV з наступними змінами (далі Закон).

Судом встановлено, що при повторному відкритті виконавчого провадження старшим державним виконавцем не дотримано вимог ч. 7 п. 1 ст. 26 та статті 22 Закону внаслідок чого помилково відкрито виконавче провадження за повторною заявою ОСОБА_1 з огляду на таке.

Строк для звернення ОСОБА_1 до виконавчої служби в один рік сплинув 23 січня 2016 року.

Таким чином, заява ОСОБА_1С від 26 січня 2016 року про примусове виконання подана з порушенням строку передбаченого ст. 22 Закону.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом і цим законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Так, 3 лютого2015 року ОСОБА_1 самостійно було відкликано заяву про відкриття провадження за виконавчим листом від 13 січня 2015 року.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувану за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Як передбачено ч. 1 та ч. 3 ст.6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, в іншому випадку його рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки характер стягнення за зазначеним виконавчим листом не передбачає стягнення аліментів та інших періодичних платежів, а є стягненням суми вихідної допомоги при звільненні, тому державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у відповідності до вимог закону, зокрема ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», підстави для повторного прийняття державною виконавчою службою таких виконавчих документів відсутні.

Посилання заявника на положення ч. 5 ст. 47 Закону, згідно якого повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред'явити вказаний виконавчий документ для виконання, суд вважає безпідставними, оскільки вказана норма Закону встановлює умови і порядок повернення виконавчого документа стягувачу, а не регулює порядок та підстави відкриття виконавчого провадження.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 березня 2016 року у справі № 335/14090/14-ц судом визнано виконавчий лист, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя по справі № 335/14090/14-ц про стягнення з ТОВ «Котломонтаж» на користь ОСОБА_1 суми коштів у розмірі 19 897,87грн, таким що не підлягає виконанню повністю. Ухвала набрала законної сили 28 березня 2016 року.

Відповідно до частини 4 пункту 1 статті 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначені права державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження. Отже, реалізацію таких прав державний виконавець здійснює за власним розсудом відповідно до вимог закону та згідно змісту виконавчого документу.

За таких обставин, суд вважає, що скарга заявника є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а тому відсутні підстави для скасування спірної постанови та зобовязання начальника Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького МУЮ ОСОБА_2 вжити належних, передбачених діючим законодавством заходів, щодо примусового виконання виконавчого листа №335/14090/14-ц.

Керуючись ст.ст. 378, 383, 387 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову начальника Орджонікідзевського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 10 березня 2016 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: І.П. Соболєва