Постановление суда № 58070666, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31 травня 2016 року м. Київ К/800/11896/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Смокович М.І., розглянувши касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Інхол"" про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Інхол» недоотримані міським бюджетом кошти пайової участі у сумі 135920,62 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року та закрито провадження у справі.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року, та направити справу на продовження розгляду.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивач звернусь з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний будинок «Інхол», яка не є підконтрольним для нього об'єктом, тоді як ревізія була проведена щодо фінансово-економічного департаменту Дніпропетровської міської ради, який є підконтрольною щодо позивача установою.

Отже, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області просить суд стягнути кошти та повернути їх до бюджету з юридичної особи, яка не є підконтрольною позивачеві установою в розумінні Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Приписами частини другої статті 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В іншому випадку, спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, в тому числі й на користь держави) носять приватно-правовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду України у справах №21-204а13, №21-40а14 та 21-89а14.

Враховуючи, що спірні відносини виникли внаслідок невиконання підконтрольною установою вимоги про відшкодування збитків, завданих державі та направлені лише на стягнення з відповідача грошових коштів, внаслідок порушення ним фінансової дисципліни, а отже є деліктними, тому з урахуванням їх приватно-правового характеру вони мають бути вирішені в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дану справу за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Темп-3000» про стягнення коштів не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ та встановленій практиці Верховного Суду України, такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи та положенням пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", в якій передбачено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Таким чином, дана справа за суб`єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись частинами 5, 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний будинок "Інхол"" про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М. І. Смокович

Суддя М.І. Смокович