Постановление суда № 58070641, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/1301/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І.,

Шипуліної Т.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Квант» на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 рокуу справі№826/10336/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Квант»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служба у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Квант») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 29 квітня 2015 року №0012811501 та №0012801501.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві №0012801501 від 29 квітня 2015 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року в частині відмови в задоволенні позову і постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 квітня 2015 року відповідачем проведена камеральна перевірка щодо порушення позивачем правил сплати податку, за результатами якої складений акт №1845/26-51-15-01-09. (далі по тексту - акт перевірки).

Під час перевірки встановлено, що позивачем порушено правила сплати (перерахування) податків, передбачених пунктом 203.2 статті 203, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу україни, а саме:

- по податковій декларації з податку на додану вартість від 20 травня 2014 року №9028843763 в сумі 988187,10 грн. на 26 днів;

- по податковій декларації з податку на додану вартість від 20 травня 2014 року №9028843763 в сумі 412562,00 грн. на 24 дні;

- по податковій декларації з податку на додану вартість від 20 травня 2014 року №9028843763 в сумі 100000,00 грн. на 17 днів;

- по податковій декларації з податку на додану вартість від 20 червня 2014 року №9035611772 в сумі 11065,45 грн. на 183 дні;

- по податковій декларації з податку на додану вартість від 20 грудня 2014 року №9073869498 в сумі 11992,40 грн. на 87 днів.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 29 квітня 2015 року були прийняті податкові повідомлення - рішення:

№0012811501, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1500749,10 грн. позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 150074,91 грн., за платежем: податок на додану вартість;

№0012801501, яким за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 23057,85 грн. ТОВ «Квант» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 4611,57 грн., за платежем: податок на додану вартість.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем допущено несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року в сумі 1500749,10 грн., а тому відповідачем правомірно винесено рішення про накладення штрафу в розмірі 10% від зазначеної суми.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до положень статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Факт проведення оплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014 року поза межами визначеного для цього строку, позивачем не заперечується.

Єдиною підставою для скасування податкового повідомлення - рішення, яким визначено суму штрафу за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання ТОВ «Квант» зазначає існування форс-мажорних обставин - проведення антитерористичної операції на території Донецької області.

Однак відповідне посилання не звільняє позивача від обов'язку вчасно сплачувати самостійно визначене грошове зобов'язання.

При цьому, за наведених позивачем обставин, статтею 100 ПК України передбачена можливість перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань. Однак, позивач з відповідним проханням до податкового органу не звертався.

Посилання позивача на безпідставне застосування штрафних санкцій з розрахунку прострочення сплати ПДВ на 26, 24 та 17 календарних днів, оскільки прострочення становило 18 та 27 календарних днів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідна помилка не призвела до неправильного обрахунку штрафу.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі №826/10336/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна