Постановление суда № 58058331, 17.05.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3371/15-ц Номер провадження 22-ц/786/511/16Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю.А. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Корнієнка В.І., Омельченко Л.М.

при секретарі: Діхтяр Т.В.

за участю відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що відповідно до укладеного 21 квітня 2008 року кредитного договору №PLXRRX15140063, відповідач отримав кредит у розмірі 2 051 грн. 51 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 06 липня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 3 472 грн. 34 коп., яку позивач просив стягнути на користь ПАТ КБ «Приватбанк».

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2015 року в задоволенні зазначеного позову ПАТ КБ «ПриватБанк» - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило оскаржуване ним судове рішення - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що 21 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір №PLXRRX15140063, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2 051 грн. 51 коп. зі сплатою за його користування 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань, відповідач, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 06 липня 2015 року має заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 3 472 грн. 34 коп., яка складається з заборгованості по пені в розмірі 2 830 грн. 80 коп.; штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процента складова) в сумі 141 грн. 54 коп.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Нормами ст. 546 ЦК України, передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 256 ЦК України визначено позовну давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу.

За нормами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За нормами ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно роз'яснень, наведених у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 6 листопада 2013 року у справі №6-116цс13, визначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.

В той же час судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявною у справі випискою по банківському рахунку ОСОБА_2 та наданою відповідачем в судовому засіданні квитанцією, що останній платіж за кредитним договором позичальником було здійснено 17 серпня 2012 року, тоді як з даним позовом банк звернувся до суду у вересні 2015 року /а. с. 44, 46-47/.

В свою чергу відповідачем в суді першої інстанції, до винесення рішення заявлено клопотання та подано письмову заяву, в якій ОСОБА_2 просив застосувати до даного спору строк позовної давності /а. с. 49/.

Виходячи зі встановлених обставин, з урахуванням наведених вище вимог закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 з пропуском встановленого п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України однорічного строку позовної давності для вимог щодо стягнення пені та штрафу, як видів неустойки, - обґрунтовано відмовивши з цих підстав ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову, зважаючи на клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.

При цьому, даючи правову оцінку доданим до позовної заяви Умовам надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), в п. 5.5. яких, зазначено, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлено сторонами тривалістю п'ять років, - районний суд, правомірно визнав надані позивачем Умови в частині збільшення строку позовної давності такими, що не є складовою укладеного між сторонами договору, виходячи з того, що відповідачем вони не підписувались.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на наступне.

Так, за нормами ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Оскільки позивачем в ході розгляду справи не надано до суду належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови надання споживчого кредиту в редакції, що передбачає збільшення строку позовної давності згідно ст. 259 ЦК України, в той час, як відповідач в судовому засіданні пояснював, що надані до матеріалів справи Умови він не підписував та на час укладення договору їх зміст йому відомий не був, висновок суду про те, що ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору узгоджується з фактичними обставинами та відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року та від 10 червня 2015 року у справах за №6-240цс14 та №6-698цс15, які мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції згідно положень ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України.

За наведених обставин, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, обгрунтовано виходив з того, що Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" пропустило строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, що згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування - не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: