Постановление суда № 58015923, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 травня 2016 року м. Київ К/800/11921/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання протиправними дії та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області, у якому просила суд: 1) визнати протиправними дії старшого паспортисту СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_2 стосовно зняття з реєстрації ОСОБА_1; 2) стягнути з державного бюджету України шляхом безспірного списання на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 100000 грн. 00 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправними дії старшого паспортиста СГІРФО Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області ОСОБА_2 стосовно зняття з реєстрації ОСОБА_1. В решті позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем документально не доведено наявність законних підстав для зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання, оскільки є відсутніми: заява, запит органу реєстрації за новим місцем проживання, остаточне рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтво про смерть.

Крім того, відповідачем не доведено не можливість позивача звернутися до органу реєстрації з поважної причини у травні 2010 року.

Таким чином, дії старшого паспортиста СГІРФО Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області ОСОБА_2 стосовно зняття з реєстрації ОСОБА_1 є протиправними.

Проте, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 100000 грн. 00 коп. не підлягають задоволенню, оскільки право реєстрації позивача у певному житлі (зокрема, у квартирі АДРЕСА_1) є похідним від права користування/володіння таким житлом, то права та інтереси ОСОБА_1 були порушені саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а не відповідачем.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції було скасовано в частині відмови в задоволенні позову та прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з державного бюджету на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Приймаючи рішення суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій старшого паспортиста СГІРФО Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області ОСОБА_2 стосовно зняття з реєстрації ОСОБА_1.

Проте, скасовуючи, рішення в частині відмови в задоволенні позову та приймаючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині враховуючи стан здоров'я потерпілої, її дії щодо видачі довіреності на зняття з реєстрації, які спровокували настання негативних наслідків для неї, ступінь вини старшого паспортисту СГІРФО Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_2 стосовно зняття з реєстрації ОСОБА_1 на підставі вищевказаної довіреності підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального права, а саме статтю 3 Конституції України, згідно з якою держава відповідає перед людиною за свою діяльність, метою якої є утвердження та забезпечення прав і свобод людини, частину 2 статті 19 Конституцій України, відповідно до якої органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначає, що компенсація за моральну шкоду повинна стягуватися з держави в такому розмірі, яка відповідає тривалості стражданням людини, яка позбулася свого єдиного житла.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Ленінського районного відділу Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про визнання протиправними дії та стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка