Постановление суда № 58006033, 22.03.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/7166/14 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/1995/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія:19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя: Шумська Н.Л.

судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.

секретар: Бадівська О.О.

особи, які беруть участь у справі: не з»явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 28 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 28 грудня 2015 року у позові ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійним договору іпотеки відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність, на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що10 червня 2015 року Галицьким районним судом міста Львова винесено ухвалу про призначення судової почеркознавчої експертизи щодо визначення автентичності підпису на оригіналі заяви про надання згоди на передачу в іпотеку під банківський кредит будинку. 13 грудня 2015 року в 15 год 30 хв на адресу позивача із Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов рахунок №1290 від 08 грудня 2015 року для оплати вищезгаданої експертизи. Разом з цим попереджено, що відповідно до ч,1 п.1,13 інструкції про -призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України №53/5 від 08,10.98 р. для оплати експертиз було надано не більше 45 календарних днів. Тобто, останній день для оплати повинен був бути 22 січня 2016 року. Судом першої інстанції винесено рішення 28 грудня 2015 року передчасно, чим порушено процесуальне право і не надано для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки можливості проведення судову почеркознавчої експертизи.Крім того вказує, що в заяві про надання згоди про передачу в іпотеку будинку підпису не ставив, у нотаріуса в день зазначений в заяві не був і жодних нотаріальних дій не вчиняв. В згаданій заяві вказано адресу місця проживання: м Мостиська, вул.П.Орлика,11, за якою позивач ніколи не проживав, про що свідчить довідка з державної міграційної служби від 20.02.2013 року. З 22 квітня 2004 року по 21 липня 2009 року ОСОБА_2 не мав змоги прописатися, так як майже весь цей час знаходився на заробітках за межами України. Просить рішення Галицького районного суду м.Львова від 28 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були належно повідомлені, а від апелянта ОСОБА_2 надійшла заява про слухання справи за його відсутності, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Судом встановлено, що 27.04.2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/08-5/11551-СК9, згідно якого банк надав ОСОБА_5 кредит в розмірі 60 000, 00 доларів США на споживчі цілі. Для забезпечення виконання кредитного договору, між сторонами 28.04.2006 року, укладено Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі № 1033, відповідно до якого в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Іпотекодавцем ОСОБА_5, було передано нерухоме майно а саме: житловий будинок АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що предмет іпотеки а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, належить ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 13.01.2006 року виданого Вишнянською сільською радою.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Іпотечний договір від 28.04.2006 року, укладено сторонами відповідно до вимог закону; згідно його умов в іпотеку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», законно передано нерухоме майно а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, а тому у позові слід відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, судом першої інстанції правильно встановлено характер спірних правовідносин сторін у справі та застосовано норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішено спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з п.12 Постанови Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК України.

У відповідності до норм ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, (ч.1 ст.215); зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст.203); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5, укладаючи договір іпотеки, діяла свідомо, добровільно та усвідомлював наслідки укладання даного договору. Спірний договір іпотеки укладено у письмовій формі, нотаріально посвідчений та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Укладений договір іпотеки за своїм змістом не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства. Особи, які вчинили правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та їх волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі.

Виходячи з положень ст. 578 ЦК України та ч. 2 ст. 6 ЗУ "Про іпотеку" майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Доводи апелянта про ненадання ним як співвласником будинку своєї згоди на передачу майна в іпотеку, колегія суддів відкидає оскільки частиною 1 статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Проте, як вбачається з матеріалів справи на момент укладення договору іпотеки від 28.04.2006 року ОСОБА_5 була зареєстрована у державному реєстрі одноособовим власником житлового будинку, а тому у банку не було підстав для отримання згоди чоловіка на укладення іпотечного договору, однак, таку згоду чоловік надав (а.с. 24).

Колегія суддів приходить до висновку, що будь-яких порушень прав ОСОБА_2 при укладанні договору іпотеки від 28.04.2006 року, не відбулося, оскільки житловий будинок належить на праві особистої приватної власності іпотекодавцю ОСОБА_5, проте, як встановлено судом, при укладенні договору іпотеки від 28.04.2006 року апелянт, як чоловік іпотекодавця, надав згоду на укладення договору іпотеки.

Таким чином, даючи оцінку рішенню суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, в межах доводів скарги, колегія суддів дійшла висновку про законність та обгрунтованість рішення. Рішення суду ухвалене в межах заявлених вимог, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не ставлять під сумнів його законність.

На підставі ст.308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра