Постановление суда № 57949116, 19.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження:22ц/785/2918Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Ващенко Л.Г.

суддів - Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі - Козак М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, третя особа: ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИЛА:

21.07.2015 року ОСОБА_2 звернулась із позовом про набуття права власності на нерухоме майно у вигляді будинка АДРЕСА_1 у порядку набувальної давності.

Позов обгрунтовано тим, що з 1982 року по 1999 рік у спірному будинку проживав її брат ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті брата вона успадкувала майно, яке знаходилось у спірному будинку і стала користуватись будинком.

Посилаючись на те, що вона більше 10 років відкрито та безперервно володіє спірним нерухомим майном, наявність нерухомого майна підтверджується технічним паспортом від 01.10.2012 року, позивачка просила позов задовольнити.

У суді першої інстанції позивачка і її представник позов підтримали.

Представник відповідача Одеської міської ради (далі-ОМР) позов не визнав.

Представник третьої особи ДП "Клінічний санаторій ім. Пирогова" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі-Санаторій) заперечував проти позову.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17.02.2016 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема у матеріалах справи наявний технічний паспорт на будинок, який посвідчує прийняття будинка в експлуатацію.

У засіданні колегії суддів: позивачка і її представник скаргу підтримали; представник відповідача ОМР і представник третьої особи Санаторія скаргу не визнали.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

За змістом ст. 308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Позивачка просила визнати за нею право власності за набувальною давністю на будинок АДРЕСА_1, загальною площею 86,7м2, який складається з кухні, 3\х житлових кімнат та віранди (а.с.2-4).

Суд, відмовляючи у позові виходив з того, що на самочинно збудоване нерухоме майно не може бути визнано право власності за набувальною давністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду виходячи із наступного.

Встановлено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, збудовано самочинно у 1991 році на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні Санаторія. Зазначений житловий будинок в експлуатацію не здавався й не проходив державну реєстрацію. Земельна ділянка для будівництва спірного жилого будинка, у встановленому законом порядку, не виділялась (а.с.10-13,37,38,64-68,77-79).

Житловий будинок вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього (ст. 376 ч.ч.1,3 ЦК України).

Беручи до уваги положення ст. 376 ЦК України, право власноті за набувальною давністю на об'єкт самочинного будівництва не може бути визнано судом, оскільки зазначена норма права передбачає особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване на земельній ділянці, яка не відводилась для цієї мети, без належного дозволу та затвердженого проекту.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у позові.

Доводи позивачки у скарзі про те, що: спірний об'єкт нерухомості має ознаки безхазяйної речі; наявний у справі технічнй паспорт на спірний будинок, відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію індивидуальних \садибних\ житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських \присадибних\ будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та П категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 24.05.2011 року № 91 (далі-Порядок), свідчить про прийняття будинка в експлуатацію - не заслуговують на увагу.

Позовні вимоги заявлені з підстав ст. 344 ЦК України \набувальна давність\ і не містить посилань на ст. 335 ЦК України \набуття права власності на безхазяйну річ\, а.с.2-4.

Наявність технічного паспорта на закінчений будівництвом до 05.08.1992 року об'єкт, згідно із Порядком, позбавляє забудовника лише обов'язку прийняття об'єкта нерухомості в експлуатацію з метою подальшої державної реєстрації права власності, разом з тим, у даному випадку, відсутність доказів про відведення, у встановленому законом порядку, земельної ділянки під будівництво спірного житлового будинка, свідчить про самочинність будівництва, на який не може бути визнано право власності за набувальною давність, оскільки ст. 376 ЦК України передбачено особливий порядок набуття права власності на нерухоме майно, що збудоване на земельній ділянці, не відведеної для цієї мети.

Інших, правових доводів, апеляйційна скарга не містить.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2016 року року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

Л.М. Вадовська

Н.Д. Плавич