Решение № 57948867, 23.05.2016, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 1527/9598/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2016 р.

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Кисельова В.К.,

при секретарі судового засідання - Дзюба Г.І.

за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивача, адвоката - Рудницької Н.А.

представника відповідача, адвоката - Вертиполох О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 21 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а також за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, а також за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони зареєстрували шлюб 04 березня 1994р. у відділі РАГС виконкому Центральної районної Ради народних депутатів м. Одеси, актовий запис № 87. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивачка стверджує, що в період шлюбу сторони придбали автомобіль Фольксваген Пасат, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я відповідача. Крім того, сторони придбали металевий гараж, розташований у кооперативі „Комбі-2", за адресою АДРЕСА_2, вартістю 32600 гривень. Крім того, відповідачем були відкриті рахунки у ПАТ „Перший Український міжнародний банк", а тому позивачка вважає, що вона має право на ? частину коштів, які перебувають на рахунках. На підставі викладеного, позивачка просила визнати за нею право власності на ? частину коштів, які перебувають на рахунках ОСОБА_4 у ПАТ „Перший Український міжнародний банк", виділити їй у власність автомобіль Фольксваген Пассат, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я відповідача, металевий гараж, розташований у кооперативі „Комбі-2", за адресою АДРЕСА_2, вартістю 32600 гривень. (Т.1, а.с. 3-4)

В процесі розгляду справи ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги. Так, згідно уточнених позовних вимог, позивачка посилається на те, що за час сумісного життя відповідачем були відкриті рахунки, на яких накопичувались кошти сім'ї.

Так, у відділенні № 1 ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» в м. Одесі на ім'я ОСОБА_4 14.03.2008 р. відкрито рахунок НОМЕР_5 в валюті (доларах США), на якому станом на 01.05.2012 року зберігалось 30634,79 долара США.

В травні 2012 року, перед зверненням до суду з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_4 з метою приховання вказаних коштів від поділу, відповідач зняв без згоди позивачки з зазначеного банківського рахунку 30634 долара США, залишивши на рахунку 0,79 долара США. При цьому, вищевказані кошти у розмірі 30634 долара США відповідач привласнив і використав на власний розсуд.

Крім того, під час шлюбу позивачкою спільно із відповідачем за спільні сумісні кошти подружжя був придбаний автомобіль марки Фольксваген моделі Пасат, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РЕВ № 2 при УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 20.04.2010 року на ім'я відповідача.

З метою приховання автомобіля від поділу, ОСОБА_4, 06.06.2012 р. без відома та згоди позивачки, видав на ім'я ОСОБА_7 довіреність серії НОМЕР_6, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Л.А. за реєстровим № 53, на підставі якої, ОСОБА_7 08.06.2012 р. зняв вказаний автомобіль з реєстрації в органах ДАІ та здійснив його відчуження ОСОБА_9 за договором, укладеним в червні 2012 p..

В подальшому ОСОБА_9 здійснив відчуження вищевказаного автомобіля за договором купівлі-продажу ОСОБА_10, що підтверджується відповіддю Центра безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем Міністерства внутрішніх справ України від 01.11.2013 р. № 45/5132.

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 3435 від 17.08.2015 p., наданому експертом Одеського НДІСЕ Мінюсту України в цивільній справі № 523/4434/13-ц, вартість автомобіля Фольксваген моделі Пассат, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 08.06.2012 р. (дату його відчуження ОСОБА_9.) складала 22 680 доларів США.

З урахуванням викладеного позивачка вважає, що її частка у вищевказаних грошових коштах становить 15317,39 долара США (30634.79:2), і у вартості автомобіля 11340 доларів США (22680 : 2), що еквівалентно за курсом НБУ на день подання цієї заяви, відповідно, 353547,19 гривні (23,081425 грн. х 15317.39) та 261743,35 гривні (23,081425 грн. х 11340).

Загальна сума компенсації вартості її частки у вищевказаному майні та грошових коштах, що підлягає стягненню з відповідача на її користь, становить суму еквівалентну 26657,39 долара США, що еквівалентно 615290,54 гривні.

На підставі викладеного, позивачка просить в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в національній валюті України суму еквівалентну 26657,39 долара США за курсом НБУ на день ухвалення рішення у справі.

Ухвалою суду від 30 липня 2012р. були об'єднані в одне провадження цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а також за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. (Т.1, а.с. 44)

ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Вищевказані позовні вимоги мотивовані тим, що з листа КП «БТІ» Одеської міської Ради від 06.03.2015р. йому стало відомо, що станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1. Підставою для реєстрації права власності була довідка ЖБК «Центральний-31» від 29.02.1996 роком, №С-93, підписана та посвідчена Головою ЖБК «Центральний-31» В.А. Болошовим, бухгалтером Н.В. Житковою з якої слідує, що ОСОБА_1 є пайщиком ЖБК «Центральний-31», розташований в будинку №62 по вулиці Академіка Заболотного з 1 вересня 1994 року. ОСОБА_1 виплатила пайовий внесок та паєнагромадження в сумі 132 000 000 /сто тридцять два мільйона/ карбованців 20.02.1995 року. »

При цьому, ОСОБА_4 вважає, що наявна в матеріалах справи довідка ЖБК «Центральний-31», датована 30.07.2012 року за підписами Голови ЖБК Мунтян Л.B. та бухгалтером ЖБК Линник З.Г. (т.1 а.с.73) є сфальшованим доказом, оскільки містить відомості, які не відповідають дійсності та відомостям, зафіксованим в оригіналі довідки, датованої 29.02.1996 роком за №С-93 та наявної в матеріалах КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради.

Таким чином, ОСОБА_4 вважає, що паєнагромадження за квартиру №59 було виплачено під час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (шлюб зареєстрований 04.03.1994 року) ця спірна квартира стала спільною сумісною власністю подружжя на підставі положень ч.1ст.22 КпШС України та ст.ст.15,16 Закону України «Про власність».

Право власності на спірну квартиру виникло з моменту повної виплати паєнагромадження, тобто з 20.02.1995 року.

ОСОБА_4 також посилається на те, що він 26.07.1994 року продав квартиру у м. Харків за 50 000 000 крб., яка була його спадщиною, та ці кошти були сплачені в ЖБК «Центральний-31» в якості пайових внесків за квартиру.

Зважаючи на цю обставину, особистий внесок ОСОБА_4 в паєнагромадження склав 50 000 000 крб., тому саме на цю частку має бути збільшена його доля в спірному майні ( ч.2 ст. 28 КпШС України).

132 000 000 крб. - 50 000 000 крб. = 82 000 000 крб. (спільно сплачено подружжям).

82 000 000 крб. : 2 = 41 000 000 крб. (1/2 частка кожного із подружжя від спільно сплаченого подружжям)

50 000000крб.+ 41 000 000крб.= 91 000 000крб. - частка ОСОБА_4 в паєнагромадженні.

41 000 000 крб. - частка ОСОБА_1 в паєнагромадженні.

Таким чином частки подружжя в праві власності в квартиру складатимуть:

-ОСОБА_4

91 000 000 х 100 % : 132 000 000 - 68,93% або 69/100 часток

-ОСОБА_1

41 000 000 х 100% : 132 000 000 = 31,06% або 31/100 частка.

В зв'язку з чим, ОСОБА_4 просить визначити частки подружжя в праві власності на квартиру під АДРЕСА_1, а саме: ОСОБА_4 в розмірі 69/100 часток, ОСОБА_1 в розмірі 31/100 частки.

При цьому, ОСОБА_4 посилається на те, що він не бажає визнавати за собою право власності, а бажає виділити квартиру у власність ОСОБА_1, а на його користь стягнути грошову компенсацію вартості 69/100 часток квартири під АДРЕСА_1. (Т.2, а.с. 178-182).

Ухвалою суду від 25.03.2015р. були об'єднані в одне провадження цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а також за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання квартири особистою приватною власністю. (Т.2., а.с. 151)

Вищевказані позовні вимоги мотивовані тим, що до укладення шлюбу з відповідачем позивачка була прийнята в члени житлово-будівельного кооперативу (ЖБК) «Центральний -31» м. Одеси з початку на однокімнатну квартиру, а в подальшому на двокімнатну квартиру в будинку АДРЕСА_1

З моменту прийняття в члени ЖБК «Центральний -31», а саме з січня 1992 року, позивачка почала вносити пайові внески на рахунок цього ЖБК за кооперативну квартиру в будинку АДРЕСА_1, який знаходився на стадії будівництва.

В повному обсязі пайові внески за двокімнатну кооперативну квартиру в будинку АДРЕСА_1 позивачкою були сплачені на рахунок ЖБК «Центральний-31» на дату видачі уповноваженим органом місцевого самоврядування ордеру на право заселення цієї квартири.

Позивачка стверджує, що виплата пайових внесків здійснювалась нею із власних грошових коштів, які не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, про що відповідачу було відомо.

Після здачі багатоквартирного житлового будинку під АДРЕСА_1 в експлуатацію, на підставі рішення виконкому Центральної райради народних депутатів м. Одеси від 13.10.1994 р. № 666 позивачці виконкомом цієї райради 10 листопада 1994 р. був виданий ордер № 395 серії ЦР на право заселення розташованої у вказаному будинку двокімнатної квартири під № 59 складом сім'ї: позивачка, ОСОБА_1 та її бабуся ОСОБА_18, що підтверджується оригіналом ордера.

Реєстрація права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 з видачею реєстраційного посвідчення здійснена 15 березня 1996 р. Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що в реєстровій книзі № 23 зроблено запис за реєстровим № 376-стр. 40, що підтверджується названим реєстраційним посвідченням.

Позивачка стверджує, що на час отримання нею спірної квартири вона з відповідачем проживала роздільно, шлюбних стосунків між ними не було. Спільно, однією сім'єю вони стали проживати лише з 1996 року.

В зв'язку з тим, що пайові внески в ЖБК «Центральний-31» за вищевказану квартиру сплачені позивачкою у повному обсязі за рахунок грошових коштів, що належали їй особисто, вона вважає, що спірна квартира є її особистою приватною власністю.

На підставі викладеного, позивачка просить визнати квартиру АДРЕСА_1 її особистою приватною власністю.

В судовому засіданні ОСОБА_1, а також її представник підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, при цьому, позовні вимоги ОСОБА_4 вони просили залишити без задоволення. Позивачка також пояснила, що вона перебувала у черзі спільно з бабусею на кооперативну квартиру. Спочатку вона претендувала на однокімнатну квартиру, а пізніше у неї з'явилась можливість отримати двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Пайові внески вона почала вносити ще до реєстрації шлюбу з відповідачем, а після реєстрації шлюбу залишок коштів сплачувала за рахунок коштів, які у неї зберігались в ощадній касі, та які належала їй ще до шлюбу. Вона пояснила, що відповідачем у них з самого початку були складні відносини, оскільки її бабуся не бажала її стосунків з відповідачем. В зв'язку з чим, вона зустрічалась з відповідачем, проте вони спільно не проживали, а також не вели спільного господарства. Після народження сина, вони ще деякий час не проживали, оскільки відповідач був військовослужбовцем, а тому перебув у військовий частині. Фактично вони почали проживати однією сім'єю з 1996р.. В 2004р. між подружжям виник конфлікт, оскільки відповідач підтримував стосунки з іншою жінкою. В зв'язку чим, вони вирішили розірвати шлюб та поділити спільне майно. При цьому, вони досягли домовленості про поділ спільного сумісного майна позасудовим шляхом. Так, вони вирішили, що позивачка не буде претендувати на автомобіль Мазда , який ними був придбаний у шлюбі, а, відповідач, в свою чергу, відмовиться від будь-яких майнових претензій на квартиру АДРЕСА_1. В зв'язку з чим, вони звернулись до приватного нотаріуса, який одночасно посвідчив їх заяви, в яких вони вирішили вищевказане питання. В той же час, через певний час відповідач повернувся в сім'ю та вони відновили сімейні відносини. В травні 2012р. позивачка дізналась про зраду чоловіка, у зв'язку з чим, між ними фактично були припинені подружні відносини. Позивачка також пояснила, що відповідач сховав від неї автомобіль Фольксваген моделі Пассат, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким вона користувалась на підставі довіреності , а пізніше його продав без її відома та згоди. Крім того, відповідач, без її відома та згоди зняв кошти сім'ї з рахунків та використав їх на особисті потреби. Вона пояснила, що відповідач не надав її жодної копійки з продажу автомобіля, а також її частину коштів з рахунків. В судовому засіданні позивачка також пояснила, що їй невідомо про боргові зобов'язання відповідача, оскільки вона не надавала згоди на отримання позики.

Представники відповідача ОСОБА_4, які неодноразово змінювались під час розгляду справи, заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 вважаючи їх необґрунтованими, при цьому, вони просили задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1. Так вони пояснили, що найбільша частина коштів на внесення пайових внесків за квартиру АДРЕСА_1 була зроблена саме під час шлюбу між сторонами. При цьому, вони пояснили, що з метою внесення пайових внесків на спірну квартиру, ОСОБА_4 26.07.1994р. була продана квартира по АДРЕСА_3 за 5000000 крб. та дані кошти були внесені ОСОБА_1 до кооперативу. В зв'язку з чим, ОСОБА_4 також набув право власності на квартиру. В процесі розгляду справи представники ОСОБА_4 не визнавали факту написання відповідачем заяви про його відмову від майнових претензій до ОСОБА_1. Крім того, вони пояснили, що кошти були зняти відповідачем з відома та погодження позивачки, з метою повернення позики, яка була зроблена в інтересах сім'ї, а так само і кошти з продажу автомобіля пішли на погашення боргів.

Представник ЖБК «Центральний-31» в судове засідання не з'явився, згідно поданої заяви просила справу розглядати у їх відсутність. (Т2., а.с.80)

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, проаналізувавши у сукупності надані докази, пояснення свідків, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення частки подружжя у спільній сумісної власності, стягнення грошової компенсації не підлягають задоволенню, при цьому, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю підлягають задоволенню у повному обсязі на підставі фактів, встановлених в судовому засіданні.

Судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Так, судом встановлено, що 04 березня 1994р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, актовий запис № 87, зареєстрований у відділі РАГС виконкому Центральної районної Ради народних депутатів м. Одеси. (Т.1, а.с. 7)

В шлюбі у сторін народився ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. (Т1., а.с. 6)

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів № 500 від 03.09.1993р. були поставлені на квартирний облік на кооперативну квартиру ОСОБА_1 спільно з бабусею ОСОБА_18. (Т.3., а.с. 99-101)

Рішенням виконавчого комітету Центральної районної ради народних депутатів від 13.10.1994р. за №660 «Питання відділу обліку та розподілення жилої площі» було вирішено видати ордер ОСОБА_1 на склад сім'ї з двох осіб, вона та бабуся ОСОБА_18 на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. (Т3., а.с.52-60).

ОСОБА_1 є членом ЖБК «Центральний-31».

Квартира АДРЕСА_1 зареєстровано на праві приватної власності за позивачкою на підставі Довідки ЖБК «Центральний-31» від 29.02.1996р.. (Т2., а.с. 139-140)

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 сплачувала пайові внески за кооперативну квартиру, згідно квитанцій від 10.08.1994р. у розмірі 10000 крб., 28.09.1994р. у розмірі 36 000 000 крб., 04.11.1994р. у розмірі 2500000 крб., 06.08.1993р. у розмірі 1085000 крб., 12.09.1993р. у розмірі1290000 крб., 18.01.1994р. у розмірі 19500 крб., 31.08.1993р. у розмірі 4 900000 крб.,27.09.1993р. у розмірі 2430000 крб., 24.02.1994р. у розмірі 37750 крб., 08.02.1992р. у розмірі 16000 крб., 20.03.1993р. у розмірі 351000 крб., 12.11.1993р. у розмірі 5600 крб.., 12.11.1993р. у розмірі 1120000 крб., 20.07.1993р. у розмірі 1008000 крб.,27.07.1993р. у розмірі 1008000 крб., 01.06.1993р. у розмірі 1325000 крб., 20.07.1993р. у розмірі 5040 крб.,05.07.1993р. у розмірі 1325000 крб., 03.09.1993р. у розмірі 266800 крб., 08.02.1992р. у розмірі 160000 крб., 03.09.1992р. у розмірі 4070000крб, 27.02.1994р. у розмірі 755000 крб., 18.01.1994р. у розмірі 3900000 крб. (Т1, а.с. 65-70, Т.1, а.с. 138-148, Т1., а.с. 246)

Необхідно також зазначити, що в 1994р. ОСОБА_22 знімали кошти для внесення за кооперативну квартиру, зі свого особисто рахунку в ощадній касі. (Т.1, а.с. 66)

Відповідно до довідки ЖБК „Центральний-31" ОСОБА_1 паєнагромадження у розмірі 1318 гривень 18 копійок було виплачено у повному обсязі з 1992р. по 1994р. (Т1., а.с. 73, Т2.,а.с.81)

Судом також встановлено, що 26.07.1994р. ОСОБА_23, який діяв від імені ОСОБА_4, згідно його доручення, посвідченого в Першій Одеській державній нотаріальній конторі 14.06.1994р. за № 6-3554, продав, а ОСОБА_24 купила квартиру АДРЕСА_3 за 5000000 крб.. (Т.1, а.с. 109-113)

В судовому засіданні судом також були допитані свідки ОСОБА_23, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_19.

Свідок ОСОБА_23 пояснив, що він є чоловіком сестри ОСОБА_4. Він знає, що у ОСОБА_4 залишались спадщина у вигляді квартири в м. Харків. Члени сім'ї ОСОБА_4 вирішили продати квартиру та кошти від її реалізації передати ОСОБА_4 на вирішення житлових питань. Він знає, що частину коштів від продажу квартири в м. Харків ОСОБА_4 вложив на внесення паю в нову квартиру в м. Одесі.

Свідок ОСОБА_25 сестра ОСОБА_4, пояснила, що вона з чоловіком надала ОСОБА_4 кошти у розмірі 6000 доларів для внесення паю в квартиру, а також для закінчення ремонту.

Свідок ОСОБА_26, дочка ОСОБА_25, яка є племінницею ОСОБА_4, пояснила, що знає, що ОСОБА_4 раніше проживав спільної з її сім'єю. Вона знає, що її родичі продали квартиру в м. Харків, яка належала бабусі та діду, кошти від продажу передали ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на нову квартиру.

Свідок ОСОБА_27, яка є знайомої сім'ї, пояснила, що ОСОБА_4 під час вагітності ОСОБА_1 проживав окремо, оскільки вона постійна перебувала на зберіганні. Вони спільно стали проживати тільки після того, як дитині було півтора року. В новій квартирі робила ремонт мати ОСОБА_1. Кошти на внесення паю вносила ОСОБА_29 спільно з її батьками.

Свідок ОСОБА_28 пояснила, що є сестрою ОСОБА_1. Вона знала, що мати ОСОБА_1 була проти відносин її ОСОБА_4, а тому вони спільно не проживали. В квартирі ОСОБА_4 не проживав, оскільки проживав у військовій частині.

Свідок ОСОБА_19, який є вітчимом ОСОБА_1 підтвердив той факт, що ОСОБА_4 без дозволу ОСОБА_1 продав автомобіль Мазда Кседокс. Після того, виник конфлікт, у зв'язку з чим, ОСОБА_4 написав нотаріально розписку, що він не має претензій щодо квартири, а ОСОБА_1 написала розписку, що не має претензій щодо продажу автомобіля Мазда.

В судовому засіданні також встановлено, що 05 травня 2004р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_30 був засвідчений підпис ОСОБА_4, який мешкає за адресою АДРЕСА_1, на заяві згідно якої, ОСОБА_4 повідомляв, що він не має будь-яких майнових та інших претензій до квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у реєстрі за № 947. (Т.1, а.с. 126)

Оригінал вищевказаної заяви був оглянутий судом в процесі судового засідання, а також наявність вищевказаної нотаріальної дії, підтверджується листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_30 від 21.02.2014р. за № 14/01-16 (Т.2, а.с. 1)

Судом було також встановлено, що на час посвідчення заяви нотаріусом 05.05.2004р. відповідач мав паспорт серії НОМЕР_7, який був виданий Суворовським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 08.07.1996р. де його прізвище було вказано як «Хлівнюк». (Т1., а.с. 245).

Крім того, в 05 травня 2004р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк О.Б. був засвідчений підпис ОСОБА_1 про відсутність її претензій до чоловіка ОСОБА_4 щодо автомобіля Мазда Кседокс, державний номерний знак 38382О. (Т.2, а.с. 1)

Під час розгляду справи представник ОСОБА_4 не визнали факт існування даної заяви, у зв'язку з чим, просили призначити по справі судову почеркознавчу експертизу. (Т1., а.с. 242-243).

Ухвалою суду від 25.02.2014р. по справі було зупинено провадження до повернення ОСОБА_4 з службового відрядження з метою отримання зразків почерку. (Т.1 а.с. 260).

Ухвалою суду від 24.10.2014р. судом було відновлено провадження по справі. (Т2., а.с. 7)

Після відновлення провадження по справі, представники ОСОБА_4 пояснили, що вони не наполягають на проведенні судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вищевказана заява відповідача від 05.05.2004р. була вчинена ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що той час вони фактично припинили подружні відносини та проживали окремо один від одного, оскільки ОСОБА_4 пішов до іншої жінки. В зв'язку з чим, вони вирішили мировим шляхом поділити майно. При цьому, вона одночасно надала також нотаріально посвідчену заяву, в якій відмовилась від майнових претензій щодо автомобіля Мазда Кседокс, державний номерний знак НОМЕР_8, оскільки відповідач даний автомобіль також продав без її згоди.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 належав автомобіль Mazda Xedox 6, державний номерний знак НОМЕР_8, який був придбаний 06.08.2002р., тобто в силу ст.22 КпШТС України належав подружжю на праві спільної сумісної власності. (Т2, а.с.. 64)

17 лютого 2004р. ОСОБА_4 надав довіреність з правом розпорядження даним автомобілем ОСОБА_32 та ОСОБА_33, яка була посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю. (Т1, а.с. 247)

Таким чином, пояснення позивачки ОСОБА_1 відповідають поясненням свідка ОСОБА_19, а також вивченим документам.

Чинна редакція ст. 69 СК України передбачає, що дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою та договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 3 ст. 202 ЦК України встановлено, що одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ЦК України односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

В силу ст. 204 ЦК України даний правочин є правомірним, оскільки він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.ст. 205, 209 ЦК України ОСОБА_4 самостійно обрав нотаріальний спосіб посвідчення його заяви.

У відповідності до ч. 2 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Відповідно до ч. 1 ст. 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Таким чином, суд вважає, що дані обставини свідчить про те, що сторони між собою поділили спільне набуте майно у шлюбі, згідно вимог ст. 69 СК України, при цьому ОСОБА_4 відмовився від його майнового права щодо спірної квартири, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Суд вважає, що оскільки сторони між собою поділили спільне набуте майно у шлюбі, згідно вимог ст. 69 СК України, при цьому ОСОБА_4 відмовився від його майнового права щодо спірної квартири, то квартира АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_1.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині і чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Об'єктом права спільної сумісної власності відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а також заробітна плата та інші доходи, одержані одним із подружжя.

Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачені ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України.

Статтею 69 СК України встановлено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За приписами ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісною власності на майно, набуте за час шлюбу.

Судом також встановлено, що під час шлюбу, 20.04.2010р. ОСОБА_4 придбав автомобіль Volkswagen Passat, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_9, яким на підставі довіреності від 15.05.2010р. користувались ОСОБА_1. (Т1, а.с. 5-6).

В зв'язку з чим, в силу ч. 1 ст. 60 СК України, даний автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до листа Відділення РЕР ДАІ з обслуговування м. Одеси № 2 від 24.07.2012р. № 7/2-1039 автомобіль Volkswagen Passat, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_9, був знятий з обліку для реалізації 08.06.2012р. на підставі доручення серії НОМЕР_6 від 06.06.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Л.А. від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_7. (а.с. 27)

Після того, вищевказаний автомобіль був зареєстрований на ім'я ОСОБА_9. (Т1., а.с. 115)

В подальшому ОСОБА_9 здійснив відчуження вищевказаного автомобіля за договором купівлі-продажу ОСОБА_10, що підтверджується відповіддю Центра безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем Міністерства внутрішніх справ України від 01.11.2013 р. № 45/5132.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Згідно ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Частиною 1 ст. 65 СК України встановлено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Суд вважає, що в даному випадку відчуження автомобіля Volkswagen Passat, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_9, який був знятий з обліку для реалізації 08.06.2012р. на підставі доручення серії НОМЕР_6 від 06.06.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Л.А. від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_7, а також його подальше відчуження ОСОБА_9 повинно було здійснюватись на підставі письмової згоди ОСОБА_4, оскільки автомобіль був спільної сумісною власністю подружжя.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не надавала згоду ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на відчуження Volkswagen Passat, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_9. Крім того, будь-яких коштів за реалізацію автомобіля вона не отримувала.

В своїх запереченнях на позовну заяву ОСОБА_4 посилався на те, що кошти за продаж автомобіля були спрямовані на погашення боргів сім'ї. В якості доказу він надав копію розписок від 14.01.2008р., згідно якої він взяв в борг суму у розмірі 18000 доларів США, та від 10.01.2007р. у розмірі 11000 доларів США (Т1., а.с. 118,119)

Необхідно зазначити, що вищевказані розписки не містять жодного посилання на згоду ОСОБА_1 на отримання позики. Крім того, в судовому засіданні вона пояснила, що не надавала згоди на отримання даних позик, а також взагалі їй невідомо про їх існування.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, суд вважає, що вищевказані позики є особистим боргом відповідача, оскільки інший із подружжя не надавав згоди на її отримання, а також зі сторони відповідача не надано доказів, що дана сума позики була використана в інтересах сім'ї.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка визнаються рівними, тобто становлять по ? частки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Частиною 4 ст. 71 СК України встановлено, що присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників,

якщо річ є неподільною.

У відповідності до ч. 2 ст. 183 ЦК України яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Автомобіль є річ неподільна, що є загальновідомим фактом, а тому, суд вважає, що вищевказаний автомобіль необхідно було б виділити одному з подружжя.

В пункті 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що у випадку, коли один із подружжя здійснив відчуження майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Таким чином, суд вважає, в даному випадку підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки про стягнення грошової компенсації з відповідача за її частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль.

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи № 3435 від 17.08.2015 p., наданому експертом Одеського НДІСЕ Мінюсту України в цивільній справі № 523/4434/13-ц, вартість автомобіля Фольксваген моделі Пассат, 2006 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 08.06.2012 р. (дату його відчуження ОСОБА_9) складала суму у розмірі 181269 гривень, тобто ? вартості автомобіля становить суму у розмірі 90634 гривень 50 копійок. (Т.2., а.с. 241-243)

Судом встановлено, що в ПАТ „Перший Український міжнародний банк" на ім'я ОСОБА_4 14.03.2008р. був відкритий рахунок №НОМЕР_10 в доларах США, станом на 23.07.2012р. залишок склав 0,79 доларів США. При цьому, з вищевказаного рахунку 15 травня 2012р. була знята сума у розмірі 28034 долара США. (Т1., а.с. 22-25)

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині і чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Об'єктом права спільної сумісної власності відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту, а також заробітна плата та інші доходи, одержані одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Суд вважає, що кошти які зберігались на рахунках ОСОБА_4 в ПАТ „Перший Український міжнародний банк" є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки це сума коштів заробітної плати відповідача. Вищевказаний факт не був спростований представниками ОСОБА_4, а тому суд не вважає, що вищевказані кошти є особистою приватною власністю відповідача.

В судовому засіданні відповідач не надав доказів того, що сума коштів у розмірі 28034 долара США, яка була зняти ним напередодні припинення подружніх відносини з позивачкою була використана ним в інтересах сім'ї. В той же час, позивачка пояснила, що вона не надавала згоду на зняття даної суми, а також не отримувала жодної копійки з цих коштів.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 70-71 СК України, позивачка має право вимагати стягнення з відповідача грошової компенсації ? частки вищевказаних коштів. В той же час, суд вважає, що підлягає розділу саме сума у розмірі 28034 долара США, яка була знята 15 травня 2012р., оскільки її неможливо вважати як такою, що використана в інтересах сім'ї.

На підставі викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню компенсація вартості ? частини автомобіля Фольксваген моделі Пассат, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що становить суму у розмірі 90634 гривень 50 копійок, а також ? частину коштів, які були зняти відповідачем з рахунку №НОМЕР_10, що був відкритий ПАТ „Перший Український міжнародний банк", 15 травня 2012р. була знята сума у розмірі 14017 доларів США, що за курсом НБУ на час ухвалення рішення (100 доларів - 2520 гривень) складає суму у розмірі (14017*25,20=353228,4) 353228 гривень 40 копійок, а всього необхідно стягнути суму у розмірі 443862 гривень 90 копійок, а також судові витрати у розмірі 2038 гривень 62 копійки.

Керуючись ст.ст. 57,60,61,63,65,68, 69 СК України, ст.ст. 202,204,205,209,212,347 ЦК України, ст.ст.10, 11, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - задовольнити частково.

2. Поділити спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 шляхом стягнення з ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_4) грошової компенсації за частку у спільній сумісній власності подружжя у розмірі 443862 (чотириста сорок три тисячі вісімсот шістдесят дві) гривні 90 (дев'яносто) копійок.

3. Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визначення частки подружжя на квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 69/100 та 31/100 частки, про виділення ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 та стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної часткової власності у розмірі 1300000 гривень - залишити без задоволення.

4. Визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1.

5. Стягнути з ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_4) судовий збір 1795 гривень 02 копійки, а також судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок, а всього суму у розмірі 2038 гривень 62 копійки.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку через Суворовський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення.

Суддя